15 вересня – 130-та річниця найстарішої української газети світу «Свобода»

Не дивуйтеся, але найстаріша українська газета світу з промовистою назвою «Свобода» з’явилася… в Америці. Точніше, досі там виходить. Цього року їй виповниться 130 років! Унікальний вік не тільки для україномовного видання, але й для преси будь-якого цивілізованого народу світу. Тим паче, якщо зважити, що «Свобода» видавалася без-будь якої державної опіки чи допомоги, виключно на гроші своїх передплатників. А ми нарікаємо, що не вміємо берегти традицій!

Життєве діло Петра Часта

Коли 15 вересня 1893 року кілька греко-католицьких священиків, що виїхали на еміграцію, разом зі своїми вірянами видали перше число газети, не могли вони навіть мріяти про ту велику роль, яку відіграє часопис у житті українців США, ставши їхнім порадником, рідною домівкою та інтелектуальною трибуною. Адже за океан виїжджали ті, які не мали перспективи вдома: найбідніші, найзнедоленіші мешканці Галичини, Закарпаття та Буковини.

Під впливом «Свободи» із цієї неусвідомленої етнічної маси поступово формувався зрілий і національно свідомий читач, який підтримував не тільки свої духовні потреби у рідному слові, книжці, церкві, але й чимало жертвувався для допомоги «старому краєві».

«Свобода», яка від 1921 року переходить на щоденний випуск, стала справжнім українським дзеркалом. А враховуючи те, що в Америці була відсутня цензура, то цьому літописові просто нема ціни. Дописувачами «Свободи» були такі постаті, як Іван Франко, Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Михайло Павлик. Власне, газета була публічною трибуною, де інтелектуали обговорювали найнасущніші українські проблеми. Часопис мав своїх кореспондентів на місцях, через що подавав нагальну інформацію. А завдяки можливості вільного перегляду провідних світових ЗМІ, «Свобода» публікувала на своїх шпальтах усе найцікавіше, що писалося про українські справи у світі.

Поміж тим газета була і є дзеркалом українського життя в Америці. (І не тільки в США, бо серед читачів «Свободи» чимало мешканців Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії тощо). Тобто, маємо справу з одним із найавторитетніших україномовних часописів світу.

Нещодавно солідна 800-сторінкова праця про цю газету під назвою «Вільне слово американської України» побачила світ в ужгородському видавництві «Тімпані». Автором дослідження є один із двох нинішніх редакторів «Свободи» Петро Часто, який працює в часописі від 1990 року.

Відомий закарпатський журналіст вимушений був виїхати до США разом із родиною через хворобу найменшої дочки, яка потребувала негайного лікування. В Америці Петро Часто та його дружина Любов Дмитришин знайшли себе в українській журналістиці, сповна віддаючись роботі.

Новий грубезний фоліант, без сумніву, претендує на життєве діло Петра Часта. Адже він перегорнув сотні тисяч сторінок «Свободи»і вперше дав сучасному читачеві широчезну картину не тільки життя самого часопису, але й контексту – як американського, так і загальноукраїнського.

Далі »

Владарює осінь золотава…

Час падаючого листя настав знову. Осінь – час, коли стає прохолодніше, і хочеться загорнутися у теплий светр чи ковдру, одягнути в’язані шкарпетки і насолоджуватися настроєвими книжками. Можна стишити світло та почитати при свічках або ліхтариках. Як давно ви таке робили? 

Запрошуємо!

Етно-вечір “Ейфорія” вже у цю п’ятницю у КЗ “Публічна бібліотека” Ковельської громади!

О 16:30 у читальній залі на вас чекатиме:

– інтерактив “Культура для мене”, де ми спробуємо розібратися, що для кожного з нас означає культура.
– лекція “Культура як бастіон держави” від Марʼяни Гірняк – телеведучої, авторки історично-просвітницького проєкту «Українська історія ікс», співзасновниці медіапроєкту «Полумʼяні», просвітницької діячки зі Львова.
Лекція буде у zoom-форматі, проте запевняємо – це буде дуже потужно і максимально нагально. Розбиремося чи є культура поза політикою.
– рефлексія, під час якої обговоримо, як ми можемо спільно розвивати культуру та що важливо зараз робити.

Під час етно-вечору буде тривати благодійний зібір для благодійного фонду “Волинська ватра” на глушники (полум’яногасники) до автомата для 38 окремої механізованої бригади морської піхоти

Зробимо все, щоб створити душевну атмосферу, адже буде тематична фотозона та безліч інших цікавинок.

Не забудьте про дрес-код – будь-який етнічний елемент або вишита сорочка.
Беріть друзів, колег, рідних, адже вік необмежений – цікаво буде кожному!
Закінчимо робочий тиждень з користю! До зустрічі!

Читальна зала бібліотеки стала локацією для фото Мішеля Азанавічуса

   “Я завжди думав, що аби бути корисним потрібно робити багато, але насправді достатньо просто щось робити. І тому я роблю все можливе”

(с) Мішель Азанавічус

Новина, що до нашого міста приїздив знаменитий  Мішель Азанавічус, бабуся якого  – родом із Ковеля, облетіла всі місцеві медіаресурси. Режисер та актор відвідав Волинь разом з представниками United24 і телеканалу «1+1».

• Майже сто років тому бабуся Мішеля  – Лея прийшла на вокзал рідного Ковеля, щоб сісти на потяг і поїхати шукати кращої долі. Згодом вона опиниться у Франції, проживе довге життя у Парижі й ніколи більше не повернеться в місто, де виросла. Але сюди повернеться її онук. Щоб відшукати своє коріння і пройтися тими вулицями, якими колись ходила вона…

На жаль, режисеру не вдалося знайти будинок, де мешкала його бабуся (вона народилася у Ковелі в 1910 році). Але він відвідав школу, де найімовірніше вона навчалася. Також побував на залізничному вокзалі та у публічній бібліотеці Ковеля. Надзвичайно приємно, що наша читальна зала стала на мить локацією для фотоісторії пана Мішеля.  

   Зараз Мішель Азанавічус – амбасадор ініціативи United24. І уже втретє приїздить до України. Побував у зруйнованих росіянами містах Київщини. Також передав 125 тисяч євро на відбудову Ізюмської лікарні. На Волинь обіцяє приїхати ще, досліджувати своє коріння.

Журналіст The Village Україна Серж Хуцану в 15-хвилинній розмові поспілкувався з Мішелем про амбасадорство в United24, благодійний аукціон із Томом Генксом і про кіно (натисніть це посилання щоб прочитати інтерв’ю).

Довідково: Мішель Азанавічус –  французький кінорежисер, кіносценарист, актор, монтажер. Став широко відомим своєю останньою роботою у фільмі «Артист» (2011), який отримав Премію «Оскар» за найкращий фільм у 2012 році, також ця робота дозволила йому отримати Премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу. У перші місяці російського вторгнення Мішель вирішив допомагати Україні і став амбасадором UNITED24. Згодом режисер організував благодійний аукціон із особистими речами всесвітньовідомих зірок, на якому зібрав 250 678 євро на відбудову зруйнованого будинку в Ірпені на вул. Давидчука 42. Має українське походження, оскільки його бабуся родом з міста Ковель.

Запрошуємо підписатись на нашу сторінку

Завойовуємо собі місце під сонцем Інстраграму ! Потребуємо вашої уваги, підтримки та підписки 🙂