Вечір пам’яті

Ліричний настрій, атмосфера свята панували в бібліотеці під час ювілейного творчого вечора літературно-мистецького товариства «Творчий світ». 10 років поети, композитори, художники Ковельщини, Камінь-Каширщини, Старовижівщини, Луцька радують і зворушують земляків своїми талантами.
За цей час відбулися десятки велелюдних зустрічей, вечорів, презентацій, побачило світ десятки поетичних збірок.
Відійшли в засвіти, та залишилися назавжди жити у своїх поетичних посланнях Петро Андрейчук, Олена Мокроусова, Георгій Ідрісов, Олена Камінська, Раїса Марчук, Богдан Поремський, Володимир Михайлов, яких добре пам’ятають наші читачі. Їх творчості була присвячена зворушлива сторінка зустрічі.
Продовжили її поетичні читання, співана поезія, струни гітари й фортепіано, соло скрипки, дитячі голоси-дзвіночки.
Хвилиною скорботи згадали наших полеглих воїнів, які гарячими серцями захистили нас від московських загарбників, а для тих, хто сьогодні стоїть під ворожими кулями, всім миром збирали кошти для виготовлення таких необхідних засобів захисту як плитоноски.
Завершальним акордом заходу став виступ народного аматорського хору працівників культури «Вишиванка». Він подарував присутнім з нагоди дня жінок-мироносиць свої чудові «Чебреці», а також виконав твори на слова учасників «Творчого світу» Олени Місюри (ведучої вечора) та Віталія Лихобицького, музику до яких написав Олег Корнелюк, – пісню про Волинь та славень Ковельщині.










Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
(Ліна Костенко)
У цей день у 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух, який спричинив соціально-екологічну катастрофу глобальних масштабів. Ця катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. «26 квітня 1986 р. о 1-23-47 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі у 1945 р.», – так згадував цю подію у своїй статті «Чорнобильська катастрофа» Володимир Лук’янюк.

Мільйони гектарів забруднених радіацією земель, лісів та водойм, втрата здоров’я сотень тисяч людей, чисельні людські жертви та зруйновані долі – все це, здається, мало б бути переконливим доказом того, що мова про безпеку атомної енергетики – не більше як міф, який може надто дорого коштувати всьому людству.
Ось вже 37 років біль і тривога Чорнобиля залишається в наших серцях. Ці відчуття змушують кожного озирнутись в той страшний 1986-й… Хоча стільки років минуло відтоді, а пам’ять наша зберігає все до найменших подробиць, бо надто вражаючими і болючими були ці подробиці.
Але Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя нашої країни, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів. Дякуємо за подвиг, і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою!
І пам`ятаймо, людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.
Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…
Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…
Ліна Костенко. 2019


