Незабутня Квітка

22.03.2019 о 19:27 | Категорія: Новини

Змінюються часи й мода на пісні та виконавців, але деякі з них непідвладні часові. До таких особистостей належить американська співачка українського походження Квітка Цісик, чий щемливий і невагомий голос був витканий із найтонших ноток і почуттів, зі щирості, журби і небесної радості. Рідкісне й романтичне ім’я дав своїй доні батько, вроджений музика, уродженець Карпатських гір. Можливо, в пам’ять про далеку кохану Вітчизну. А може, мріяв і вірив, що вона принесе людям радість. Адже квіти – це найпрекрасніше з усього, що сотворив Бог на землі.

kvitka123Господь обдарував її геніальним голосом, здатним заспівати будь-що – від опери до року – гнучким, чистим і багатим, емоційним, що проникає у серце. Квітка мріяла про оперну сцену. Але – не судилося… Життєва дорога привела її в рекламний бізнес, за допомогою її витонченого співу створювали собі акустичний імідж корпорації «Кока-Кола», Американські авіалінії, «Дельта», ABC, NBC, CBS, «Макдональдз», «Форд Моторз». Публіка не впізнавала її в обличчя, але вся Америка дуже добре знала й любила її голос. Для багатьох своїх співвітчизників вона була втіленням американської мрії – енергійна й успішна, справжня зірка Кейсі. Водночас, мала одну, зовсім не американську, заповітну мрію — віддати данину поваги народові, який виплекав її родовід, землі, де вона ніколи не була, але чий голос змалечку бринів у її серці. Так у шаленому темпі її життя знайшлися час і бажання заспівати для батьківського краю. Українські пісні – сучасні й давні, народні – записані Квіткою Цісик, склали два альбоми прекрасної музики. На обкладинці одного з них читаємо: «Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».  Це сказала людина, яка народилася і все своє життя прожила в Америці. Це був подарунок для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони жили, музика для душі, пам’ять про Батьківщину. В тому числі, і для тих, хто залишився на прабатьківській землі, але майже забув рідну мову і пісню, за які радянська влада убивала – В. Івасюка, В. Стуса, А. Горську та багатьох нескорених. 1983, вперше та востаннє, Квітка відвідала рідний її серцю Львів, але виступити з концертами і навіть пересуватися територією УРСР їй не дозволили, адже вона була дочкою емігрантів, до того ж мала в репертуарі стрілецькі й повстанські пісні.                                                   

Чому спів Квітки Цісик так тривожить серце? Бо, окрім добре поставленого колоратурного сопрано і шедеврального студійного запису, є ще щось дуже важливе. А саме  – душа – нації, що боролася і жила, виховувала і пестила дітей, народжувала титанічних трударів і жертовних дружин та матерів. У її співі заховані український генетичний код, родова пам’ять, виховання традицією.

Пишатися своєю нацією, пам’ятати великих українців, любити свою, найкращу в світі, землю закликали бібліотекарі курсантів Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою у Ковелі, подарувавши їм музичний автограф «Незабутня  Квітка».

 

Запрошуємо!

21.03.2019 о 12:48 | Категорія: Оголошення

юрін_запрош2 copy

Окрилені словом. Сьогодні – Всесвітній день поезії

21.03.2019 о 11:25 | Категорія: Новини
Risunok1Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства – царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.
Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.
 
У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
„Поезія, – говориться в рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.
Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.
-5-638
Пропонуємо цікаву ідею, як поетично провести День поезії.  Зробити це можна навіть не виходячи з дому – просто візьміть з полиці улюблену збірку поезії, загадайте номер сторінки і рядка – і, може, саме ці слова дадуть вам якусь підказку, наштовхнуть на правильне рішення чи просто надихнуть провести вечір із поезією цього автора!

День народження Ліни Костенко

19.03.2019 о 12:31 | Категорія: Вітання

Untitled-1 copy

Камертон для серця

Сьогодні, 19 березня, – в день народження Ліни Костенко,  наші читачі познайомляться з виставкою літератури, присвяченою нашій геніальній сучасниці.

20190319_113656Поет-легенда, вона захоплює яскравим талантом, силою своєї душі, вільнодумством, безкомпромісністю, непохитним характером, які були і є прикметами національного опору українців.

Найбільше в житті не терпить фальші, тож її правдивий поетичний голос та принципова позиція вже понад півстоліття є камертоном для нашого суспільства.

З роси і води Вам, Ліно Василівно! Хай «весна підніме келихи тюльпанів», і з новою силою зазвучить завжди молода і пристрасна поезія, що будить дух і дарує натхнення!

З днів слави української зброї

16.03.2019 о 11:19 | Категорія: Новини

Військовій історії України присвячені перегляди літератури, з якими можна ознайомитися в читальній залі. IMG_20190316_101803765_HDRРосійська імперія в усі часи нищила не тільки нашу незалежність, а й поливала брудом і прокльонами українських лицарів, які боролись за волю.

«Нехай вічна буде слава, що через шаблі маєм права!», – ці слова належать гетьману-державнику Іванові Мазепі.

IMG_20190316_101716491Павло Шандрук (1889-1979) – визначний український військовий діяч, журналіст і редактор, генерал-хорунжий Генерального штабу Української Національної Армії. 

Народився на Волині, вищу військову освіту здобув в Москві, брав участь у трьох війнах – І і ІІ світових та українсько-радянській війні 1918-1920 рр. – у складі різних армій: царської, української, польської та знову української. У 1939 – командир 29-ої піхотної бригади польської армії, врятував життя понад 3 тисяч солдат та офіцерів, за що здобув найвищу польську військову нагороду – орден “Virtuti Militari”. 

Павло-ШАНДРУК-660x330

На початку 1945 р., коли в німців були значні кадрові проблеми, вище командування дало дозвіл на формування Української Національної армії, до якої мали увійти всі українські формації по німецькому боці фронту (понад 220 тис. вояків). Перед закінченням війни Українська Національна Армія складалася з 1-ої дивізії УНА (14-та дивізія СС “Галичина”), 2-ої дивізії УНА (протипанцерна бриґада “Вільна Україна” + бриґада майора Пітулея), наземних частин, які містили парашутистів (“Група Б” під командуванням ген. Тараса Бульби-Боровця), поліційних батальйонів, українського персоналу Люфтвафе, та деяких інших частин. Замість того, щоб продовжувати програну війну, генерал Шандрук, що очолював армію, вивів війська на Західний фронт, в зону впливу армій Союзників, чим врятував 15 тисяч українських вояків від загибелі на чужій землі. Завдяки старанням генерала Шандрука Дивізія “Галичина” – 1-ша дивізія УНА – не була видана на розправу більшовикам, попри всі їхні настирливі домагання. Він був людиною, що не підходила під шаблонний опис суворих реалій ХХ ст., коли цінували не життя і здоров’я солдат, а лише перемогу – за будь-яку ціну.

Після війни жив у США, де написав кілька військових праць: “Сила доблесті” та “Українсько-московська війна в 1920 р.” – це роздуми про українське вояцтво, яке своїми чинами і кров’ю писало історичні сторінки літопису нашого народу в бурхливій першій половині минулого століття. У 1945 році він писав: “…В перемогу віримо, вірить у перемогу весь Український Народ і НІКОЛИ ЖОДЕН УКРАЇНЕЦЬ НЕ СКЛАДЕ ЗБРОЇ, НЕ СХИЛИТЬ СВОЄЇ ГОЛОВИ ПЕРЕД ВОРОГОМ, ПОКИ БАТЬКІВЩИНА НЕ БУДЕ ЗВІЛЬНЕНА. Кожен Українець-Вояк буде боротися за свою Державу та за Народ так, як наші прадіди, як сучасні наші герої Зимового Походу, Крутів, Нового Базару, всі знані й незнані українські герої-вояки. Але пам’ятаймо, що ворог ще сильний…”

 Похований один із найкращих українських генералів на українському цвинтарі Бавнд-Брук в штаті Нью-Джерсі.