Дорогою болю, дорогою долі

19.11.2019 о 19:23 | Категорія: Новини

Попри долю одвічних рабів

Сердобольного старшого брата

Ген до сяєва вирвався спів — через ґрати.

Ген до неба, до Бога, до зір,

Попри біль, і печалі, і втрати,

Із скорбот, із розпук, із зневір

 Лине пісня — крізь ґрати.

Переможену ніч довсібіч

Змінить ясна, омріяна днина,

Де міцна і правдива, як Січ,

Встане поміж світів Україна.

Не барися, стоправедна мить!

Ярим гнівом наповнився кратер

І погрожує вщент розірвати

І в’язницю, й кайдани, і ґрати,

І того, хто ключами гримить.

Боже милий! Як серце болить,

 Коли гірко нездужає мати.

30 років тому 19 листопада 1989 року Україна провела в останню путь своїх синів Василя Стуса, Юрія Литвина та Олексу Тихого, загиблих у радянських тюрмах.

20191119_180424

Один із організаторів перепоховання та перевезення трун дисидентів із Росії до України Володимир Шовкошитний у своїх спогадах написав: «Жовто-блакитне море пронесло тлінні останки Стуса, Тихого і Литвина вулицею Володимирською, повз КГБ, звідки й починалася їхня хресна путь, до пам’ятника Кобзареві й далі на Байковий цвинтар. Близько ста тисяч людей вийшли на вулиці Києва, аби сказати: «Ми – українці! Це наша земля! Це наші герої! Ми – народ!».

 

Запитуйте в бібліотеці публіцистичну повість В. Шовкошитного «Герої народжуються на могилах героїв», яка розповідає про цю знакову і символічну подію.

Унікальні фото перепоховання Стуса, Литвина і Тихого можна переглянути за посиланням:

https://www.radiosvoboda.org/a/photo-unikalni-photo-stusa-lytvyna-tykhoho/29608417.html

 

Запрошуємо на перегляд фільму

18.11.2019 о 11:32 | Категорія: Оголошення

Doc2 copy

Іду по життю із любов’ю

16.11.2019 о 12:04 | Категорія: Новини

«Іду по життю із любов’ю»

Таке кредо Анатолія Семенюка, творчий ювілейний вечір якого відбувся в бібліотеці.

Є люди, що років не знають,

Їх серце пульсаром горить,

Біду й перешкоди долають,

Душа до вершини манить

На черговій здобутій життєвій і творчій височині – не «холодне каміння і сніг», а велелюдно, тепло і сонячно. Бо поруч – всі, кого подарувала доля, а він не розгубив на життєвих дорогах, з ким з’їдено не один пуд солі й заспівано море пісень. Рідні, близькі, друзі, сусіди, колеги, шанувальники – щиро вітали ювіляра, позаду в якого – великий трудовий шлях від колгоспника, робітника до керівника підприємств. Міський голова, депутат обласної та міської рад, журналіст, краєзнавець, письменник, громадський діяч – це віхи неспокійного і далеко не романтичного буття. Багато корисних справ за плечима. Це і реформа електричних мереж міста і району, і будівництво виробничо-технічної бази для енергетиків, формування проукраїнського обличчя міста і його духовності. Це щоденна праця з людьми, їх проблеми, клопоти, здобутки і негаразди. Це і заслужена їх вдячність, шана й повага. Багато всього береже пам’ять – безробіття і безгрошів’я, затяту боротьбу за виживання, напружену працю, перемоги та успіхи, горе і радість. І несподіване відкриття в собі поетичного таланту і потягу до літературної творчості.  

IMG_20191115_151507 IMG_20191115_151512

У складний для України час становлення незалежної держави Анатолій Володимирович дві каденції поспіль очолював міську громаду. І сьогодні він робить свій вагомий внесок у культурну та історичну скарбницю Ковельщини, активно займається громадською, журналістською діяльністю, долучається до виховання молодого покоління в любові до рідного краю. 23червня 2016 року рішенням сесії міської ради А. Семенюку присвоєно звання “ Почесний громадянин міста Ковель”.

Анатолій Семенюк плідно працює як журналіст і краєзнавець. Результатом дослідницької  роботи по вивченню історії міста стали статті у наукових збірках і періодичних виданнях та книги, які будуть завжди актуальними й затребуваними: «Ковель – минуле і сучасне», «Легенди Ковеля», «Благодать Божа», «Благовіщенська святиня – історична пам’ятка архітектури та духовності”, «Ковель: шлях через віки». «Ковельщина: історія, слава і доля», «В обіймах мистецтва».  Фотоальманах «Ковель», виданий у співпраці із фотомайстром Василем Слободяном, став своєрідною візитівкою міста. Анатолій Володимирович  – один із тих, хто пише історію Ковеля, про його минуле і сьогодення, про події з життя громади, про досягнення в галузі освіти, культури, охорони здоров’я, духовності, про людей, котрі є гордістю і славою Ковельщини. Він – справжній літописець нашого краю початку ІІІ тисячоліття!

20191115_170134 20191115_172017

Поетична творчість стала одним із покликань Анатолія Володимировича, можливістю висловити те, що на серці, найсокровенніші думки й почуття. Свій перший вірш він написав у 49. Відтоді написано сотні віршів, які склали 8 поетичних збірок: «Копай криницю у собі», «Мить істини», «Золота підкова», «Цілющий попіл», «Чом гірчать достиглі яблука», «Золота красуня», «На крилах вітру». У співавторстві з композиторами створено десятки пісень. Є оповідання, нариси, поеми, навіть п’єси. Створені за мотивами історичних легенд, вони ожили на сцені Волинського драматичного театру, де ролі королеви Бони і Лесі Українки зіграла заслужена артистка України Світлана Органіста.

20191115_164503 20191115_165443

Анатолій Володимирович , як усі справжні поети, по-лицарському схиляється перед жінкою, її вродою і внутрішньою красою, даром кохати. Він і сам усе життя закоханий, поети без цього не можуть. Адже жінки – це ті самі музи, що відбирають сон і спокій, дарують натхнення. Для нього кожна жінка – красуня, кожна – квітка! А найбагатша гама почуттів – замилування, захоплення, палка жага, вдячність, покаяння, обожнення – звучить у присвятах тій, яка стала долею і берегинею роду, – дружині, Марії.

Сьогодні відбулась іще одна знакова подія – це презентація нової збірки А. В. – «Клич сизокрилої чайки». А ковельські артисти подарували всім неймовірний настрій.

IMG_20191115_160312 IMG-c2651ade6d3e0b58c50ecfa31c0550b3-V IMG-f9900cbeb8e2f13dd19467ba854a4369-V

 

20191115_163524

 

Запрошуємо на ювілейний творчий вечір

12.11.2019 о 17:45 | Категорія: Оголошення

семенюк

Шукайте книгу…

12.11.2019 о 15:35 | Категорія: Новини

«Шукайте книгу, яка вартувала б розмови з цікавою людиною;

шукайте людину, розмова з якою вартує цікавої книги»

IMG_20191105_175201675    

Ця настанова є найкращою ілюстрацією до нашої зустрічі з Мирославом Дочинцем – письменником-мудрецем, який з великою майстерністю і любов’ю презентував нам свої книги. Зала була переповнена шанувальниками його творчості.

3Це люди, які вміють чути Слово, як вияв і втілення Бога, – в час девальвації життєвих максим Правди, Любові, Слова. Це люди, які читають і думають, яким відкриваються глибинні смисли Слова. Ми хотіли почути від нашого гостя нові мудрі думки, поради, настанови, – і ми їх отримали.

  •  Про триєдину потребу, яку відчуває душа: бути потрібною Богу, людям, собі.
  •  Про неймовірну концентрацію талантів і геніїв на душу населення, які являє світові Україна.
  • Про рух (тіла, крові, думки), який заряджає нас, як акумулятор.
  • Про дух, який століттями вибивала з нас орда, яка знову суне на нас (бо ж гени ніде не поділись).
  • Про необхідність ставати сильною, міліарною, технократичною державою.

2IMG_20191106_164526

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Саме усвідомлення цієї сили, яка закладена в нашому національному характері, додалося учасникам нашої зустрічі. Як і віри в себе, в правильності обраного шляху до волі. І, попри загрозливу ситуацію, яка склалася сьогодні в державі, – оптимізму і радості.

IMG_20191105_175621458