Нова виставка художниці

КАЗКОВО-ФАНТАЗІЙНІ МОТИВИ ВІРИ ЖУРБИ

Надворі осінньо-зимова пора, а в душі художниці Віри Холодової (Журби) квітує усіма барвами весна та літо. Цей душевний стан щоразу виливається на полотна у вигляді квітів, букетів, соковитих натюрмортів, таємничо-загадкових пейзажів, казково-фантазійних мотивів.

Роботи  пані Віри  експо­нуються у Ковельському історич­ному музеї. Це друга персональ­на виставка художниці. Перша відбувалася в листопаді 2010 ро­ку в Галереї мистецтв культурно-просвітницького центру м. Кове­ля.

Віра – художник-аматор, але має талант від Бога та ще й ней­мовірно міцний потенціал твори­ти. Під час першої експозиції ба­гато робіт знайшли своїх шану­вальників і були придбані в при­ватні колекції. Перша персональ­на виставка надихнула художни­цю на велику творчу активність. Минуло небагато часу, а доробок Віри поповнився новими картина­ми, в яких відчувається впевне­ний підхід до задуму, сміливість у мазках та штрихах, свобода у трактуванні тематики.

Доля склалася так, що лише кіль­ка років тому Віра почала малю­вати як професійний художник, постійно шукаючи нові методи відображення навколишнього.

У нинішніх роботах автора відчувається прагнення до пізнання незвіданого, таємничо­го, особливого та загадкового. Художниця виявляє свій талант в техніці «розпис по склу». В ній створює оригінальні композиційні рішення, формуючи в цьому нап­рямку свій власний творчий ме­тод та індивідуальний художній стиль.

Віра Холодова (Журба) народилася в с. Антонівка Володимирецького району Рівненської області. Закінчила Дубнівське куль­турно-освітнє училище за спеціальністю бібліотекар середньої кваліфікації. З 2000 року працювала художником-оформлювачем у військовій частині м. Ковеля, а з 2004 року та до сьогодні працює художником-оформлювачем в ЦРБ Ковельського району.

(Зі статті Мирослави Гудим  «ВОЛИНЬ-НОВА», 27 грудня 2011р.№147)

ЩИРО ЗАПРОШУЄМО КОРИСТУВАЧІВ БІБЛІОТЕКИ ВІДВІДАТИ ВИСТАВКУ НАШОЇ КОЛЕГИ ВІРИ ЖУРБИ.

Роботи експонуються в Ковельському історичному музеї.

Наближається свято Миколая-Чудотворця

День святого Миколая (також Свято святого Миколая) — це день святкування та вшанування пам’яті Святого  Миколая у католиків та православних. Церкви, які дотримуються юліанського календаря, відзначають свято 19 грудня за новим стилем (у 20-21 століттях).

В Україні, за традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.

В пам’ять про милосердя святого Миколая, в цей день відзначається Міжнародний день допомоги бідним.

В незалежній Україні образ святого Миколая і традиції дарувати подарунки розглядається як вітчизняний аналог російського Діда Мороза, американського Санта Клауса, фінського Йоулупуккі та відповідних персонажів в інших країнах. У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати листа святому Миколаю.

(Праворуч -  фото поштової марки України, на якій зображено, як святий Миколай кладе подарунок під подушку дитині).

У цей день багато молодіжних та юнацьких організацій проводять  різноманітні благодійні акції для неповносправних та сиріт.

У  Ковелі 18 грудня з 15.30 до 19.30 на центральній площі проходитиме благодійна акція «Здорова нація – здорова країна» під час якої  відбудеться збір солодощів для дітей сиріт та дітей, які опинились в складних життєвих обставинах.

Прохання до всіх: прийти на акцію з апельсинкою, шоколадкою чи іграшкою.
В програмі свята – гості з міста Києва: Dj Ewsei та MC R-Nesto, багато конкурсів та  розіграш супер-призу.

Десь високо в небі чарівної ночі  почуйте срібні дзвіночки! То на санчатах їздитиме  Миколай і заглядатиме в кожне віконце: чи не обминули якої дитини? Переїздитиме  з хмарки на хмарку. Дзвіночки ніжно теленькатимуть. Старий місяць весело усміхатиметься  в засніжені вуса…

Він знає, що тієї ночі всі мають бути щасливими!

І ті, що дарують, і ті, що подарунки роблять…

Бо найбільше щастя в житті – робити добро!

Права і закони в твоєму житті

Під такою назвою в актовому залі виховної колонії – ЗОШ №14 відбулась година спілкування в рамках Всеукраїнського тижня права. Це результат тісної співпраці працівників центральної районної бібліотеки і педколективу  ЗОШ№14.

Вихованці закладу розповіли про історію прийняття Загальної Декларації прав людини. Цікавим і змістовним був виступ Сергія Ілюшика – начальника служби у справах дітей райдержадміністрації. Він зачитав основні статті Декларації, а також наголосив на тому, яку роль відіграло на той час у світі прийняття цього важливого документу.

На захід був запрошений духовний наставник вихованців ВТК – протоієрей, благочинний Ковельсько-Введенської округи УПЦ о.Василь. Він нагадав присутнім про те, що Бог дав людині  і права, і обов’язки. Найбільше право для всіх нас – право на життя. Хто дотримується Закону Божого, тому легко дотримуватись і законів державних. Отець Василь побажав всім дотримуватись законів, ніколи не порушувати їх, а якщо  оступились – вміти за це відповідати. Щоби в наших душах не було зла, агресії і ненависті.

Білий Камінчик Щастя

29 листопада учасники та гості клубу шанувальників української мови «Перлина» зустрічали свого земляка, кандидата фізико-математичних наук, доцента Львівської державної фінансової академії, члена Національної спілки письменників України  Володимира Ганулича.

Автор збірки повістей «Хуторянка» та збірки поезій «Полотно» представив на суд читачів роман-казку «Білий камінчик щастя».

Де шукати щастя – у далеких країнах, на дні морському, в багатстві, коханні, творчості, здійсненні мрій чи, може, у власному серці – услід за автором розмірковували С.Скоклюк, О.Пех, М.Хотинська, Н.Заєць, Л.Гарлінська, В.Остапчук, читачі дитячої бібліотеки та вихованці драмгуртка Палацу учнівської молоді.

Сьогодні зустрілися юність і зрілість, Філософія і Лірика. А як відомо, де поезія, там і музика: для нас співали Оксана Мулярчук та донька письменника Юлія Кадар (щоправда, остання – у запису).

Покличемо Пам’ять у свідки

Стогін замучених голодом стукає нам у серце. Навіть через стільки літ боляче ступати стежками трагедії рідного народу. Але нехай гірка правда сколихне наші душі. На вічну пам’ять невинно убієнним, на грізну пересторогу прийдешнім поколінням.

Храмом Скорботи і Пам’яті  став у цей день читальний зал центральної районної бібліотеки.  У спільній поминальній молитві з’єднались серця.