Запрошуємо !!!

«Батько Волині»

   Днем інформації «Світло душі Модеста Левицького» бібліотека відзначила 150-річний ювілей талановитого письменника, лікаря, мовознавця, перекладача, педагога, громадського і політичного діяча, дипломата Модеста Пилиповича Левицького, праця і творчість якого справді освітили життя наших краян, сприяли культурному піднесенню суспільства.

  В історію українського письменства він увійшов з чудовими оповіданнями, драматичними творами, романами, перекладами з французької, німецької, польської, російської, латинської, грецької, якими вільно володів.

  На Волині, в Ковелі, він працював земським лікарем. У 1895 році самовіддано боровся з епідемією холери, що спалахнула в Ковельському повіті, днював і ночував по селах і  хуторах, де були хворі. Познайомившись тут з родиною Косачів, Модест Левицький на довгі роки став другом сім’ї й приватним лікарем Лесі Українки.

   Пізніше переїхав на Поділля. Власним коштом видавав просвітницькі брошури для народу «Як рятуватись при наглих язвах та каліцтвах», «Лихі хвороби на очі», «Про холеру», «Сибірська язва», «Короста»,  «Невидимі вороги та друзі наші», «Лікарський порадник», в якому наводились головні ознаки різних хвороб та найелементарніші методи їх лікування та профілактики.

   Популярними серед загалу стали його книжечки з мовознавства: «Українська граматика», «Рідна мова», «Круті слова», «Язык, наречие или говор?» «Паки і паки» та його перше оповідання «За Коліївщини». Поширення українського друкованого слова, та ще й на дражливі для царату теми, опіка над діяльністю «Просвіти» та її бібліотеки не могли залишитись непоміченими та безкарними. В той час Модест Пилипович працював директором Київської фельдшерської школи та завідувачем притулку для дітей-сиріт. За свою проукраїнську позицію він був звільнений з посад та позбавлений права займатись лікарською практикою у великих містах.

  Україна була для нього понад усе, тому гаряче підтримав ідею створення самостійної Української держави. 1918 він був головним санітарним лікарем залізниць України, директором культурно-освітнього відділу міністерства шляхів. У 1919 році він очолює дипломатичну місію молодої держави у Греції. Згодом керував туберкульозним санаторієм для вояків Армії УНР у Польщі, був лікарем і викладачем Української господарської академії в Чехословаччині (1922-1927). Десять років він жив надією повернутися в Україну, відтак оселився на Волині, у Луцьку, де викладав українську мову і літературу в гімназії, на добровільних засадах займався медичною практикою, витрачаючи власні кошти на ліки для малозабезпечених учнів. Останні роки його життя минули в турботах про виховання підростаючого покоління. Земляки-сучасники називали його «батьком Волині». Помер Модест Пилипович у 1932 році у Луцьку, де і похований.

Мандруємо світом, відвідуємо бібліотеки

   Уся історія людського інтелекту пов’язана з бібліотеками. І це зовсім не спокійна історія! За них билися, їх спалювали, втрачали, знаходили, відкривали в товщі похоронених часом міст, рятували від ворожого нашестя як найдорожче.  Відколи з’явилися книги і життя без них стало неможливим, їх потрібно було десь  утримувати. Так і виникли книгосховища, або бібліотеки. (В перекладі з грецької: “бібліо” – книга, “тека” – сховище, скринька, тобто”сховище книг”). Про роль бібліотек у житті людей можна судити вже по тих образних найменуваннях, які їм здавна привласнювали. Їх називали храмами мудрості, пам’яттю людства, сховищами скарбів. А ще кожна бібліотека має своє власне ім’я. По всьому світу їх – тисячі. Сюди звідусіль їдуть туристи – не тільки заради книг: самі будівлі розкажуть чимало про історію і просто приголомшать своєю красою.

  Відвідати найзнаменитіші, найкрасивіші бібліотеки нашої планети, воістину, варті захоплення, допомогли віртуальні мандрівки, в які ми вирушили разом зі студентами-першокурсниками медичного коледжу, які завітали до нашої книгозбірні на екскурсію.

Міжнародний день грамотності

    Ви вважаєте себе грамотною людиною? Впевнені? Вміння читати – лише мала частина вміння бути грамотною людиною, а ось здатність використовувати прочитане, отримуючи вигоду для себе, оточуючих вас людей, близьких і сім’ї – це більш вагома частина вміння бути грамотним, хоча і не завжди вирішальна.

Ви часто вмієте використовувати прочитане з користю?

   Це просто – лише потрібно намагатися бути трохи більш уважним, трохи більш терплячим, по можливості не плутати «грішне» з «праведним» і обов’язково не спостерігати себе в очах своїх мудрецем, інакше ви можете так і не помітити користі тієї інформації, яка раптово з’явилася перед вами.

    Чи страшно бути неграмотним? А що таке «грамотність»? Не виключено, що це – «ефективність» використання інформаційних даних, здатність постійно знаходити комунікаційні напрямки, творчий момент, мета якого – більш природне поліпшення якості життя.

   Згідно з прогнозами, до 2020-го року, молодим фахівцям, щоб знайти роботу і бути конкурентно спроможними на ринку праці, вкрай необхідні будуть такі навички, як комунікабельність, вміння працювати в команді, здатність творчо та інноваційно підходити до вирішення поставлених завдань, а також критичне мислення.

   Міжнародний день грамотності – один з міжнародних днів, що відзначаються в системі Організації Об’єднаних Націй.

Грамотність – свято для людства, яке досягло вражаючого прогресу в цій галузі, довівши кількість грамотних людей у світі до чотирьох мільярдів. Однак грамотність для всіх – дітей, молоді та дорослих – ще не до кінця досягнута мета.

Боротьба з неписьменністю як і раніше залишається завданням величезного масштабу і складності. Незважаючи на помітні успіхи багатьох країн, більше 860 мільйонів дорослих залишаються неписьменними, а більше 100 мільйонів дітей не ходять до школи.

   Безліч дітей, молодих людей і дорослих, охоплених шкільними або іншими освітніми програмами, не відповідають рівню, необхідному для того, щоб їх можна було вважати грамотними в умовах сьогоднішнього світу, що стає все більш складним.

    Існує явна необхідність у розгортанні програм поширення грамотності, які були б спрямовані на групи учнів, що вимагають до себе особливої уваги, і в першу чергу до них належать жінки та дівчата, що залишилися за дверима школи. Там, де чоловіки й хлопчики не мають можливості одержання якісної освіти, вони теж потребують особливої уваги.

1 вересня – День знань

1 Вересня – День знань – особливе свято!

Завжди яскраве, насичене емоційністю та хвилюючою атмосферою. Голосно звучить урочиста музика, звідусіль лунають теплі поздоровлення i кожне людське серце, хвилюючись, відгукується на заклик першого дзвінка!

У цей день від всієї душі хочеться побажати успіхів у навчанні та щоб новий навчальний рік приносив тільки приємні враження!