«Любов, у слово перелита»

     Вже вкотре, незважаючи на пору року та погоду за вікном, у нашій затишній залі нас збирає її величність Поезія, обдаровує ліричним настроєм, усмішкою, відчуттям свята. Здавалось би, в нашому непростому сьогоденні не до поезії, тут би хоч якось вижити. Та виявляється, саме високий душевний настрій і є для багатьох із нас тією рятівною соломинкою, що допомагає втриматись на плаву. Такі вже ми люди – українці. Споконвіку в душі народу живе поезія, а йому ж в усі часи жилось несолодко! Про це свідчать найстаріші народні пісні, яким не одна сотня, а може, й тисяча літ! У трудових буднях, щоденних турботах народжувалося в душі Слово – сходило, як сонце, розцвітало, мов сонях. Бо красива душа мусить себе виповісти, виспівати. Тому-то так багато на нашій землі поетів, співців краси. І тому до багатьох із нас, чим би ми не займалися в житті, приходить натхнення і непереборне бажання спробувати свої сили у віршуванні. І нехай ці спроби не завжди бувають майстерні й художньо довершені, скільки в них щирих почувань і сердечного тепла! Скільки радості й насолоди приносять години творчої праці!

   Сьогоднішня година поезії перенесла нас у поетичний світ нашого земляка Ігоря Вижовця. Чарівна природа, знайомі з дитинства краєвиди, журавлині ключі і пісня жайворонка – все, що хвилює ліричну душу, озивається у віршах нашого автора. Найріднішій в світі землі, де все дороге і серцю миле, дарує він поетичні присвяти: червоній калині, маминому рушнику, маминій молитві – правічним нашим оберегам. Чомусь так багато людей про них забувають у житейській суєті, в гонитві за примарними благами. Щасливий той, хто зберіг своє серце чистим, чуйним і вдячним. Довічно не згасне в серці любов, якщо її запалила мама. Як чарівна квітка, розкриватиме свої пелюстки: любов до Бога, до людей, до Батьківщини, до Жінки. Особливу любов плекає наш автор до рідного слова, бо це – «чисте джерельце», мамина колискова, дар Божий, «доля народу». Мабуть, саме тому він обрав собі професію вчителя української мови й літератури і ось уже 23 роки працює в Городищенській загальноосвітній школі. Рідній мові автор присвятив чимало чудових віршів. Синівська любов до Вітчизни – це не просто красиві слова, це відповідальність – перед тими, що поклали за Україну своє життя, і перед дітьми, майбутніми поколіннями. Це – щоденна праця для людей, це вірність і віра. Сьогодні Україна у всьому світі є синонімом слова «воля». Пишаємося своїм народом. Віримо в перемогу.

Літературно-музичну композицію за віршами Ігоря Вижовця «Любов, у слово перелита» відтворили учасники драматичного гуртка «Дивослово» міського Палацу учнівської молоді та давній друг бібліотеки Світлана Осокіна з піснею «Волинь моя». Свої нові ліричні твори та гуморески прочитав автор. Порадувала чудовими поетичними рядками його донька Оксана, першокурсниця педагогічного коледжу, талановита юнка, у якої поезія, вочевидь, уже в крові. Яків Лавренко та Анатолій Семенюк привітали п. Ігоря зі вступом до Ліги українських письменників ім. Павла Чубинського.

Отець Іван з Колодяжного примусив замислитись над філософськими притчами і побажав автору нових знахідок у царині художнього слова. А маленька Сашуня Осокіна подарувала всім присутнім усмішки та веселу пісеньку «Бажаю всім добра!»

Засідання творчої лабораторії

23 вересня на базі бібліотеки-філії с. Козлиничі  проведено засідання творчої лабораторії «Сільська бібліотека: соціальні пріоритети розвитку» для бібліотекарів сіл Пісочне, Поворськ, Озірне, Уховецьк, Кричевичі, Ситовичі.

Директор Ковельської централізованої бібліотечної системи  Божик Г.М. ознайомила присутніх з основними завданнями бібліотек та діяльністю в умовах децентралізації та об’єднання територіальних громад.

Сільський голова розповів про те чим живе сільська бібліотека сьогодні, по співпрацю книгозбірні з громадою села.

Провідний методист Савенюк О.С. надала консультацію «Сучасні форми роботи в бібліотеці»

Бібліотекар Яцук Л.В. розповіла про створення та роботу клубу «Книжкова кав’ярня»

До уваги присутніх було представлено масовий захід засідання клубу «Книжкова кав’ярня» на тему «Рушник – наче доля».  Всі члени клуби брали активну участь у засіданні, розповідаючи про звичаї де використовують вишиті рушник.

До уваги присутніх було представлено виставку вишитих рушників та проведено огляд літератури «Вишитий рушник – оберіг»

Підтримуємо акцію “Мандруюча книга” у Ковелі

Проект із такою назвою започаткували в Ковельській міській гімназії. На літній період територію книгообміну вирішили поширити і на міський парк культури та відпочинку в центрі міста. Відтак на головному бульварі у день міста  з’явився давній символ Ковеля — підкова, у стінки якої вмонтували полиці для книг.

Центральна районна бібліотека долучилась до цікавої акції, поповнивши полички у шафі-підкові  книгами, періодикою та власними рекламними буклетами.

На жаль, не усі містяни  готові до того, що  якась річ чи послуга з’являється безкоштовно, у вільному доступі та розрахована на взаємність процесу….  Полички частенько пустують… Але будьмо наполегливими, новій звичці потрібен час, щоб закріпитися!)  Кожен може принести сюди щось цікаве зі своєї домашньої бібліотеки і взяти для себе з поличок щось інше.

Долучаймося до книгообміну!

Довідково:

Буккроссинг (англ. Bookcrossing) — хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Буккроссинг — це процес звільнення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її у громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро), для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повинна повторити процес. Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті. Аналогія — орнітологічна практика окільцьовування птахів, щоб відстежити їх переміщення. В українському перекладі, рух буде мати назву книгооберт.

Просто обмін книгами без реєстрації книг на спеціальному сайті — не вважається буккроссингом.

Запрошення!!!

До всього маю справу у житті!

Бібліотечна літературна вітальня частенько збирає ковельчан на щиру розмову, цікаве спілкування із непересічними особистостями, які творять простір любові, свободи, правди, віри і оптимізму. Цього разу ми запросили своїх гостей на зустріч з поетом і волонтером Василем Марчуком. Його непідробна щирість, бажання служити людям та тверда громадянська позиція викликають повагу й симпатію. Народився Василь на Ковельщині, здобув три освіти: технічну, економічну й музичну, відтак працював у кожному з цих напрямків і має гарні здобутки. Але, напевно, його життя було б неповним, якби не було в ньому творчості.

Творчість – це одне з імен людського щастя. Це не фізична, і навіть не розумова праця. Це праця серця, містичне дійство, розмова з Богом, котрий створив нас за своїм образом та подобою – творцями. Сам процес творення приносить людині насолоду, втіху, які передаються іншим, викликаючи в них піднесений стан душі, здивування, захоплення, радість.

Пан Василь має дві чарівні музи – Поезію й Пісню, від яких черпає натхнення і дарує його людям. І хоч він не є професійним поетом, хоч поки що вийшла одна невеличка його збірочка – «Життєвий слід», хоч вірші його аматорські, проте вони щирі, наповнені сердечним теплом, а тому хвилюють і будять добрі почуття.

На життєвих дорогах він зустрічає таких же ентузіастів, закоханих у рідне слово й пісню, і в їх творчій співдружності народжуються чудові музичні перлини. Це – співавтори його пісень львів’яни Василь Грінчук та Степан Петрусь і їх виконавці – ковельський співочий гурт «Поліський дивоцвіт» (керівник – Олег Корнелюк), учасником якого п. Василь був багато років.

Сьогодні у наш спільний дім прийшов ворог підступний і лукавий, його бог – війна. Далекий від розуміння творчості, він уміє тільки руйнувати і нищити. Він убиває надсучасною зброєю і облудним словом. Але ми знаємо, що переможемо, бо правда на нашому боці, а значить – і Бог. Сьогодні ми всі по можливості допомагаємо нашим захисникам – з любов’ю до них збираємо одяг, ліки, консерви, плетемо камуфляжну сітку, а головне – вчимося співчувати, об’єднуватись і бути громадянами своєї країни. Напевне, найкращі серед нас стали волонтерами. Один із них, Василь Марчук, своїм поетичним словом сіє зерна любові й патріотизму в серцях людей, молиться за мир і перемогу. Щойно він повернувся з чергової поїздки на Схід, під час якої разом з командою однодумців (Ігор Верчук, Сергій Козуля, Світлана Мирвода) виконував свою культурно-просвітницьку місію, додаючи сили й снаги нашим воякам та місцевим жителям.

Емоційну, схвильовану розповідь про зустрічі з нашими патріотами з цікавістю слухали старшокласники ковельських шкіл, всі присутні. Чудова громадянська лірика, запальні мелодії, прекрасне виконання подарували всім гарний настрій, гордість за свій народ, віру в нашу перемогу. Анатолій Семенюк, ініціатор цієї зустрічі, привітав п. Василя зі вступом до спілки незалежних волинських письменників – Ліги українських письменників ім. Павла Чубинського.

Такі завзяті, небайдужі, красиві люди, як Василь Марчук, запалюють своїм прикладом, міняють нашу свідомість, формують громадянське суспільство. На його адресу прозвучали слова вдячності від друзів, однодумців, членів «Союзу українок» та ГО «Майдан гідності», побажання успіхів та Божої опіки, чудове Многоліття у виконанні «Поліського дивоцвіту» та всіх учасників свята.

Ольга Бичковська, бібліотекар

Ковельської центральної районної бібліотеки.