05.08.2021 о 11:35 | Категорія:
Новини
До вашої уваги підбірка книг місяця за рейтингом The Village Україна:
Роман «Розпутний птах ночі» – потужний, лавиноподібний текст, який зносить силою образів і глибиною тем. Він мучить, плутає лабіринтами замкнутих просторів і марень персонажів. Але дає неймовірну естетичну насолоду, адже талант Доносо не поступається згаданим вище зіркам магічного реалізму. В основі книжки – міфологія індіанців мапуче, їхні вірування про відьом та імбунче – людиноподібну істоту, охоронця печер чаклунів. Попри всю химерність оповіді, роман має зв’язок із реаліями чилійського суспільства 1970-х років із соціальною нерівністю, боротися з якою практично неможливо. «Розпутний птах ночі» – роман про життя і смерть, тонку межу між реальним і міфічним, монстрів усередині кожного з нас та інші екзистенційні парадокси, яких так не вистачає сучасній літературі.
Мелодраматичний, спокійний, людяний – прикметники, що найбільш точно характеризують роман популярного італійського письменника. «Перезавантаження почуттів» Фаджані нагадує читачу, що нова щирість присутня і в європейській літературі, а популярність книжки в Італії й інших країнах Старого світу доводить потребу в розповідях про віднайдення життєвого шляху, навіть коли тобі вже (чи лише) п’ятдесят. Оповідачем і одним із головних персонажів роману є Леонардо Ґвер’єрі – вдівець, у минулому відомий журналіст. Він важко переживає смерть дружини й не може змиритися з дорослішанням доньки.
На її прохання Леонардо погоджується взяти на виховання хлопця із сирітського притулку. Так починається нова сторінка життя відразу кількох людей. Леонардо та Мартін переїжджають із Мілана в гори, де досліджують природу, одне одного й інших людей. Це непросто. Мартін має синдром Асперґера, Леонардо – величезне відчуття провини через те, що не був поруч із дружиною в ніч її смерті. Але близькість природи, простих, необтяжених амбіціями людей творить дива. За шляхом до внутрішнього спокою Леонардо й формуванням особистості Мартіна читач і стежитиме, не виключно, що з думкою про будиночок у Карпатах.
Розлучена мати чотирьох доньок із параноїдальним прагненням схуднути, письменниця, яка страждає від менопаузи та можливого завершенні кар’єри авторки любовних романів, родина в жалобі за сином і братом, красень, який не впевнений, чи хоче мати дитину зі своїм партнером, колишня зірка австралійського футболу, молоде подружжя на межі розставання і невеличкий колектив будинку велнес-відпочинку – всі ці люди зберуться під одним дахом старого особняка, де мали б коїтись речі, достойні психологічного трилера чи детектива.
Читач дізнається про складні внутрішні стани персонажів, які приїхали до загадкової Маші, щоб змінити свої життя, навіть встигне втомитись від чужих проблем та очікування загострення сюжетної лінії. Як раптом Моріарті вирішить перейти до кульмінації, такої ж хаотичної та непродуманої, як і весь попередній текст. Можливо, комусь і не буде шкода часу, витраченого на читання «Дев’ятьох незнайомців», але в цьому світі точно є більш талановиті книжки.
Яні Новак шістнадцять років. Вона походить із родини емігрантів, мешкає в Лондоні, ходить до школи, де її ображають за високий зріст, зустрічається з хлопцем і навіть не здогадується, що одна випадкова зустріч кардинально змінить її життя. Яну впольовує спеціаліст із пошуку новобранок до модельної агенції. Лише за рік дівчина стає зіркою, заробляє шалені гроші, знайомлячись із «ринком м’яса» – fashion-індустрією.
Проста оповідь з одкровеннями підлітка, лінійний сюжет, неприховані аналогії з The Devil Wears Prada Лорен Вайсбергер… І нарешті – конфлікт. Яна постає проти психологічного та фізичного насилля, через яке доводиться проходити моделям. Вона прагне віддати під суд уже згаданого фотографа, що збурює не лише хвилю критики на адресу дівчини, але й активізує рух за права представниць індустрії моди.
Захоплива історія про пригоди, пошук дому, любов до батьків і кохання, що тільки зароджується. Якщо не забувати, що роман став першою спробою авторки у великому прозовому жанрі, то можна простити Герроу затягнутий початок, адже після нього на читача чекатиме величезна кількість цікавого.
Події твору відбувається на початку XX століття у США. За сюжетом, Дженьєрі є вихованкою пана Лока – багатія та засновника Археологічного товариства Нової Англії. Мати дівчини загинула, а батько весь час подорожує світом, виконуючи завдання Лока в обмін на те, що його донька виховується як справжня леді. Але в сімнадцять років Дженьєрі дізнається, що все її життя було оманою, а сама вона – не просто напівсирота, а володарка надзвичайної сили – керувати словами та з їхньою допомогою відчиняти двері між різними паралельними світами. Під флером пригодницького фентезі читач помітить теми расизму, класової дискримінації, знайде філософські роздуми про розвиток суспільства… І неодмінно співпереживатиме Дженьєрі, її друзям і чудовому собаці.
Як шведський стартап здійснив музичну революцію, з’ясовували журналісти Свен Карлссон і Йонас Лейонхуфвуд. «Spotify навиворіт» – не панегірик, а справжнє розслідування, що оперує несподіваними фактами, маючи прагнення подати читачу неофіційну історію відомої компанії. Чому Стів Джобс намагався перешкодити виходу Spotify на американський ринок? Чи правда, що серед інвесторів стартапу є російський олігарх? Як алгоритми Spotify керують своїми користувачами? Скількох мільйонів коштував стартап батькам-засновникам?
Відповіді на всі ці запитання є у книжці. Але, за законом жанру, спершу автори знайомлять читача із засновниками Spotify. Даніель Ек – 22-річний геній-підприємець. Мартін Лоренсон – старший і більш досвідчений у бізнесі власник рекламної компанії. Разом вони почнуть заробляти перші мільйони та, втомившись від безцільного збагачення, створять стрімінговий сервіс Spotify – для душі. Стартап стане свідком знакових подій у світовій економіці, частиною потужного європейського руху боротьби з піратством, зробить свій внесок у технологічний розвиток мобільних застосунків, щоб і надалі вдосконалюватись і боротися з конкурентами.
Якщо вже нема сил переглядати пости друзів у соціальних мережах про відпустки на морях чи в горах, час скористатись серпнем (бо ніхто не знає, чи трапиться восени черговий локдаун), аби нарешті здійснити закордонну подорож. Куди саме, щоб було цікаво? Підкаже книжка українського географа, мандрівника Романа Маленкова. Словаччина, Албанія, Греція, Кіпр, Туреччина, Чехія, Мальта, Болгарія, Північна Македонія, Румунія – великий вибір. Автор докладно розповідає, що і в якій країні їсти, пити, дивитися, подає історичні довідки та власні влучні спостереження, щоб читач міг вийти за стереотипні уявлення про ту чи ту місцевість.
Наприклад, Маленков нагадує, що Словаччина є країною замків із чималою кількістю історичних об’єктів, які вражають своїми масштабами навіть зараз. Запрошує відкрити острівну Грецію, а не зупинятися на Афінах чи Криті. Знайомить із кіпрським містом Фамагуста, в якому мешкав Отелло. Пояснює, чому за справжньою Туреччиною слід їхати в Бодрум чи Мармарис… Отже, «10 країн після карантину» – книжка для тих, хто любить подорожувати, самостійно обираючи напрямок, щоб отримати незабутні емоції й, що важливо, нові знання.
«Фізична (не)активність» – серйозний нон-фікшн, тому читач подорожуватиме в Африку, щоб на прикладі життя племен, що досі займаються полюванням та збиральництвом, переконатися – активні фізичні вправи є лише невеличкою частиною повсякденного життя людей, не зіпсованих звичками постіндустріального суспільства.
Також автор, згадуючи різноманітні попередні дослідження, зазначає, що неактивність, читання книжки чи сидіння в кріслі в думках про вічне, – не ознака ліні, а «прадавня фундаментальна стратегія розумного розподілу запасів енергії». Щоб не спойлерити, краще підсумуємо: якщо перед вами й досі стоїть питання: «Рухатись чи не рухатись?», просто прочитайте книжку Лібермана, вона допоможе викристалізувати відповідь.
ЗАПИТУЙТЕ в БІБЛІОТЕКАХ міста!
Коментарі Вимкнено до Книги серпня | Автор
admin
29.07.2021 о 10:50 | Категорія:
Новини
Юрко Прохасько – український літературознавець-германіст, перекладач, публіцист, есеїст, психоаналітик. Перекладає з німецької та ідишу. Друкується в часописах «Критика», «Ї», «Tygodnik Powszechny», «Die Zeit», «Kafka», «La Repubblica», «Falter».
Цього року Львівський міжнародний BookForum очікує гостей з усієї України, а також з ЄС, США, Південної Америки та Африки. Планується понад 100 подій, панельних дискусій і традиційна Ніч Поезії та музики non-stop.
2021 року святкуємо 30-ти ліття незалежності, 30-ти ліття вільного культурного та літературного ринку. Зміна поколінь, нові зовнішні та внутрішні межі, їх розширення та звуження, зміни, які формують людину та впливають на власний голос, відповідальність за свій вплив – це неповний перелік питань, які піднімає цього року 28 BookForum.
У межах 28 Львівського міжнародного BookForum буде створено безпечний простір для обговорення питань, чи може вважатися наша держава «дорослою» після 30-ти річчя проголошення Незалежності. Чи піддається вона контролю громадян і громадянського суспільства, чи сама встановлює для них правила? Як змінилися ми усі за ці 30-ть років? І як культура та література, звільнившись від тоталітарної цензури, впливає на формування сталого оновлення нашої держави як інституту і стає (чи не стає) її «дорослим» голосом.
Адже, як підкреслює куратор фокусної теми Юрко Прохасько, під час дорослішання втрата ілюзій йде поряд з творенням утопій, а зміна поколінь набуває відчутності й сенсу. Переоцінки зазнають виміри «свого», «власного», «свого, рідного» і«своєрідного» – і «чужого», бажаного й небажаного, прийнятного і неприйнятного, припустимого й неприпустимого, сподіваного й несподіваного.
“Як Творіння було здійснене за 6 днів, так і «Гру в дорослішання» метафорично можна подати в 6-ти рубриках, у 6-ти репліках. Ключовим поняттям, центральним атрибутом в кожній є категорія «свого». «Свій» – не обов’язково тотожний власному. Бо не все може бути і стати власністю. Але у «своєму» маніфестує себе потреба присвоєння, засвоєння, наближення. Облаштування свого неповторного життя, свого світу”, – підкреслює куратор фокусної теми фестивалю Юрко Прохасько.
Торік, через пандемію коронавірусу, BookForum пройшов онлайн. Події переглянуло понад 285 тисяч осіб. Усі дискусії 2020-го року доступні онлайн – на сайті.
Цього року BookForum вперше за всю історію відбудеться у гібридному форматі: онлайн та офлайн. Повну програму, теми дискусій, кураторів та зірок фестивалю буде оголошено додатково та розміщено на сайті bookforum.ua і у соцмережах.
Готуйтеся до інтелектуальних розмов та книжкових новинок!
28 BookForum відбудеться 15-19 вересня 2021 року у Львові за підтримки Українського культурного фонду.
Коментарі Вимкнено до Куратором 28 BookForum стане Юрко Прохасько | Автор
admin
26.07.2021 о 11:30 | Категорія:
Новини
26 липня – 75 років від дня народження Михайла Слабошпицького.
Михайло Слабошпицький – громадський діяч, український літературознавець, публіцист і письменник.
“Михайла Слабошпицького 75 років тому народив Шевченків край — Черкащина, сонячне ядро давньої України-Руси. “Це людина, яка змалку, з часів сталінсько-колгоспного кріпацтва, тяжкого повоєнного часу увібрала в себе безцінні скарби народної мови, виплекала і примножила їх, віддавши нам свої твори. Слабошпицький — один із унікальних носіїв, переосмислювачів і трансформерів української літературної мови. Його діапазон — від ніжності до найвищого звучання слів і стогонів, народжених у битвах і повстаннях, від притчевої багатозначності до філософських модерних текстів. Творчість Михайла Слабошпицького — це суверенна територія української мовно-історичної спадщини і ніяким ордам імперії зла, ніяким ординцям “руського міра” не вдасться анексувати цю територію. Вона належить усім нам, сучасним і майбутнім українцям”.
Юрій Щербак, науковець, письменник, дипломат, очільник (2016р.) Комітету з присудження Національної премії .
У 1971 році Слабошпицький закінчив факультет журналістики в Київському університеті. Після працював кореспондентом, був редактором відділу критики газети “Літературна Україна”, також він працював головним редактором в газеті “Вісті з України” і журналі “Вавилон-XX”.
З 1992 по 1998 займав посаду першого голови секретаріату Всесвітньої української координаційної ради. А в 1999 р. став членом Центральної ради УНП “Собор”. Також, Михайло входив до Асоціації українських письменників.
Слабошпицький був виконавчим директором Ліги українських меценатів, директором видавництва “Ярославів Вал” (1995). З 2006 року обіймав посаду секретаря ради Національної спілки письменників України.
Слабошпицький був співголовою координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. Серед його робіт є понад два десятки книжок для дітей та юнацтва, проза, публіцистика й літературна критика.
У 2005 році Слабошпицький став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка за роман-біографію «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)».
На 75-му році він пішов з життя… в ніч з 29 на 30 травня 2021 року.
Його дружина Світлана Короненко написала на своїй сторінці в Facebook: “Сьогодні вночі помер Михайло Слабошпицький. Кохаю. Плачу. Я хочу написати, скласти книжку спогадів про Михайла Слабошпицього, хочу, аби про нього написали всі ті,хто його любив і кого він шанував і любив.”
(На фото: книжкова виставка в читальній залі бібліотеки).
Коментарі Вимкнено до Словопоклонник Михайло Слабошпицький | Автор
admin
22.07.2021 о 16:52 | Категорія:
Новини
Ось і ми познайомилися з теплою та затишною історією, що уже підкорила серця сотні читачів по всій Україні. Ореста Осійчук презентувала книгу «Абрикосова книгарня» в читальній залі нашої бібліотеки. Було цікаво, комфортно і навіть абрикосово! (приємний креатив! 🙂 )
На якийсь час присутні перенеслись на подвір’я цьоці Касі, яка, як справжня бджілка, порається весь день біля дому; до книгарні вуйка Стефана, де пахне друкарською фарбою, папером і спілими абрикосами; за стіл до хвацького Ромка, щоб разом поласувати хлібом з мармулядою та пиріжками з ябками. Занурились у атмосферу невеличкого містечка на початку XX століття, де звідусіль чується справжня галицька говірка та відчувається смак дитинства.
📕 «Абрикосова книгарня» — це історія дитячої дружби й недитячих зрад, родинних скелетів у шафі та любові, яка крізь століття рятує життя і без спільної крові таємниче поєднує двох однофамільців.
📚 Про авторку:
Ореста Осійчук — українська письменниця з мЛуцька, авторка циклу романів «АЙХО», володарка першої премії міжнародного конкурсу «Коронація cлова» й відзнаки «Найкращий дебют» порталу «БараБука», лауреатка Всеєвропейського конвенту «Єврокон».
Коментарі Вимкнено до Як це було: презентація книжки Орести Осійчук «Абрикосова книгарня» | Автор
admin
21.07.2021 о 12:40 | Категорія:
Новини
Олена Іванівна Теліга (21 липня 1906, Ільїнське, Московська губернія, Російська імперія — 21 лютого 1942 , Київ, Україна) — українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН.
Десятки років ми нічого не знали про постать нашої поетеси й патріотки Олени Теліги. ЇЇ ім’я виринуло із забуття лише через 50 років після загибелі, коли в Києві у лютому 1992 р. в Бабиному Яру було встановлено пам’ятний хрест на її честь, вулицю, що пролягає поруч, назвали її іменем, створено Всеукраїнське жіноче товариство імені О.Теліги, засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію.
На сьогодні відомий лише 41 вірш з написаних поетесою. За життя їй так і не вдалося видати жодної збірки. Та хоч і залишила вона по собі невеликий творчий спадок, життя її було коротке, але яскраве й сповнене великих справ, а тому й має бути вічним у нашій пам’яті.
СУЧАСНИКАМ
“Не треба слів! Хай буде тільки діло!
Його роби – спокійний і суворий.
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”
Але для мене – у святім союзі:
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить, зате коли сміюся,
То сміх мій рветься джерелом на волю!
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому є й моя сміливість:
Палити сонце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив.
Та там, де треба, – я тверда й сувора.
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
***
Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухатись порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.
Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключів і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
Вогнем отрути чи вина.
Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду в чорну ніч
І йти крізь січні в теплі квітні,
Крізь біль розлук – у радість стріч.
А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари,
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.
Коментарі Вимкнено до 21 липня – 115 років від дня народження Олени Теліги | Автор
admin
Франко Фаджані «Перезавантаження почуттів»
Джуно Довсон «Ринок м’яса»
Роман Маленков «10 країн після карантину»
