Забуттю не підлягає! До Дня українського політв’язня

Щороку, вже майже півстоліття, 12 січня в Україні відзначається День українського політв’язня, засвідчуючи особливу шану тим героям, для яких переконання і цінності, незалежність України стали дорожчими за особисту свободу.

Дата вшанування українських політв’язнів, за пропозицією В’ячеслава Чорновола у 1975 р., обрана на згадку про події 12–14 січня 1972 р., коли радянська влада провела так званий «генеральний погром» – масові затримання та арешти відомих представників національно-демократичного руху України – шістдесятників, правозахисників, дисидентів. Ця дата для багатьох із них стала точкою відліку в низці тюремних термінів та років заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду» з максимальними вироками: 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання в Мордовію, Пермську область Росії, у Сибір та Казахстан.

День українського політв’язня з 1975 р. традиційно відзначався в політичних таборах, тюрмах та на засланні одноденним голодуванням у підтримку політв’язнів і як протест проти репресій і жорстокості радянського тоталітаризму. У 1976 р. була заснована Українська Гельсінська група, яка збирала докази порушення прав людини в УРСР та скарги постраждалих, видавала «підпільні» бюлетені про такі порушення, а також доносила правду до відома української та міжнародної громадськості.

Та історія, на жаль, має властивість повторюватися. У 2014 р. Росія окупувала Крим, розпочала війну на Донбасі. Російський режим розгорнув гібридну війну, частиною якої є терор проти українців. Словосполучення «українські політв’язні» знову стало частиною порядку денного для нашої держави. Десятки українців, зокрема і мешканців Криму, були незаконно заарештовані та засуджені на території окупованого півострову чи в Росії, або чекають на вироки від держави-агресора.

Колишні незаконно ув’язнені в Криму, на Донбасі та в Росії українці заснували платформу «Звільнення в’язнів», відомі українські письменники та журналісти втілюють програму авторів-амбасадорів на підтримку українських в’язнів кремля #SolidarityWords. Ми подумки з тими, хто сьогодні перебуває в неволі. Щиро вдячні тим, хто пройшов через випробування, не зрадивши себе і Україну. Вільний український дух придушити неможливо. Попри ворожі зусилля, він як фенікс, відроджується з попелу і стає міцнішим.

УВАГА: конкурс!

2 серпня 2022 року, в День молоді, стартував XI обласний літературний конкурс «Неповторність»  на кращі поетичні чи прозові твори серед творчої молоді віком від 15 до 30 років.  Хочемо нагадати вам: конкурс продовжує жити, надихати та змінювати своє обличчя. І у вас  ще є можливість долучитись до літературного змагання, адже конкурс триватиме до 15 лютого 2023 року.

Журі Конкурсу очолює член Національної спілки письменників України, кандидат філологічних наук, літературознавець директор поліграфічно-видавничого дому „Твердиня” Микола Мартинюк.

УМОВИ КОНКУРСУ

• Рукопис поетичних творів має складатися з 15-20 поезій; рукопис прозових – включати 1 великий твір або 3–5 оповідань, новел.
• Твори повинні бути надруковані на комп’ютері, необхідно також вказати відомості про автора: прізвище та ім’я, рік народження, місце навчання або роботи, домашню адресу, номер контактного телефону.
• Організатор конкурсу – управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки.
• Роздруковані роботи приймаються за адресою: Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки, м. Луцьк, вул. Шопена, 11, 43025, з поміткою: XI обласний літературний конкурс «Неповторність»
• 

Провідна зоря Віри Вовк

Минулого літа, 16 липня, наш світ залишила надзвичайна особистість – українська письменниця з Бразилії Віра Вовк. 2 січня, у її 97-й день народження бібліотека вшанувала її пам’ять літературною годиною «Я завжди залишалася українкою».                       

Хто ця жінка, яку Василь Барка і Василь Стус у листах називали сестрою, творчим ентузіазмом якої захоплювалися колеги з Нью-Йоркської групи поетів-емігрантів з України, а ерудиції і силі її духу дивувались вже ми, сучасники?  «Легенда» вітчизняної літератури, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008), поетеса й прозаїк, драматург, перекладач, митець, науковець – усе це – Віра Вовк.

Донька січового стрільця, хрещениця митрополита Андрея Шептицького, ще в дитинстві вона змушена була розлучитися з рідним краєм, рятуючись від репресій радянської влади. Понад 70 років письменниця, доктор філософії, професор, почесний громадянин Ріо-де-Жанейро жила в Бразилії. Та Україна була любов’ю і змістом всього її життя. Їй присвятила свою діяльність і свою творчість. Виступала з літературними доповідями, лекціями й авторськими вечорами у багатьох країнах і всюди розповідала про Україну, активно пропагувала українську культуру, мову, перекладала українську літературу на португальську й німецьку мови, знайомлячи світ зі своєю Вітчизною, робила все, щоб зростав престиж України у світі.

Навіть через «залізну завісу» вона підтримувала зв’язок українською творчою інтелігенцією, шістдесятниками. «Активно листувалася з Василем Стусом. Навіть коли він сидів у в’язниці й мав дозвіл раз на місяць написати, здається, два листи, то один з них адресував мені. Я йому правила за вікно в західний світ, від якого тоді Україна була ізольована. Не знаю, де мої листи, мабуть, не збереглися або десь у закутках КДБ. А його листи маю всі». Коли Україна здобула незалежність, вона прилітала сюди щороку. Востаннє – у травні 2018, у віці 92 років.

Віра Вовк є автором 65 оригінальних творів і 53 збірок перекладів. Це – твори для дітей і дорослих, ошатно оформлені витинанками авторки та її малюнками, поезія, проза, драматургія, спогади про друзів, знайомих, мандри світом. Ці книги, зі своїми автографами, вона подарувала нашій бібліотеці. Про свої поезії вона казала: «То не вірші, то щоденна молитва». Наша літературна година була подячною молитвою за її світлу душу. 

Степан Бандера: 114-та річниця від дня народження

Днями, а саме 1 січня, українці відзначили 114-ту річницю від дня народження Степана Андрійовича Бандери. До цієї події у читальній залі Публічної бібліотеки м. Ковеля відбувся захід у формі інформ-досьє «Політичний портрет Степана Бандери».

Присутні мали нагоду пригадати основні етапи життя та діяльності найвідомішого борця за українську державність, лідера націоналістичного руху ХХ ст. , людини – «світоча», людини – «пророка».
Його тези про свободу і незалежність є особливо актуальними сьогодні, під час війни проти російського окупанта. Недарма наш ворог називає його прізвищем весь український народ.

Інформаційний блок заходу було доповнено повстанською піснею «Батько наш Бандера» у виконанні учасниці дитячої вокальної студії «Нові таланти» Мар’яни Поліщук, документальними кінокадрами та книжковою виставкою «Життя віддане за націю».

Варто відзначити, що серед зацікавленої аудиторії було чимало молоді. Це свідчить про готовність через знання історії розвиватися, перемагати та бути патріотами своєї країни.

Світи Олеся Бердника

Мрію про незвичайну празоряну дію…
Де, і для кого і з ким?
Вітер повіє, мрію розвіє,
ніби легесенький дим…
Все таки маю, маю надію…
Ой та надія, мрія пташина,
В небо навіки, навіки полине…

Олександр (Олесь) Павлович Бердник (27 листопада 1926, офіційно 25 грудня 1927, Вавилове, Снігурівський район, Херсонська округа, Українська РСР, СРСР  — 18 березня 2003, Гребені, Кагарлицький район, Київський район, Україна) — український письменник-фантаст, футуролог, публіцист, філософ, громадський діяч, глобаліст, богослов та політик. Учасник Другої світової війни перiоду та театру вiйскових дiй ВВВ, політв’язень радянських таборів. Автор понад 20 романів і повістей. Твори Бердника перекладено низкою мов, зокрема англійською, німецькою, французькою, російською та угорською.

Історія з датою народження

Народився 27 листопада 1926 року в с. Вавилове Снігурівського району Херсонської округи (нині Миколаївської області). Через засніжені шляхи його батько дістався сільради, що знаходилась в сусідньому селі, лише через місяць після його народження. Секретар сільради, своєю чергою, припустився одразу двох помилок — записав поточну дату, як дату народження, і написав рік, котрий лише мав наступити, що призвело до плутанини з датою народження письменника, але допомогло йому врятуватись від відряджання до Німеччини в роки німецької окупації України.

Член-засновник Української Гельсінської групи, провідник українського гуманістичного об’єднання «Українська духовна республіка».

Більше про Олеся Бердника тут.

 У відділі абонементу – розкладка творів Олеся Бердника з нагоди 95-ліття від дня його народження.