Творчий вечір Віталія Лихобицького

Талант не підвладний часу: до 130-річчя від дня народження Миколи Куліша

«Куліш – драматург був талант
світового масштабу»
Ю. Смолич

18 грудня 2022 року виповнюється 130 років від дня народження видатного українця – Миколи Куліша. Микола Гурович Куліш народився 18 грудня 1892 року в с. Чаплинка Херсонської області.

Микола Гурович Куліш —український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, газетяр і редактор, діяч української освіти, педагог. Жертва сталінського терору.
М. Куліш належить до митців «розстріляного відродження».
Як драматург став відомим завдяки постановці драми «97» Гнатом Юрою. 1925-го Миколу Куліша перевели до Харкова працювати шкільним інспектором Наркомосвіти УРСР. Там він і поринув у літературну творчість. Спочатку був членом «Гарту», а у 1926 році президентом ВАПЛІТЕ. Редагував журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок». Також був членом «Політфронту» та очолював УТОДІК (Українське товариство драматургів і композиторів). Його найвідоміші драми – «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Так загинув Гуска», «Маклена Ґраса».

На початку 1930-х твори Миколи Куліша почали піддаватися гострій критиці. У грудні 1934 р. драматурга було заарештовано, звинувачено у приналежності до терористичної організації і зв’язках з ОУН. Під час судового процесу по «Справі боротьбистів» у березні 1935 р. Куліш був засуджений до 10 років  таборів. На Соловках утримувався у суворій ізоляції. Хворого на туберкульоз, позбавленого права на прогулянки і медичну допомогу, в листопаді 1937 р. Миколу Куліша було розстріляно в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського району, Карелія.

Цитати з творів Миколи Куліша:

На московському кумачі України самостійної не вишити!

***

Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!

***

Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… Плацдарм великого змагу ідей…

СЛУХАЙТЕ РАДІОП’ЄСУ 

«Мина Мазайло» — п’єса Миколи Куліша. За визначенням автора п’єса є сатиричною комедією, але у творі має місце трагічність становлення української мови й зацькованого народу, тому — трагікомедія.

В основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківсь­кий службовець «Донвугілля» Мина Мазайло вирішив змінити прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службо­вих поразок, на престижніше — російське Мазєнін. Суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми. Ставлення персонажів до мови лягло в основу конф­лікту, що у творі розгортається у формі дискусій.

П’єсу включено до списку «Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою».

Український інститут книги – для внутрішньо переміщених осіб

Отримали добірку книг, адресовану внутрішньо переміщеним особам, що проживають у нашій громаді.  Список книг можна переглянути в розділі  сайту “Нові книги” .

Запитуйте книги у відділі абонементу. Приємного читання!

«Віримо, що кожна українська книжка, якою в цей нелегкий час поповнюються бібліотеки, — це краплі, які наповнюють океан. Океан української літератури та літератури українською мовою. А в боротьбі за свою культуру, мову та державу кожна крапля важлива», — наголосили на сайті Українського інституту книги.

У межах проєкту УІК надсилає до бібліотек областей, де проживає найбільше внутрішньо переміщених осіб, які переїхали на тимчасове або постійне місце проживання, книжкові видання, отримані УІК 2021 року в межах Програми поповнення фондів публічних бібліотек. З доставленням допомагає фонд «Жива сучасна бібліотека».

Бібліотека – громадський простір підтримки

Згуртованість та об’єднаність – ключ до перемоги, бо саме це перетворює нас у воїнів, які захищають свою землю від російської орди, працюючи кожен на своєму фронті.

І поки військові відвойовують загарбані окупантами території на фронті, українська бібліотека стає потужним центром не лише інформаційної боротьби.

В умовах воєнного стану саме бібліотеки лишаються чи не єдиним загальнодоступним, безкоштовним громадським простором підтримки.

В теперішніх складних умовах ми ділимося з нашими користувачами не тільки книжковим світлом і теплом, а й реальним  – з можливістю зарядити свої гаджети та мобільні телефони,  користуватись інтернетом для навчання та роботи, зігрітися теплим чаєм (звісно, коли в самій бібліотеці є світло за графіком…). 

Такі написи в холі бібліотеки  розмістили біля доступних розеток, облаштували місця  для роботи та перепочинку.

Ворог – безжальний та підступний, він вчиняє геноцид по відношенню до України. Хоче позбавити нас права на нормальне життя. Тому ми маємо бути готовими до різних варіантів розвитку подій і допомагати одне одному.

Вистоїмо! Краще одна зима з обмеженнями, ніж все життя без України.

Віримо ЗСУ!  Віримо у нашу перемогу! 

«Будьте гідними ранкового сонця»: презентація книги Героя України Тараса Матвіїва

5 грудня в читальній залі відбулась презентація книги Тараса Матвіїва “Мої думки”. Книги, як і люди, мають свої долі. Ця книга – особлива. Її автор – професійний журналіст, учасник Революції Гідності, волонтер і воїн Тарас Матвіїв загинув 10 липня 2020 року під час мінометного обстрілу, рятуючи бойових побратимів.

Коли його не стало, рідні знайшли в його ноутбуці багато неопублікованих роздумів та есе. Окремий файл містив список його мрій. У ньому – 51 позиція. З них він встиг втілити лише 7 … Першим пунктом записано: «Перемога: Крим і Донбас». А другим – «Написати книгу спогадів». Мама Тараса, Валентина, написала на фб-сторінці: «Видати цю книгу – наш святий обов’язок. Світ має право побачити думки Тараса – бо всі вони належать світові. Бог, життя, любов, війна, Майдан, Україна, нація, теперішнє і майбутнє, мрії, плани – від містечкових до державних масштабів… Тут буде все його надбання – інтелекту й досвіду – яке він встиг залишити у своїх файлах та нотатках як спадок».

Любові, коханню присвячено багато роздумів. Як і діалогів із Богом, якому Тарас вірив, довіряв, звірявся, до якого завжди звертався: «Батьку!» Все, що писав, було глибоким і щирим.

За короткими, як вистріл, рядками Тарасових білих віршів – його сильна й вразлива душа, його мрії і сподівання, його шлях від романтичного юнака до мужнього воїна.

Друзі, однокурсники, бойові побратими Тараса згадують: «Він завжди був принциповим і відповідальним, старшим за свій вік, не міг стояти осторонь несправедливості». «Він з усіма вмів знайти спільну мову і з ним завжди було цікаво спілкуватися на різні теми. Добре знав історію, був ініціатором розробки програми національно-патріотичного виховання молоді. Все, за що брався, мало результат або продовження». «Він був дуже світлою, позитивною людиною – навіть коли не усміхався, очі завжди випромінювали радість. Його не можна було не любити.  Ніколи не забудемо тих очей.»

Я-ми прості обшарпані хлопці

із запилюженими очима і втомленими серцями

я-ми вмираємо! щодня і щогодини

а з нами матері і ненароджені діти

а в нас не відкриті таланти й континенти

навіки збіднілий світ без наших усмішок і мрій

просто отак знайте: я-ми вмираємо!

щодня і щогодини

знайте: ви нас не знали і вже не пізнаєте

ми одиниці чиєїсь доповіді

ми чорні ленти чиєїсь скорботи

ми лиш обвуглені кістки без іменних жетонів

розмітає вітер у Пісках

Народився Тарас Матвіїв 18 лютого 1989 року в с. В’язівне Любешівського району. У трирічному віці переїхав з батьками на Львівщину, в місто Жидачів. Був єдиною дитиною у сім’ї.

 Більше про Тараса та його книгу  ТУТ