Талант не підвладний часу: до 130-річчя від дня народження Миколи Куліша
«Куліш – драматург був талантсвітового масштабу»
Ю. Смолич
18 грудня 2022 року виповнюється 130 років від дня народження видатного українця – Миколи Куліша. Микола Гурович Куліш народився 18 грудня 1892 року в с. Чаплинка Херсонської області.
Микола Гурович Куліш —український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, газетяр і редактор, діяч української освіти, педагог. Жертва сталінського терору.
М. Куліш належить до митців «розстріляного відродження».
Як драматург став відомим завдяки постановці драми «97» Гнатом Юрою. 1925-го Миколу Куліша перевели до Харкова працювати шкільним інспектором Наркомосвіти УРСР. Там він і поринув у літературну творчість. Спочатку був членом «Гарту», а у 1926 році президентом ВАПЛІТЕ. Редагував журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок». Також був членом «Політфронту» та очолював УТОДІК (Українське товариство драматургів і композиторів). Його найвідоміші драми – «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Так загинув Гуска», «Маклена Ґраса».
На початку 1930-х твори Миколи Куліша почали піддаватися гострій критиці. У грудні 1934 р. драматурга було заарештовано, звинувачено у приналежності до терористичної організації і зв’язках з ОУН. Під час судового процесу по «Справі боротьбистів» у березні 1935 р. Куліш був засуджений до 10 років таборів. На Соловках утримувався у суворій ізоляції. Хворого на туберкульоз, позбавленого права на прогулянки і медичну допомогу, в листопаді 1937 р. Миколу Куліша було розстріляно в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського району, Карелія.
Цитати з творів Миколи Куліша:
На московському кумачі України самостійної не вишити!
***
Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
***
Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… Плацдарм великого змагу ідей…
«Мина Мазайло» — п’єса Миколи Куліша. За визначенням автора п’єса є сатиричною комедією, але у творі має місце трагічність становлення української мови й зацькованого народу, тому — трагікомедія.
В основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець «Донвугілля» Мина Мазайло вирішив змінити прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на престижніше — російське Мазєнін. Суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми. Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту, що у творі розгортається у формі дискусій.
П’єсу включено до списку «Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою».
