«Будьте гідними ранкового сонця»: презентація книги Героя України Тараса Матвіїва
5 грудня в читальній залі відбулась презентація книги Тараса Матвіїва “Мої думки”. Книги, як і люди, мають свої долі. Ця книга – особлива. Її автор – професійний журналіст, учасник Революції Гідності, волонтер і воїн Тарас Матвіїв загинув 10 липня 2020 року під час мінометного обстрілу, рятуючи бойових побратимів.
Коли його не стало, рідні знайшли в його ноутбуці багато неопублікованих роздумів та есе. Окремий файл містив список його мрій. У ньому – 51 позиція. З них він встиг втілити лише 7 … Першим пунктом записано: «Перемога: Крим і Донбас». А другим – «Написати книгу спогадів». Мама Тараса, Валентина, написала на фб-сторінці: «Видати цю книгу – наш святий обов’язок. Світ має право побачити думки Тараса – бо всі вони належать світові. Бог, життя, любов, війна, Майдан, Україна, нація, теперішнє і майбутнє, мрії, плани – від містечкових до державних масштабів… Тут буде все його надбання – інтелекту й досвіду – яке він встиг залишити у своїх файлах та нотатках як спадок».
Любові, коханню присвячено багато роздумів. Як і діалогів із Богом, якому Тарас вірив, довіряв, звірявся, до якого завжди звертався: «Батьку!» Все, що писав, було глибоким і щирим.
За короткими, як вистріл, рядками Тарасових білих віршів – його сильна й вразлива душа, його мрії і сподівання, його шлях від романтичного юнака до мужнього воїна.
Друзі, однокурсники, бойові побратими Тараса згадують: «Він завжди був принциповим і відповідальним, старшим за свій вік, не міг стояти осторонь несправедливості». «Він з усіма вмів знайти спільну мову і з ним завжди було цікаво спілкуватися на різні теми. Добре знав історію, був ініціатором розробки програми національно-патріотичного виховання молоді. Все, за що брався, мало результат або продовження». «Він був дуже світлою, позитивною людиною – навіть коли не усміхався, очі завжди випромінювали радість. Його не можна було не любити. Ніколи не забудемо тих очей.»
Я-ми прості обшарпані хлопці
із запилюженими очима і втомленими серцями
я-ми вмираємо! щодня і щогодини
а з нами матері і ненароджені діти
а в нас не відкриті таланти й континенти
навіки збіднілий світ без наших усмішок і мрій
просто отак знайте: я-ми вмираємо!
щодня і щогодини
знайте: ви нас не знали і вже не пізнаєте
ми одиниці чиєїсь доповіді
ми чорні ленти чиєїсь скорботи
ми лиш обвуглені кістки без іменних жетонів
розмітає вітер у Пісках
Народився Тарас Матвіїв 18 лютого 1989 року в с. В’язівне Любешівського району. У трирічному віці переїхав з батьками на Львівщину, в місто Жидачів. Був єдиною дитиною у сім’ї.
Більше про Тараса та його книгу ТУТ
