Концерт родини Шутків у Ковельській школі мистецтв

Нашим колегам пощастило побувати на благодійному концерті живої класичної музики від Остапа Шутка та його синів  у Ковельській школі мистецтв. Частину зібраних коштів музиканти віддають для потреб ЗСУ. Благородно: культурний тил допомагає фронту! 

Пан Остап – справжній віртуоз, також він  є неперевершеним майстром комунікації та легко знаходить контакт із будь-якою аудиторією. Музикант легко сприймає усі музичні ідеї, жанри і має величезний репертуар: класичні скрипкові твори, сучасну музику (багато композиторів присвятили йому свої твори), популярні твори. Така відкритість допомагає йому постійно розширяти аудиторію, пропагуючи високе мистецтво, навіть серед зовсім не підготовленої публіки. У воєнний час родина Шутків бачить своєю місією популяризацію музичного мистецтва серед учнів музичних шкіл.  Тому вони дають концерти і в невеликих містах, чим мотивують молодь. 

 Такі концерти дуже відрізняються від концертів “академічних” музикантів. Це абсолютно новий неповторний формат саме Остапа Шутка. Тут є все: і віртуозна гра, і контакт з публікою, і гумор, і емоційний інтелект, і особлива домашня атмосфера, коли слухач почуває себе, як найбажаніший гість на сімейному святі. 

Разом з Остапом Шутком на сцені були представники його музичної суперсімейки – син Роман, піаніст та композитор, якого називають «Лістом ХХІ століття» та Назар –  скрипаль,  який  у віртуозності наздоганяє свого батька.  До слова, дружина музиканта – блискуча віолончелістка Ольга Шутко,  наймолодший син Андрій – віолончеліст. 

Отримали неймовірний заряд позитиву на концерті! Переконалися, що класика  – це не лише строго та серйозно, а й легко та весело! Свої емоції переповнена зала генерувала шквалом оплесків та вигуками “Браво!”, “Біс!”

На фото: виступ-експромт з начальником управління культури, молоді, спорту і туризму Андрієм Мигулею.

! Цікаво знати:

Артист Остап Шутко є одним з найвідоміших музикантів нашого часу. Він є лауреатом  міжнародних конкурсів  у Вільнюсі, Ваймарі, Пшемислі, Барселоні, Києві та Відні, а також одержувачем  багатьох стипендій і нагород (зокрема, від Президента України, Академії Мистецтв України, Королеви Іспанії, ЮНЕСКО, Папи Бенедикта XVII, Муніципалітету Мілана, Amnesty International  та ін.). Його диски видані в Україні, Італії та США. З 1999 по 2007 роки викладав у Національній музичній академії України, ставши наймолодшим викладачем за всю її історію. У час пандемії великою популярністю користувались онлайн вебінари Остапа Шутко разом з освітнім середовищем Inscholl Hub та його Шутко Карантин Show.  

1 листопада – день пам’яті Петра Яцика

«Я дійшов висновку, що давати гроші на справи, які я вважав вартісними, так само приємно, як заробляти їх». Ці слова належать видатному українцеві Петру Яцику (7 липня 1921, Синьовидсько Вижнє, Сколівський повіт, Станіславське воєводство — 1 листопада 2001, Торонто, якого воєнне лихоліття, складні життєві обставини змусили залишити батьківську хату і вирушити до Канади, де він став одним з найуспішніших бізнесменів.

Книжка Михайла Слабошпицького  окреслює життя і діяльність Петра Яцика — мецената, що народився в селі на Львівщині й розбагатів у Канаді.

Слабошпицький знав Яцика особисто. Із цього, власне, він і починає книжку: знайомство, гостювання в будинку Яцика, історія про те, як той «придбав» порцеляновий чайник за 15 тисяч доларів, виплативши кредит за підприємство, яке «не пішло». Слабошпицький запитує Яцика: «Можна, я почну свої мемуари з такої фрази: “Мільйонер готував мені вечерю?”». Завдяки авторовим спогадам, діялогам, думкам книжка стає не лише історіографічною працею, а й важливим джерелом. Слабошпицький уводить у текст багато цитат Яцика з інтерв’ю та його саможиттєпису (донині неопублікованого). Рейнолдс, навпаки, актуалізує нормативно-правові акти, періодику, хоч не гребує і мемуарами.  Слабошпицькому багато інформації надала донька Петра Яцика, Надія.

КНИЖКА ЧЕКАЄ НА ВАС У ВІДДІЛІ АБОНЕМЕНТУ!

«Свято на все життя»

І знову бібліотечна світлиця зібрала наших читачів на розмову з надзвичайно цікавою людиною. Син репресованого ОУНівця, дослідник національно-визвольного руху на Волині, він брав інтерв’ю в учасника бою під Крутами і дружив із Євгеном Сверстюком, 1989 видавав підпільну газету, чим прискорював розпад Радянського Союзу. Музикант, учитель, журналіст, поет, прозаїк, книговидавець, громадський діяч, кореспондент української редакції радіо «Свобода» – все це –  Андрій Криштальський.

Художнє слово, як жар-птиця, не кожному дається в руки. Це – дар Божий. А отже, воно має бути щире, правдиве, промовляти до душі, воно має служити справедливості в протистоянні добра і зла. Саме так розуміє місію слова письменник Андрій Криштальський. Його книги, в яких переплетені історія і сучасність, переконують: сьогодення залежить від дня вчорашнього, від того, які рішення ми прийняли, були мужніми й рішучими чи пасивними і байдужими. Жива мова, гумор, художня вигадка й реальне підгрунтя роблять його книги настільки цікавими, що від них неможливо відірватись. Його роман про УПА «Чорноморець, матінко» здобув літературну премію імені Василя Стуса. Письменник прагне, щоб українська книга «перетворилася в той магніт, котрий відірве людину від попси, буденної метушні, нинішньої віртуальної марноти – і поверне у світ високої культури». 

Але на письменницьку працю в пана Андрія залишається обмаль часу, бо левову частку його життя займає видавнича справа. В книжковому видавництві «Волинська мистецька агенція «Терен», яке він заснував 20 років тому, світ побачило багато книг українського патріотичного спрямування з  історії,  мистецтва, літературознавства, художня література. Серед них – серія «Озброєні честю» (спогади ветеранів української національно-визвольної боротьби), книги Євгена Сверстюка, Роберта Конквеста, твори відомих українських письменників, вишуканий мистецький альбом «Ніл Хасевич. Воїн. Митець. Легенда».

Цікавий оповідач, Андрій Криштальський поділився з присутніми спогадами про незабутні зустрічі, співпрацю з непересічними особистостями, творцями української ідентичності і культури. Поезії нашого гостя читали юні декламатори з драматичного гуртка «Дивослово» міського Палацу учнівської молоді (керівник Р. Чарнюк). «Святом на все життя» назвав радість зустрічі книги, письменника з читачем Андрій Криштальський – щаслива людина, яка служить з любов’ю обраній справі і Україні.

“Українське чаювання”: як ми готувались і кому вдячні

Сьогоднішній допис – про підготовку «Українського чаювання», яке викликало просто шквал позитивних емоцій та відгуків наживо та у соцмережах.

Як відомо, кожному заходу передують етапи задуму, підготовки та втілення. Зазвичай, вони не афішуються і ви не можете собі уявити масштабу непомітної, але такої важливої роботи…

Отож, ми висловимо слова вдячності колективам та людям, причетним до організації «Українського чаювання», розповімо про його підготовку.    

Отже, ДЯ-КУ-Є-МО:

– Ковельській школі мистецтв за співпрацю. Музичний супровід на квартирнику –  Олександр Середа, викладач цієї школи.  Народні пісні – Ткачук Каріна, випускниця ліцею №11, учасниця фольклорного гурту «Княгининські хорошухи» та Критчук Єлизавета, учениця ліцею №11, яка тільки розпочинає свій творчий шлях.   Дякуємо вам за емоції, красу та чудові голоси!

– НД «Просвіта» та особисто  костюмеру пані Лілії Літвін за українське народне вбрання для співаків. Ви зробили наше свято атмосферним та вишуканим!

– магазину “Калина” за чудові намиста для учасників, які додали колориту народним костюмам.

– активній волонтерці пані Раїсі Хвещук за цікаву інформацію про рослини Волині та власний досвід  приготування трав’яних чаїв.  Нам смакував «Волинський чай від Раїси»!

– поетці-волонтерці пані Інні Михайловій та ГО «Берегині Волині» за небайдужість і відправку зібраного чаю на передову.

– відеооператорці пані Тетяні Рябко за кретивну відеозйомку та максимальну передачу атмосфери.

 – Директорці Ользі Пірожик та колегам  КЗ «Публічна бібліотека»  за всі зусилля та добрі наміри!  Ми готували сценарій події, фотографували, викладали оголошення та дописи на сайт бібліотеки та у соцмережі; готували мультимедійні засоби для прослуховування лекції;  розставляли столи та стільці; декорували хол рушниками, а столи – домашніми сувенірами, скатертинами,  чайними сервізами; поділились дбайливо вирощеними та висушеними цілющими рослинами для чаїв та ягодами для неповторного аромату;

– «Інтернетниці» пані Ірині Малиновській, яка пошила мішечки для подарункових чаїв та наповнювала їх травами разом з молодою колегою Валерією Мелюх (відділ комп’ютерних бібліотечних технологій, ви вмієте все!).

– Після того, як гості розійшлися  бібліотекарі наводили лад:  розбирали декорації, виносили столи та стільці, мили посуд…  Усі, хто долучився  –  МОЛОДЦІ! Ви створили справді затишну і комфортну атмосферу!

Нашим прекрасним гостям ДЯКУЄМО, що відгукнулись на запрошення, принесли заварники (френч-преси) і солодощі, знайшли час зустрітися. Вдячні вам за приємне спілкування, за допомогу воїнам ЗСУ, корисні поради, пісні та позитив!  

Саме ви, друзі, мотивуєте нас до плідної праці у майбутньому!

Завжди раді бачити вас у наших залах!

PS: Якщо ви дочитали допис до кінця, то ми вам теж дякуємо і даруємо РЕЦЕПТ!

Найбільше нашим гостям смакували …рогалики. Це  – робота наших  техпрацівниць пані Катерини Дудік та пані Лідії Сукач.  Неймовірно ароматним повітрям наповнились зали бібліотеки у процесі випікання цієї смакоти на нашій кухні – не передати словами! Якщо ви ніколи не пекли таких духм’яних рогаликів – от вам рецепт від пані Катерини та пані Лідії:

АРОМАТНІ БІБЛІОТЕЧНІ РОГАЛИКИ

Інгредієнти:

0,5 л. теплого молока,

100 г. пресованих дріжджів,

200г. +/- цукру,

10г ванільний цукор,

3 яйце в тісто+ 1 яйце для змащування рогаликів,

3-4 ст. л олії,

250 г. розтопленого вершкового масла, 

900г. +/ –  просіяного борошна,

Начинка:

варення з вишень, солодкий сир або мак.

Тісто без опари, все замісити,і поставити в тепле місце на 2 години щоб підійшло. Розкачувати тісто невеликими кругами, які по діагоналі ділити на 8 частин і формувати рогалики з начинкою.

Випікати при температурі 170-180 градусів 25-35 хв.

Хай смакує!

«Українське чаювання»

Днями у холі бібліотеки відбувся перший захід нового формату – затишний, щирий  та цікавий – «Українське чаювання».

Ідею директорки закладу Ольги Пірожик розвинули нашою креатив-командою, створили неповторну атмосферу української світлиці, додали душевного тепла, магії народної пісні та духмяних смаколиків…

 Чай – це про стиль життя, про затишок, близькість, об’єднання та спілкування, про філософію. І щоразу про нього хочеться знати більше і більше.

Використали мультимедійні засоби Інтернет-центру та побували на онлайн-лекції від Максима Яременка (доктора історичних наук, дослідника Києво-Могилянської академії), яка торкнулася теми українських взаємин з чаєм – одним із найважливіших напоїв світу.

Напевно й вам буде ЦІКАВО ЗНАТИ, ЩО:

• перші згадки про чай в Україні з’являються в рукописах XVII-XVIIІ століть.
• в Гетьманську Україну чай потрапив через московське царство (згинь, сатана!!!), яке мало контакти зі східними кочовиками, монголами, які, у свою чергу, мали зв’язки з Китаєм.
• отже чай в Україну потрапив не через море і Європу, а сухопутним шляхом.

І як же без дегустації трав’яного чаю! Ми приготували висушені цілющі трави: м’яту, мелісу, чебрець, липу, чорнобривці, нагідки та лаванду. Додали запашних волинських ягід журавлини та малини, плодів шипшини та обліпихи. Неповторного аромату ритуалу чаювання додали смаколики, створені дбайливими руками колег та наших гостей. Одна з них – пані Раїса Хвещук, що добре розуміється на травах Волині, готує чайні суміші, передає їх для воїнів ЗСУ.

За приємним чаюванням співали українські народні пісні, які професійними голосами підсилювали Каріна Ткачук та Єлизавета Критчук під супровід гітари від Олександра Середи.

Поетеса та волонтерка Інна Михайлова прочитала свої щемкі вірші про чаювання на фронті, а директорка книгозбірні Ольга Пірожик створила тематичну підбірку поезій про чай, яку кожен тепер може доповнювати власними роботами чи фотографіями.

Є у цій збірці особливе фото під назвою «Тепло» від загиблого фотографа-ковельчанина  Максима Бурди, яке люб`язно надала його дівчина Марія Лукашук.

Символічним вхідним квитком на захід був пакетований чай для воїнів. Зібрали аж два великі кошики (на фото) упаковом з чаєм, передали волонтерам з  ГО «Берегині Волині», а вони відправили їх у Куп’янськ нашим захисникам.

Дякуємо присутнім за атмосферу, теплі відгуки та щирість сердець!

Далі буде….