12 січня – 115 років від дня народження Марії Примаченко

Відкритий перегляд книг представлено у читальній залі  до 115-річчя Марії Примаченко  – української народної художниці в жанрі «наївного мистецтва»; лавреатки Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Заслуженої діячки мистецтв УРСР, народної художниці України. 

Цікаві факти про художницю:

1. Марія Примаченко входить до числа найкращих художників – примітивістів світу. За все життя художниця створила понад 800 картин.

2. У дитинстві Марія перенесла тяжку хворобу – поліомієліт. Внаслідок хвороби одна нога дівчини була не повноцінно розвинена, а пізніше вона поставила протез. Саме тому все життя Приймаченко носила тільки довгі спідниці. Через хворобу дівчинка провчилася у школі лише 4 класи.

3. Від матері їй передався талант красиво вишивати. Та не лише матір Марії була талановитою. Її бабуся була знаною писанкаркою, а батько був вправним теслею. Дуже часто Марія Примаченко шила для знайомих вбрання та вишивала рушники і картини. 

4. Малювати почала лише у 17 років. Якось вона знайшла синювату глину і вирішила розмалювала нею свій будинок. Зображення на хаті так сподобалося односельцям, що сусіди попросили дівчину розмалювати і їх хату. За таку роботу Марії віддячиля поросям.

4. Її улюбленим кольором – був зелений.

З нею приятелював режисер Сергій Параджанов.

5. Поважала та просто обожнювала котів.

6. Картини писала лівою рукою, не зважаючи на те, що була правшою.

7. Друга світова війна забрала у Марії Примаченко чоловіка. Він так ні разу і не побачив свого сина Федора, але художниця до кінця своїх днів зберегла вірність чоловікові. Офіційно вони одружені не були, 5 років прожили в цивільному шлюбі.

8. Стала популярною уже в 27 років завдяки роботі «Звірі з Болотні». Після цього її картини були на Міжнародній виставці в Парижі, у Варшаві, у Софії, у Монреалі, у Празі.

У 1937 році картини Марії Примаченко виставлялися в якості експозиції в Парижі. Пабло Пікассо, видатний художник, який також виставлявся, відзначив, що, якби Марія Примаченко проживала у Франції, то могла б стати значно відомішою, аніж він сам.

9. Її син Федір та внуки також стали відомими художниками.

10. Малюнками Марії Примаченко японці ілюструють свої букварі. А сама художниця теж неоодноразово ілюструвала книжки. Примаченко проілюструвала 5 дитячих книжок видавництва «Веселка».

Джерело

9 січня – 100 років від дня народження Сергія Параджанова

Відкритий перегляд книг представлено у читальній залі книгозбірні.  Сергій Параджанов – український та вірменський кінорежисер, сценарист, композитор, один із представників хвилі українського поетичного кіно.

Сергій Параджанов — особистість непересічна в усьому, починаючи з походження (в енциклопедичному словнику його називають “грузинським і українським режисером вірменського походження”) і закінчуючи усім його життям. У середині 1960-х він увірвався в світовий кінематограф фільмом “Тіні забутих предків”, і з того часу про нього не припиняють говорити. Ексцентричний, непередбачуваний, епатажний Параджанов не бажав і не міг жити “за правилами”. Зрозуміло, що багатьом це не подобалось. Як сказав сам режисер, влада викреслила його з життя на 15 років — його то саджали до в’язниці, то просто не давали працювати. І все-таки він вижив і продовжив творити.

 Із книги: Загребельний М. Сергій Параджанов – Харків. Бібколектор, 2015. – 126 с.

Книжкова виставка-ювілей “Літературний календар”

У 2024 році світова література відзначить ювілеї багатьох майстрів пера і віддасть шану їхній творчості. Письменників-ювілярів згадають на шкільних уроках, творчих зустрічах.

Бібліотека традиційно  акцентуватиме увагу читачів на творах  письменників-ювілярів.  У відділі абонементу КЗ “Публічна бібліотека” організовано книжкову виставку «Літературний календар», яка оновлюватиметься щомісяця.

Представляємо ювілярів січня і запрошуємо до читання:

  Юрій Збанацький (01.01.1914) – 110 років від дня народження.

«Джером Селінджер: письменник-загадка»,  105 років від дня народження (01.01.1919).

«Вічно живі співомовки Степана Руданського»:  190-річчя від дня народження (06.01.1834)

Степан Васильченко (Панасенко) «Народний і національний», 145 р. від дня народження  (08.01.1879).

«Едгар По – містика, жахи, детектив», 215 років від дня народження (19.01.1809) 

Читання – чудовий антидепресант, допомагає зняти стрес, відволіктися від рутини, а ще розвиває фантазію та аналітичне мислення,  покращує пам’ять і навіть рятує від хвороб.

З днем народження, Степане Андрійовичу!

1 січня 2024 року – 115 років від дня народження Степана Андрійовича Бандери, відомого лідера українського націоналістичного руху. 

В перший день нового року вшановуємо українського героя й провідника Степана Бандеру, який своїм життям довів, що боротися за Україну потрібно постійно, щодня і своїм життям доказав, що він є ВЕЛИКИМ УКРАЇНЦЕМ. 

Ставлення до Бандери у суспільстві ще досі неоднозначне, а про його особистість створено багато міфів та домислів. Кандидат історичних наук та дослідник українського визвольного руху ХХ століття Микола Посівнич пояснив:

Що зробив Степан Бандера для України і чим важливе свято 1 січня

“Степан Бандера і перше січня – це є символ боротьби, визвольного руху. Перше січня вибрано через те, що Степан Бандера є уособленням цього визвольного руху. Цього дня вшановують Степана Андрійовича, його послідовників, усіх учасників визвольного руху. Самі слова “Бандера”, “бандерівці” уособлюють тепер весь визвольний рух, як в ранішні історичні періоди було “петлюра”, “петлюрівці” або “Мазепа”, “мазепинці”.  “Бандера” стало загальною назвою всього руху”, – пояснив Посівнич.

За словами експерта, для російських окупантів та пропагандистів ті, хто бореться за незалежність України – це бандерівці, і ті, хто носить вишиванку – теж бандерівці, незалежно від того, якою мовою вони говорять і якої релігії дотримуються.

Степан Бандера: біографія 

Як відзначається День народження Степана Бандери в Україні

• 1 січня, в день народження Бандери, в Києві вже стало традицією влаштовувати смолоскипну ходу на честь народного діяча.
• У Львові на честь цієї події влаштовують народне віче біля пам’ятника Бандері, а також молебень про долю України.
• У м.Ковель за адресою вулиця Степана Бандери, 2  розміщений комунальний заклад “Публічна бібліотека” Ковельської територіальної громади. 

Портрет Степана Бандери розмістили у вікні  бібліотеки в бік вулиці, що носить його ім’я (у  30-х роках ХХ століття – вул.Тадеуша Костюшки (Kosciuszki), до 10 вересня 1992 року – вул.Чкалова).

Так  акцентуємо увагу перехожих до пам’ятної дати  на честь лідера українського націоналістичного руху Степана Бандери.

Цього дня до уваги користувачів – тематична книжкова виставка ” в читальній залі книгозбірні.  Література, що тут представлена висвітлює життєвий та героїчний шлях борця за волю і незалежність України, значення його політичної спадщини та роль в національному і духовному відродженні Української держави.  

Завітайте до бібліотеки та познайомтесь з інформаційними матеріалами виставки. 

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел

Пам’яті Вікторії Амеліної, письменниці зі Львова

Вікторія Амеліна (у дівоцтві Шаламай; 1 січня 1986, Львів — 1 липня 2023, Дніпро) — українська письменниця та громадська діячка, лавреатка премії Конрада, членкиняУкраїнського ПЕН. Засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю в селищі Нью-Йорк Бахмутського району Донеччини.

• У рік початку повномасштабного вторгнення Амеліна приєдналася до польових дослідників воєнних злочинів Росії в команді Truth Hounds – організації, яка протягом останніх восьми років документує порушення прав людини в країнах Східної Європи та Центральної Азії.
• Саме Вікторія знайшла воєнні щоденники вбитого росіянами харківського письменника Володимира Вакуленка і опікувалась їх публікацією.
  Брала участь у благодійних поїздках на деокуповані та прифронтові території письменників-членів Українського ПЕН.
• Як письменниця дебютувала в літературі з романом “Синдром листопаду, або Homo Compatiens” у 2014 році, який увійшов у тогорічний рейтинг “ЛітАкцент”. Того ж року Вікторія стала Лавреаткою національної премії Коронація Слова.
• За наступний роман “Дім для дома” Вікторія отримала премію Джозефа Конрада. Також роман “Дім для Дома” увійшов до короткого списку літературної премії Європейського Союзу – Міста Літератури ЮНЕСКО. 2021 року була номінована на Літературну нагороду Центральної Європи Angelus.

Роман “Дім для Дома” Вікторії Амеліної є у фонді нашої бібліотеки. Рекомендуємо прочитати. 

АНОТАЦІЯ: 

Смішний пудель на ім’я Дом розповідає нам історію родини — старого полковника та кількох поколінь жінок. І пес, і люди почуваються ніяково у невеличкій львівській квартирі, де жив раніше… Яка різниця хто? Камені не розкажуть. Або розкажуть — якщо маєш собаче чуття. Та хіба є історії, які допоможуть — полковнику зі сходу України чи хоча б його псові — нарешті відчути себе вдома у Львові 90-х? Здається, до чужої скрині вже ніколи не підібрати ключа. Вже ніколи не відпустити штурвал винищувача. Ніколи ні пес, ні стіни не приймуть нових господарів. Але буває, чужа таємниця виявляється й твоєю також. І, можливо, героям цієї історії таки вдасться віднайти дім.

______________________________________________________________

Амеліна вже не напише жодного вірша і не закінчить свою книжку англійською для британського видавництва… Тож, доведеться звертатися лише до тих текстів, які вона встигла написати за свої такі болюче короткі 37 років життя. І писати з них свої стікери-нагадайки. Наприклад, з цього:

Цифри втрат нашої армії засекречені
До кінця війни цифр не буде
Буде сусід, чоловік дивачки,
яка саджала червоні квіти
Друг, який нікого не попередив
Викладач, якого ми так любили
Та дівчинка, яка усіх дратувала
Художник, який завжди всім подобався
але здається, любив ту дівчинку
В ім’я державної таємниці
Клянуся, я загиблих не рахуватиму
Не рахуватиму до нестями
І до кінця війни
(Насправді я починала – збилась…)