8 травня День пам’яті та примирення

8 та 9 травня в Україні, так само як у світі, відзначаються Дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни.

Ці дні присвячені пам’яті тих понад 60 мільйонів людей, чиє життя було обірвано насиллям світового масштабу, людям усіх рас і націй, чоловікам і жінкам, воїнам і мирному населенню, малим дітям і старикам, – усім загиблим і усім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни. Тим, хто загинув на її фронтах, в окопах і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття. Дні пам’яті та примирення були проголошені рішенням 59-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 24 листопада 2004 року.

8 травня 1945 Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини, підписаний начальником Оперативного штабу ОКВ генерал-полковником Альфредом Йодлем за дорученням президента Німеччини Карла Деніца. Акт був підписаний ще 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США були проведені велелюдні святкування. В країнах-союзницях з антигітлерівській коаліції цей день відзначається як День Перемоги над нацизмом. В резолюції ООН пропонується державам-членам ООН, неурядовим організаціям і приватним особам відзначати один чи обидва ці дні (8 і 9 травня) як день пам’яті усіх жертв Другої світової війни. Асамблея також підкреслила, що ця історична подія підготувала умови для створення Організації Об’єднаних Націй, покликаної позбавити майбутні покоління від лихоліття війни і закликала держави – члени ООН об’єднати зусилля у боротьбі з новими викликами і загрозами та зробити все можливе, задля урегулювання всіх суперечок мирними засобами згідно зі Статутом ООН і таким чином, аби не піддавати подальшій загрозі міжнародний мир і безпеку.

В Україні, так само як і в світі, відзначається День пам’яті та примирення, який встановлено згідно з Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років». Таким чином, Україна розпочала нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Нове свято встановлене задля «вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих». Вшановують цього дня воїнів, «жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни». Офіційне гасло пам’ятних заходів – «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо». Новим символом Дня пам’яті та примирення з 2014 року є квітка маку. ЇЇ графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.

Матеріали: www.ukrinform.ua

Веселий Великдень на Ковельщині

  Незабутні пасхальні канікули провели на Ковельщині діти з Донеччини. Жили вони в сільських сім’ях, спостерігали за останніми приготуваннями великої суботи, відвідали святкові всенічні, знайомилися з волинськими звичаями й обрядами, частувалися, спілкувалися з ровесниками.

 Останній перед від’їздом день минув за насиченою пізнавально-розважальною програмою. Гостинно зустрів їх наш чудовий Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, познайомив з життєвим та творчим шляхом геніальної української поетеси. Родзинкою екскурсії був виступ дитячого фольклорного гурту «Веретенце» із села Уховецьк. В смт. Люблинець діти відвідали храми та Школу мистецтв, вихованці якої підготували для гостей святковий концерт.  Заняття з плавання у басейні додало веселощів і позитиву.

 Долучилася до прийому гостей і наша бібліотека – майстер-класом  із писанкарства. З задоволенням знайомилися юні з прадавнім українським мистецтвом, довідувалися про нехитрі секрети ремесла, старанно виводили на яйці таємничі знаки-символи, тішилися витворами своїх рук. Готові писанки-сувеніри повезли додому, а ще дістали в подарунок писачки – з надією написати свої маленькі шедеври до наступних великодніх свят. Хай щастить вам, юні друзі! Нехай запанує в нашому спільному домі довгожданий мир!

Книжкова виставка

В читальному залі бібліотеки

відкрилась книжкова виставка

«Христос воскрес!

Воскресне Україна!»

Святкування найбільшого християнського свята Великодня має в Україні надзвичайно багату історію із своєрідними традиціями та обрядами.

Як готуватись до свята, які традиції збереглися від наших предків, які приготування  можна робити  до Великодня та як люди вітали один одного в цей день?

Відповіді на всі ці питання ви знайдете в пізнавальних книгах про Великдень, які представлені на виставці.

Запрошуємо до перегляду!

Жіноча магія писанки

  Весняної пори, коли от-от забуяє цвітом уся земля, і все навколо завмирає в очікуванні дива, беруться дівчата за давнє-прадавнє ремесло – писанкарство.

  Розписане древніми знаками яйце – дивовижне послання з правіків від наших пращурів, які втілили в писанці знання про Закони Всесвіту, світоглядну ідею великої і всеосяжної Любові. Її назва походить від слова «писати»: за допомогою магічних знаків-символів на ній записують образи-послання, молитви, що йдуть із глибини серця, тому в народі її називають «листом до Бога». До святості писанки причинялися яйце – символ життя, а також бджолиний віск, вогонь, вода – про чарівну силу цих речей існує багато переказів. Щоб зберегти живу силу, писанки ніколи не варили, ними не гралися, їх не їли. Христосувалися і розговлялись – крашанками, а писанки – дарували рідним, хрещеним, дівчата – хлопцям, зберігали як обереги від лихого ока, від пожежі й напасті.

  Мистецтво писанки від віку – жіноче. Солодко-медово пахне віск, золотиться пломінчик свічки – і здається, всі жінки нашого роду приходять і сідають поруч, щоб спільно творити магічне оберегове писанкове коло для нашої оселі, народу, землі. Все гарне і поетичне, чим живе душа, – добрі надії, мудрі думки, святочний настрій, голос любові і повінь радості раптом чудесним образом  розквітає квітами-зорями на білому полі яйця. Тож коли береш до рук писанку, – дивуєшся, захоплюєшся, усміхаєшся, радієш – бо вона випромінює світло й тепло жіночої душі.  

Усмішка – мій щит і меч!

   Гумор – наш рятівний круг на хвилях життя, яскрава риса характеру українського народу. Здавна славиться він своїм гострим словом, яке то відсвічує легкою і добродушною посмішкою, то виграє лукавим жартом і влучним дотепом, то дошкуляє гострою і колючою сатирою, то бринить гірким сміхом крізь сльози. На крутих шляхах історії України  гумор завжди був невичерпним джерелом сили духу народу, супроводив його працю і боротьбу, мальовничі обряди та свята, дозвілля й щирі товариські бесіди.

  Добрий жарт, весела посмішка, цікавий анекдот сприяють створенню гарного настрою. А коли це все обрамлено в красиву поетичну форму, тоді це дійсно стає святом гумору. Саме таке свято подарував  нам поет-гуморист Віталій Лихобицький, який презентував землякам свою збірку віршів та байок «Життя як анекдот», поповнивши скарбницю народного гумору влучними та дотепними новотворами на злободенні теми. «Улюблені» герої автора – хапуги, бюрократи, підлабузники, ледарі, кар’єристи – ожили у виконанні чудових читців, які перетворили презентацію книги на справжнє театральне дійство.

   «Гумор – не дар розуму, це – дар серця», – ці слова німецького письменника Людвіга Берне можуть стосуватися і нашого автора, бо він уміє бачити в сірих буднях не тільки проблемне й сумне, а й веселе, смішне, кумедне – і дарувати тим, хто поряд, усмішку, гарний настрій і оптимізм.

    Шанувальники таланту Віталія Лихобицького, серед яких – Ніна Горик і Микола Вельма, Віра Семеній і Марія Батраченко, Іван Сидорук і Анатолій Семенюк, зичили йому бути завжди при міцному здоров’ї і в доброму гуморі, надихати своєю творчістю інших, не спочивати на лаврах, а радувати нас новими шедеврами.

    Кажуть, що сміх є найкращими ліками і навіть продовжує життя. Тож, шановні й вельмишановні, хай кожен наш день розквітає усмішками! Смійтеся на здоров’я, незважаючи на всі кризи і негаразди. І нехай усім нам усміхається доля!