Україно, моя вишиванко!

     У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками.

    День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно молоде, але таке улюблене народне свято, покликане сприяти єдності й культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу.

      Традиційно в Україні цей день відзначається в третій четвер травня. Цьогоріч – День вишиванки припадає на 20 травня.

   Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.

   Метою Дня вишиванки є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. Цього дня прийнято вдягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями, загалом куди завгодно.

  Для наших предків вишиванка була не тільки святковим одягом, а й оберегом. Орнамент, який наносили на сорочку, містив в собі певні символи, які повинні були захистити того, хто її носить, від злих духів і нещасть. Вишивку наносили на рукава і комір так, щоб вона торкалася тіла. Вважалося також, що на зворотному боці вишивки не повинно бути вузликів, оскільки вони можуть принести нещастя.

Для користувачів  бібліотеки була представлена виставка “Україно, моя вишиванко!”

Бібліотекари  нашої книгозбірні взяли участь у міському флешмобі 

16 травня – День пам’яті жертв політрепресій

Щорічно у третю неділю травня  – День пам’яті жертв політичних репресій. 

Метою цієї скорботної дати є  вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності.

Страшна статистика: 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якої 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій. Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори. Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей.  У 1936 році заарештували 15717 осіб, у 1937-му – 159537, в 1938-м 106096, в 1939-м 11744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.

15 травня – День Європи в Україні

Шість базових цінностей Євросоюзу зафіксовані в ст. 2 Договору про ЄС: “Союз заснований на цінностях поваги людської гідності, свободи, демократії, рівності, правової держави і дотримання прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншин. Ці цінності є спільними для держав-членів в рамках суспільства, що характеризується плюралізмом, недискримінацією, терпимістю, справедливістю, солідарністю і рівністю жінок і чоловіків”.

Втілення базових цінностей ЄС є одним із критеріїв вступу до Союзу, як зазначено в ст. 49: «Будь-яка європейська держава, яка поважає цінності, зазначені в статті 2 Договору про Європейський Союз, і зобов’язується впровадити їх в життя, може звернутися із заявкою з метою стати членом Союзу».

                                           —————————————————————–

Щоб розкрити найцікавіші історичні, культурні, пам’ятні та найвизначніші місця країн Європи, познайомити з її видатними пам’ятками у читальній залі Публічної бібліотеки відкрилась тематична книжкова виставка  «Європа крізь віки і кордони».

Представлені на ній книги та періодичні видання запрошують у віртуальну подорож,  пропонують перевірити свої знання про країни Європейського континенту. 

У відділі абонементу організовано перегляди книг письменників Європи.

Запрошуємо до  читання!

14 травня – 150 років з дня народження Василя Стефаника

14 травня 2021 року виповнюється 150 років з дня народження Василя Стефаника (1871-1936) – видатного українського письменника, громадського та політичного діяча, однієї з важливих постатей культурного та соціально-політичного життя України.

В. Стефаник   — майстер експресіоністичної новели.

Народився в селі Русів в сім’ї заможного селянина. Батьки грошей на освіту сина не шкодували. Навчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській школі (з 1880), потім у польських гімназіях у Коломиї (з 1883 року) та Дрогобичі (з 1891). Там зазнав чимало знущань і принижень.

У 1888 році знайомиться з К.Гамораком та його дочкою Ольгою, майбутньою дружиною.

1890-1892 був виключений з гімназії у Коломиї «за політику». Сьомий і восьмий клас закінчує у Дрогобичі, де знайомиться з І.Франком. Навчався на медичному факультеті Ягеллонського університету в Кракові.

Коли мати померла, батько одружився вдруге – Василь Стефаник перестає спілкуватися з ним. В 1904 році одружується з Ольгою Гаморак, живе з дружиною і синами у с. Стецеві, через 10 років дружина помирає.

В 1908 році селяни обирають його послом від радикальної партії до австрійського парламенту; 10 років перебуває у Відні, захищаючи селян. Письменник тяжко хворіє, в 1930 році переніс частковий параліч. Здоров’я погіршується, трапляються часті серцеві напади, потім долучається ще запалення легенів. 1936 року Василь Стефаник помирає, його поховано в рідному селі.

Формування світогляду майбутнього письменника проходило поза стінами гімназії, бо, як згадує він в автобіографії, «гімназія, крім формального навчання і ворожого відношення до нас, українців-студентів, нічого нам не давала.»

Розвиток трагічних подій в Радянській країні  переконав письменника в тому, що більшовицько-сталінський тоталітарний режим ворожий народові, несе йому горе і страждання. Одержувати пенсію останній раз їздив Стефаник до Львова разом зі своїм сином Кирилом. Прийняв письменника консул, пожалівся, що польські газети розпочали поширювати інформацію про голод в Україні. Попросив, щоб Стефаник написав спростування. Але Стефаник відмовився. В той момент у нього в квартирі ночувало два перебіжчика з України, вони йому розповіли, що дійсно в Україні зарз страшенний голод. Консул розгнівався і пригрозив, що Стефаника позбавлять пенсії. Відтоді письменник був позбавлений персональної пенсії.

Довідавшись, що уряд УРСР позбавив митця пенсії, митрополит А.Шептицький призначив йому точно таку ж пенсію. Стефаник попросив касира, щоб той видав йому назначену суму дрібними монетами. Касир це зробив. З великою торбою копійок письменник йшов і роздавав  свою пенсію  бідним і просив помолитися за упокій душ жертв голодомору в Україні 1933 року…

Джерело 

Екскурсія до бібліотеки

Свій урок з мистецтвознавства учні Ковельського ліцею №4 ім. Олени Пчілки провели в бібліотеці. Цьому сприяла тема уроку – «Поширення мистецтва: музеї, галереї, бібліотеки».

Дев’ятикласники відвідали відділи обслуговування книгозбірні, оглянули її книжкову колекцію, познайомилися з переглядами літератури про творчість видатних митців України Алли Горської та Івана Марчука.

Бібліотека популяризує давні українські народні мистецтва писанки та витинанки, які саме зараз презентує своїм відвідувачам. Розповідь про мистецтво книги доповнив перегляд учнями прекрасних мистецьких видань про архітектуру, театр, музику, живопис, декоративно-ужиткове мистецтво України та світу.