До 140-річчя від дня народження: Михайло Бойчук – українець, художник, педагог

Михайло Бойчук – видатний український художник (30 жовтня 1882, Романівка, Теребовлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 13 липня 1937, Київ).  Культова постать у мистецтві 20 століття. Належить до групи митців Розстріляного відродження. Він є основоположником нового стилю монументального мистецтва (неовізантизму), базованого на українських традиціях і європейських взірцях.

Михайло Бойчук був людиною неординарною. Його харизма та оригінальна манера поведінки мало вписувалися у канони «радянського кодексу будівника соціалізму». Бойчук закінчив Академію мистецтв у Парижі, навчався у Відні та Кракові. Він став одним із творців і перших професорів Української Академії мистецтв, а потім і професором Київського художнього інституту.

Найбільш значними творами, виконаними разом з учнями, так званими “бойчукістами”, були розписи на сучасну тематику Червоноармійськиї Луцьких казарм у Києві (1919), Селянського санаторію на Хаджибеїєвському лимані в Одесі (1927-1928) та Червонозаводського театру в Харкові (1933-1935). Всі ансамблі монументального живопису не збереглися.

Бойчук створив свою мистецьку школу, основним принципом якої було витворення власного «Я» художника на основі знання традиційного та сучасного мистецтва.

«Хто краще працює, до того приглядайтесь. Не треба боятись запозичувати у іншого, треба намагатися зробити краще. Індивідуальність сама виявиться, коли майстер визріє» – так казав Михайло Бойчук своїм учням.

“Мистецтво шукає собі грунту в того народу, де може розвиватися, та лишень твір мистецтва виростає, він стає інтернаціональний, – вважав Михайло Львович. – Це як вода – вона скрізь проходить і для всіх однакова”.

Художників Івана Липківського, Івана Падалку, Василя Седляра, Івана Орла-Орленка та засновника оригінальної мистецької школи Михайла Бойчука НКВС СРСР розстріляв в один день, 13 липня 1937 року, звинувативши їх у належності до «контрреволюційної націонал-фашистської організації».

Для перегляду відео натисніть активне посилання:

Михайло Бойчук | Біографія | Цікаві факти |

Міняємо книжку на ПЕРЕМОГУ!

Обласний онлайн-семінар керівників бібліотек територіальних громад

26 жовтня за ініціативи науково-методичного відділу Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки на платформі Google Meet  відбувся обласний  семінар керівників бібліотек територіальних громад на тему: «Публічні бібліотеки Волині та їх діяльність у час воєнного стану». 

На фото: в.о. директора КЗ “Публічна бібліотека” Ковельської територіальної громади Валентина Шпирук з колегами  під час онлайн-семінару (технічна підтримка – Максим Мигуля, завідувач Інтернет-центру КЗ “Публічна бібліотека”) 

 Ось якими були  теми виступів учасників семінару:

• Війна в Україні: виклики нової реальності для культурних установ Волині
  (Ольга Чубара – начальник управління культури, з питань релігій та національностей облдержадміністрації).
• Культурний фронт публічних бібліотек Волині: волонтерська діяльність (Наталія Граніч – т. в. о. директора Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки).
• Актуалізація бібліотечних фондів: вилучення та списання документів
  (Євгенія Євтушок – заступниця директора з наукової роботи Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки).
• Вебресурси бібліотек Волині: сучасний стан представлення бібліотек у всесвітній мережі (Наталія Рибачук – заступниця директора з питань інформатизації Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки). 
• “Бібліотеки Волині в розрізі Всеукраїнського дослідження «Публічні бібліотеки України в умовах російської збройної агресії» (Наталія Харчук – завідувачка науково- методичного відділу Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки).
  Комунікативні можливості бібліотек в роботі з молоддю у воєнний час  (Зоя Корчинська – завідувачка науково-методичного відділу Волинської обласної бібліотеки для юнацтва).

Друга частина семінару пройшла  під гаслом “Бібліотеки Волині у вихорі війни: працюємо з вірою у перемогу (досвід роботи бібліотек області)”.

Благодійний збір макулатури

“В основі російської літератури — наративи колоніалізму, оспівування імперських прагнень та нормалізація ненависті і зла «малєнькава чєловєка», який не здатен взяти відповідальність за свою долю і щось змінити. Загарбання інших народів — чи не найвища цінність, оспівана російськими письменниками” – читаємо у лонгріді авторки Тоні Андрійчук. Рекомендуємо цей матеріал до прочитання усім! Тисніть сюди. Дізнаєтесь багато цікавого про “вєлікіх” Пушкіна, Лєрмонтова, Булгакова, Короленка та інших… 

Також в Україні створили Telegram-бот, який допомагає швидко знайти інформацію про діячів та митців, чиї пам’ятники в Україні хочуть знести, а вулиці на честь них – перейменувати. Відповідно, чиї книги можна і треба здати в макулатуру.

Бот має назву “А Пушкин вам что сделал?” Він видає інформацію про російських шовіністів, українофобів, прихильників комуністичного режиму, а також про тих, кого хибно за таких приймають. Знайти та скористатися ботом можна за цим посиланням. У пошуку можна знайти потрібну особу або вписати її ім’я самотужки. Під кожним прізвищем з’являються відомі антиукраїнські вислови поетів, акторів та державних діячів, а також міста, у яких на їх честь названі вулиці чи встановлені пам’ятники.

Адреси пунктів прийому макулатури: 

• КЗ “Публічна бібліотека” Ковельської ТГ – вул. Степана Бандери, 2.
• Міська бібліотека-філія – вул. Мечнікова, 2.
• Бібліотека для дітей – вул. Олени Пчілки, 13.

Конституція Пилипа Орлика – перша конституція у світі

У відзнаку 350-річчя від дня народження Пилипа Орлика (21 жовтня 1672  — 24 травня 1742) — українського політичного, державного і військового діяча, Генерального писаря (1702-1709), гетьмана Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поета, публіциста.

Пилип Орлик – представник шляхетського роду Орликів (чеського походження), що користалися гербом «Новина». Один із упорядників «Договорів і постанов» — конституційного акту, який є першою українською Конституцією, фактично — козацьким суспільним договором.

Перша українська конституція була прийнята на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер 5 квітня 1710 року.

Повна назва цього документа – «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою».

 

Оригінал першої сторінки Конституції зберігається в Національному архіві Швеції. 
Реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині та її укладачі не мали змоги повернутися в країну. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обґрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки.

Випереджала час

Конституція Пилипа Орлика має преамбулу і 16 статей.

Новаторство думки Орлика – у розподілі на гілки влади: виконавчу, законодавчу та судову.

Права гетьмана обмежувались, не можна було керувати принципом: «Як хочу – так і велю». Але і до гетьмана мали ставитись з повагою.

Мав бути виборний орган – Генеральна рада – своєрідний парламент. Його сесії мали відбуватись тричі на рік – на Різдво, на Великдень і на Покрову.

«В Конституції Орлика абсолютно існує розподіл на три гілки влади. Цей розподіл в юридичній думці Європи виникне за кілька десятиліть і буде пізніше обґрунтований визначними правниками того часу у Франції та інших країнах Європи. Це дійсно перший прецедент в Європі, коли судову владу забрали у феодала».

«Конституція Орлика – це один із якорів української ідентичності. Для українців 21-го сторіччя цей документ є одночасно і дороговказом, адже в ньому є багато положень, які є актуальними і до цього часу. Виклики для влади і для суспільства часом є аналогічними, які були на початку 18-го століття, – каже в інтерв’ю історик Алфьоров. – Ця Конституція промовляє нам, що ворогом України є Московська держава, яка нападає, пригнічує, обкрадає Україну і обмежує її права. Не дивлячись на те, що цьому документу понад 300 років, він нас подумки змушує замислитись, що ті старі виклики нікуди не щезли й сьогодні».

Пилип Орлик так і залишився гетьманом-емігрантом, жив у Швеції, Німеччині, у володіннях Туреччини – зокрема в Молдові. Він був переконаним самостійником і вороже ставився до москви.