Слово вдячності
Бувають люди, які не просто відвідують заходи, а приносять із собою особливу атмосферу, додають кожній зустрічі затишку та творчої глибини. Справжньою музою та палкою шанувальницею нашого книжкового простору є неймовірна Ірина Ярмолюк!
Пані Ірина — не просто активна відвідувачка, вона бачить світ через призму поетичного слова. Її відгуки та коментарі до наших подій часто народжуються у формі витончених віршованих рядків:
СУКНЕЛАВАНДОВА ЗМОВА
Сукня з лавандою в змові:
Вбралися в барви бузкові.
Сукнелавандова ніжність:
Легкоповітряність. Свіжість.
Сукнелаванда в домові:
Дрібноквітчастій бузковій.
Бавиться вітер полою,
Ніжноквітчастого крою.
Сукнелавандові хвилі,
Там: на тілесному схилі.
P.S. Долучилася до акції, яку організувала Публічна бібліотека м. Ковеля
МАРМУРОВА ЛЕДІ
Твору Олени Волинської “Мармурова жінка”
То мармурова, то сталева…
Залізна леді з гартом лева.
То кам’яна, то мармурова.
Землиста все ж чи просторова?
Слова відточені, мов леза
Лягають повагом в поези
Чи то в щільні мініатюри.
Ти жінка-воїн чи фігура?
То Ольга то нараз Олена?
То сонцесяйна, то… студена!
Чи то із гіпсу, чи граніту.
Вписалася в зоряну палітру.
То що ж легенда? Все ж людина!
Одним-одна… На половину!
То мармурова чи сталева?
Залізовільна королева!
P. S Щиро дякую Галині Юліанівні та усім працівникам Публічної бібліотеки м. Ковеля за цікавий екскурс сторінками життєпису Олени Пчілки (Ірина Ярмолюк).
Щиро дякуємо й ми Вам, пані Ірино, за постійний інтерес до бібліотечного життя, за Ваше відкрите серце, кожне тепле слово та поетичний розчерк пера, який прикрашає наші будні й свята.
Бажаємо Вам невичерпного джерела натхнення, міцного здоров’я, гармонії в душі та мирного неба! Нехай Муза ніколи не залишає Ваш поріг, а кожен новий день приносить приводи для створення прекрасних поезій. Завжди раді бачити Вас у колі друзів #КЗ_Публічна_бібліотека_Ковельської_ТГ!
Цього разу зустріч була сповнена особливого затишку, спогадів та гордості за наш рідний край.
Розпочали із розповіді про неймовірну особистість — Модеста Левицького, чиє 160-річчя відзначаємо цього року. Письменник, громадський діяч, педагог… А чи знаєте ви, що свою лікарську справу він розпочав саме тут, у Ковелі? Саме ковельський період подарував йому міцний зв’язок із родиною Косачів. Говорили про те, яким він був: не лише професіоналом, а й насамперед чуйною та доброю людиною.
Далі розмова перейшла до величної постаті, жінки, яка буквально творила українську культуру — Олени Пчілки (Ольги Петрівни Косач-Драгоманової). Разом із чоловіком Петром Антоновичем вони виховали шістьох неймовірних дітей, серед яких — геніальна Леся Українка. 
Справжнім відкриттям для багатьох стала книга Олени Волинської «Мармурова жінка», яка детально змальовує життєвий шлях цієї пристрасної патріотки, етнографки, видавчині та перекладачки. До речі, книга настільки захопила наших гостей, що на її читання серед присутніх одразу ж утворилася чимала черга! А поетка Ірина Ярмолюк після зустрічі присвятила вірш твору Олени Волинської:
Атмосфера на зустрічі панувала особлива, кожен куточок нашого «кафе» дихав поезією та словом. Юна 
Раді повідомити, що наша благодійна ініціатива пройшла на одному диханні! Близько 300 запашних букетів розійшлися блискавично. Тепер ці ароматні обереги будуть прикрашати ваші оселі, а головне — кожен із них став реальним внеском у наближення перемоги.
Завдяки вашій неймовірній підтримці, нам вдалося зібрати 21 000 гривень! Ці кошти спрямовуються на допомогу майстерні 100-ї бригади, яка готує «особливі смаколики» для ворога.
Щиро дякуємо кожному, хто долучився:
Бо тільки разом ми — непереможна сила!
Ми просто не могли пропустити таку подію! Попри спеку, команда 
А далі ліричний настрій підхопила літературно-музична вітальня «Квіток, квіток, як можна більше квітів…». Усі зібралися навколо автентичного фортепіано Лесі Українки. Наукова працівниця музею пані Марія Чашук буквально зачарувала присутніх розповіддю про роль квітів у житті поетеси та неймовірно виконала її улюблені твори.
Фінальним і дуже смачним акордом свята став фірмовий Єлизаветин борщ із пампушками, яким пригощали гостинні працівниці музею.
Як підняти собі настрій, освіжити оселю та водночас зробити добру справу?
