З вірою в Україну: до 90-річчя Ярослава Федорчука

22 жовтня виповнюється 90 років Ярославу Петровичу Федорчуку — видатному краянину, інженеру-механіку, кандидату економічних наук, народному депутату України чотирьох скликань, одному із засновників ВО «Батьківщина» та члену Національної спілки письменників України.

Сьогодні, 21 жовтня, напередодні поважного ювілею, в #КЗ_Публічна_бібліотека_Ковельської_ТГ організовано тематичний перегляд його книг. Присутні слухали завідувачку відділу обслуговування Олену Ткачук, яка розповіла про багатий життєвий і творчий шлях ювіляра. До слова, 17 жовтня 2019 року Ярослав Петрович особисто був гостем нашої книгозбірні (архівне фото 1).

Народжений на волинській землі (на хуторі біля села Несвіч), пан Ярослав проніс крізь роки глибоку любов до рідного краю. Творчий і науковий доробок Ярослав Федорчук втілив у численних культурних та історичних проєктах:

Дилогія спогадів «Волинянин» — книга, яку з великим інтересом читають на Волині та поза її межами. За її мотивами знято однойменний художньо-документальний фільм, що відтворює воєнне та повоєнне лихоліття українців.

Документальний фільм «Вони боролись до загину» — стрічка про повстанців Холодного Яру, створена за авторства Ярослава Петровича та знята режисером Володимиром Бондаренком.

Виступив упорядником 11-го, завершального тому циклу «Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Волинська область. Підсумки».

Поетична збірка «З Україною в серці» — упорядкована ним книга, до якої увійшли твори провідних поетів про боротьбу за незалежність. Серед них — і власний вірш пана Ярослава, покладений на музику відомим волинським композитором Олександром Синютіним: «Ти чуєш, брате, знов біда: москаль на Україну преться. І нам збиратися пора – саме це лихо не минеться». Цю кишенькову збірочку з потужним зарядом патріотизму автор особисто передавав українським воїнам.

У своєму документальному фільмі «З вірою в Україну» автор порушує важливі історичні й сучасні питання: чому після вирішальних битв XVII–XX століть народ знову опинявся в чужинецькому ярмі, чому ми не завжди засвоюємо гіркі уроки історії та як оминати помилки на шляху до розбудови держави.

На противагу традиційному політичному багатослів’ю, Ярослав Петрович вирізняється лаконічністю. Його думки увійшли до двох збірок «Афоризми» — це пересіяне збіжжя мудрості, яке спонукає глибоко замислитися. Один із його відомих висловів звучить так: «Українці мужньо борються за свою свободу, але не вміють її берегти».

Щиро дякуємо Ярославу Петровичу за його багатогранну творчість, мудрі настанови, добрі справи, невичерпний оптимізм та непохитну віру в Україну! З ювілеєм!

Життя, розірване системою, але не зламане: пам’яті поліського поета Івана Колядюка

7 жовтня — день пам’яті нашого земляка, українського поета-романтика, журналіста та патріота Волині Івана Колядюка (1939–2000).

Народжений на хуторі Коляда поблизу села Підгір’я, він змалку ввібрав красу й поетичність Поліського краю. Обдарований від природи юнак самотужки змайстрував справжню скрипку з пенька, навчався в Камінь-Каширському та Луцькому педучилищах, викладав літературу й музику на Камінщині.

Згодом були навчання на філфаку Київського університету, плідна журналістська праця у виданні «Молодь України», видавництві «Наукова думка» та агентстві РАТАУ, а також понад 200 опублікованих статей, нарисів, казок та віршів. У 1965 році світ побачила його перша й єдина за життя збірка поезій «У Мавчинім краю». В бібліотеці с. Щедрогір Ковельського р-ну зберігаються фонди Івана Колядюка.

Іван Колядюк був щирим патріотом, відкритими словами захоплювався українською історією, постаттю Мазепи та національною символікою. Така україноцентрична позиція не лишилася поза увагою радянських спецслужб. На початку 1970-х років молодого й перспективного митця піддали репресіям за жорстокою технологією «каральної психіатрії». Попри примусове «лікування», заборону писати, отриману інвалідність та вимушену ізоляцію, поет не зламався — він продовжував творити «до шухляди», зберігаючи совість, любов до України та людську гідність.

Іван Якимович відійшов у вічність 7 жовтня 2000 року. На його могилі на Житомирщині висічено козацький хрест як символ незламності українського духу.

Світла пам’ять поетові-волинянину, чиє слово живе й проростає крізь роки.

Поетичні рядки Івана Колядюка зі збірки “У Мавчинім краю” (1965р):

***

Волинь – не тихий і забутий гай,

Де ти ожиною поколеш стопи,

Волинь – то Лесі Українки край,

Середина зеленої Європи.

(З поезії «Середина Європи»)

***

Я не блудний син свого народу,

На кривих стежках не заблукав.

Маю совість, незрадливу й горду,

Не ховаю срібняки в рукав.

(З поезії «Я не блудний син»)

Образ Тараса

Твоє чоло –

То небо України,

Високе небо з буревієм дум,

Із тьохканням вишневим, солов’їним,

В якім бриніли і відрада, й сум.

А твої брови –

То гнівливі хмари.

З-під них метались блискавки в імлі,

Мов гайдамацькі вогняні шаблі –

І корчилися круки-яничари.

Твій голос –

Волі клекіт неспокійний,

Співзвучний грому – клекоту Дніпра.

Через віки, кленучи бойні-війни,

Він зватиме на бій

В ім’я добра.

А твоє серце –

То гора Чернеча.

Від неї йде тепла підземна лава

До серць Миколи, Айри, Броніслава,

Щоб не скувала Землю холоднеча.

Осінні роздуми

I

Лепешник понад рікою мокрий

Стьожками листків залопотить —

То на крижня тренувальний покрик

Гурт качиний зануртує вмить.

Вибравши ставний стіжок отави,

На тонкій тростиночці ноги

Мріє чапля;

тужить, що небавом

Проячить понад сумні луги:

— Прощавайте, рідні береги…

II

В лісі змовкли гамори пташині,

Мов розсипчастий дитячий сміх.

Згибли мармеладки на ожині,

Лист холодний видолами зліг.

Життєдайні, животворні соки:

Розгорни росисті моріжки —

Там прикрились від зіркого ока

Бриликами свіжими рижки.

Теплі зустрічі тривають!

6 жовтня до #КЗ_Публічна_бібліотека_Ковельської_ТГ завітали інспекторки сектору дотримання прав людини Ковельського районного управління поліції з приємною місією — привітали колектив із нещодавнім професійним святом Всеукраїнським днем бібліотек.

Під час спілкування ми домовилися про взаємні екскурсії для наших колективів. Крім того, гості залишили для відвідувачів бібліотеки добірку корисних інформаційних буклетів.

Щиро дякуємо за увагу та візит! Впевнені, що ця співпраця принесе багато користі як нам, так і нашим читачам.

Неймовірно тепло бачити як зростає наша спільнота шанувальників української мови!

Чергове заняття мовних курсів минуло у чудовій атмосфері: ми писали диктант, жваво обговорювали складні моменти й багато жартували.

Щиро дякуємо кожному, хто знаходить час і прагне до нових знань. Ви вкотре доводите: вчитися ніколи не пізно! До зустрічі на наступних уроках!

В КЗ”Публічна бібліотека” Ковельської ТГ урочисто відзначили Всеукраїнський день бібліотек, який щороку припадає на 30 вересня

Спеціально до свята творчі та креативні бібліотекарки прикрасили книгозбірню атмосферними фотозонами. На вході гостей зустрічала виставка афіш «Від вересня до вересня», а у холі облаштували затишну імітацію осіннього парку з лавкою та книгою. Напроти вікон гойдалися паперові пташки, а в читальній залі створили ретрокуточок зі старовинною книжковою шафкою та лампою…

Заклад продовжує активне зростання з очільницею Ольга Пірожик, книжковий фонд щороку поповнюється на понад 2,5 тисячі видань (із яких близько 500 подарували цьогоріч самі ковельчани), протягом року проводиться більше різнопланових заходів для користувачів громади.

Під час урочистостей секретар міської ради Оксана Багнова привітала колективи зі святом та вручила відзнаки: Валентин Ткачук та Ольга Крайнік Савенюк отримали Подяки міського голови. Керівницю дитячої бібліотеки Олена Горнік відзначили Почесною грамотою Волинської ОДА. Подяки від управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради Андрій Мигуля, начальник управління, вручив Галині Адининській Геля Рай, Катерині Дудік, Світлана Цюра, Тетяні Цюркевич. Директорка бібліотеки Ольга Пірожик також відзначила подяками активістів та кращих читачів.

Особливий настрій створили присутнім виступи творчих гостей:

Щиро дякуємо ведучій свята Аліні Кубській (НД “Просвіта”);

ансамблю «Сузір’я» (НД “Просвіта”) дитячої студії естрадного співу “Надія”, його керівниці Ірина Новожилова;

музиканту-акордеоністу Михайлу Тарасову;

директорці клубу с. Доротище Олені Місюрі Елена Місюра за декламацію власного вірша-присвяти бібліотекарям.

Вдячні УСІМ ГОСТЯМ та ДРУЗЯМ нашої установи за теплі слова вітань, приємні подарунки та неповторну святкову атмосферу для працівників бібліотек громади!