5 квітня у Білинському ліцеї Ковельської ТГ відбувся бібліотечний захід, присвячений легендарній сучасниці Ліні Костенко.

Організувала зустріч бібліотекарка Ольга Журавель. Ведучі Ангеліна Махнюк (методистка КЗ “Публічна бібліотека” Ковельської територіальної громади) та Діана Сохацька (активістка бібліотеки) у формі вільного діалогу з юною аудиторією розповіли про цікаві факти біографії та творчості неповторної Ліни.

Акторки Народний аматорський експериментальний театр-студія “10 ряд 10 місце” Ольга Пірожик (директорка КЗ «Публічна бібліотека») та Марія Богданович інсценізували уривок з роману у віршах «Маруся Чурай», який саме зараз вивчається школярами на уроках літератури. Спільне читання поетичних творів Ліни Костенко обʼєднало у багатоголоссі учнів та вчителів.

Наприкінці Марія Богданович подарувала книги власного авторства для шкільної бібліотеки.

Щиро вдячні педагогічному колективу та учням Білинського ліцею за запрошення та увагу.

Також дякуємо за концепцію заходу Мар’яна Місяць.

За допомогу у створенні театральних образів щира подяка працівникам НД «Просвіта”.

Теплі обійми дітей після заходу – ось наша нагорода та джерело натхнення!

 

 

1 квітня – 215 річниця з дня народження Миколи Гоголя

Микола Гоголь − один із найбільш знаних українців у світі. Щоб бути успішним у той час, він мав писати російською мовою. Однак, у його творах, зокрема, − історія та традиції України. А саме життя письменника залишається одним з найбільш загадкових і містичних. Найцікавіші факти про Гоголя до 215-ої річниці з Дня його народження:

Ім’я на честь святого Миколая

Микола Гоголь народився у багатодітній родині 1 квітня 1809 року у Великих Сорочинцях. Мати письменника Марія Іванівна вийшла заміж за майже удвічі старшого Василя Гоголя-Яновського. На той момент їй було 14 років. Вона була набожною людиною. Літератори вважають, що саме через це Микола Гоголь став віруючим та наділяв свою творчість фантастикою та містицизмом. Він був третьою дитиною із дванадцяти. Ще під час вагітності мати пообіцяла: якщо народиться син, назвати його Миколою – на честь святого. 

(В читальній залі представлено книжкову виставку до 215 річниці з дня народження письменника)

Освячував кімнати після гостей

Гоголь ніколи не був одружений. Не існує чітких версій, чи були у нього якісь зв’язки з жінками. У творчості Миколи Васильовича немає інтимної лірики, немає й згадок про кохання у листах чи спогадах друзів. Натомість коли Гоголь повернувся з Москви до батьківського дому і писав другий том “Мертвих душ”, жінки були небажаними гостями у його домі. Після відвідувань котроїсь Гоголь кликав батюшку, щоб освятити кімнати.

Щоправда, навесні 1850 року після смерті свого хорошого друга Йосифа Вільєгорського, письменник робив пропозицію через посередників його сестрі Анні Вільєгорській. Але жінка йому відмовила.

В’язав спицями

Гоголь любив рукоділля. Він в’язав спицями шарфи, кроїв своїм сестрам сукні, ткав пояси, шив для себе шийні хустки та сам підшивав сюртуки. Ще в дитинстві, як згадувала його сестра Ольга, він “ходив до бабусі і просив вовни, на зразок гарусу, щоб виткати поясок: він на гребінці ткав пояски”, а пізніше письменника можна було застати за вишиванням і в’язанням.

Боявся грози і знепритомніти

У Гоголя було багато фобій: він боявся грози і знепритомніти, бути похованим заживо і смерті. Через це Микола Гоголь міг частину ночі проводити на дивані, не лягаючи у ліжко. Літературний критик Павло Анненков розповідав, що письменник усю ніч не спав, а під ранок “розправляв своє ліжко для того, щоб наша служниця, яка прибирала кімнати, не запідозрила про капризування мешканця свого”.

Цей страх у письменника з’явився після смерті друга − графа Йосифа Вільєгорського. 1837 року Вільєгорський захворів на туберкульоз. Письменник доглядав за хворим, проводив біля його ліжка безсонні ночі, бачив, як той помер. Саме йому Гоголь присвятив незакінчену повість “Ночі на віллі”.

Заповіт

За сім років до смерті Гоголь попереджав, щоб його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. У своєму заповіті він написав: “… тіла мого не ховати до тих пір, поки не з’являться явні ознаки розкладання. Згадую про це тому, що вже під час самої хвороби находили на мене хвилини життєвого оніміння, серце і пульс переставали битися … Будучи в житті своєму свідком багатьох сумних подій від нашої нерозумної квапливості у всіх справах, навіть і в такому, як поховання, я говорю про це тут на самому початку мого заповіту, в надії, що, може бути, посмертний голос мій нагадає взагалі про обачність “.

Слух про нібито страшну смерть письменника, якого поховали живцем, виявився настільки живучим, що досі багато хто вважає його правдивим фактом. Однак, через 79 років після смерті письменника, могилу Гоголя розкрили для перенесення останків. Кажуть, що в його труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом. Ці чутки і створили впевненість у тому, що Микола Васильович помер страшною смертю під землею. За спогадами скульптора Миколи Рамазанова, який знімав посмертну маску письменника, на обличчі покійного явно було видно посмертні зміни та початок процесу розкладання тканин. Це і спростовує версію про літургічний сон. Серед причин смерті Миколи Гоголя – добровільне позбавлення себе їжі. Письменник помер 21 лютого 1852 року. Йому було 42 роки.

Полиці бібліотек громади поповняться кращими сучасними творами українських та зарубіжних авторів

За кошти з місцевого бюджету для бібліотек Ковельської громади придбано 673 книги на суму  90 тисяч гривень.

Це книги з яскравими чудовими ілюстраціями, гарним шрифтом для дітей від видавництв: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Ранок», «Віват»; цікаві романи для підлітків від: «Видавництва Старого Лева», «Рідна мова», «Урбіно», детективні рослідування та жіночі романи для дорослих від видавництв: «Нора-Друк», «КСД».

Бібліотечний фонд  поповниться новинками для книголюбів із найвибагливішим смаком!

Книги ще проходять технічний процес обліку у відділі комплектування та обробки літератури. Про надходження їх до відділів обслуговування  повідомимо додатково.

25-ті роковини від дня загибелі В’ячеслава Чорновола

 Сьогодні виповнюється 25 років, як 25 березня 1999 року в автокатастрофі загинув В’ячеслав Чорновіл, політик, громадський діяч, голова Народного руху України та один з очільників українського національно-визвольного руху, політв’язень, що за часів СРСР провів у неволі 17 років.

Є поширена версія, що аварія В’ячеслава Чорновола була спланованим вбивством.

 

 

В читальній залі представлено книги з фонду КЗ “Публічна бібліотека”, які розкривають громадсько-політичну та державотворчу діяльність політика.

 

Тримаймо лінії оборони!

Народознавиця Гарафіна Маковій колись роздумувала: «В чому особливість нашого народу, що він такий співучий? В тому, що його душа походить із неба. Він виніс звідти, з небес, велику пісенну красу… Здається, що в Україні кожна гілочка має свого поета. І кожна травиночка, кожен листочок викликали зачудування – була потреба поклонитися їхній красі.»

Краса рідної землі, красива людська душа, величні й трагічні події нашої історії й сьогодення знайшли відображення в поезіях Ніни Горик, яка приїхала в рідний Ковель з новою книгою – «Лінії оборони». На її презентацію зійшлося багато щирих шанувальників її творчості, серед яких – колишні учні, колеги-вчителі, читачі нашої бібліотеки і навіть міський голова Ігор Чайка.

Сьогодні Україна переживає трагічний час. Здавалось би, тепер нам не до лірики. Та виявилося, що тисячі людей шукають розради саме в поезії, що це мистецтво для найважчих часів. Коли не можеш читати нічого окрім новин, коли театри стають прихистками для біженців, коли немає сил або можливості слухати музику – є вірші… Вони і сумують разом із нами, і втішають, і заряджають енергією, і додають оптимізму. Бо це дуже важливо, особливо в годину смутку, – не втрачати надію і вірити в завтрашній день.

Натхненно читала Ніна Горик свої вірші – про націю, яка прокинулась, про народ, який «прагне правди й свобод і Бога у свідки кличе», про Україну, яка засвітилась для світу «як спалах невідомої зорі». В її поезіях про сьогодення – нестримне ридання, чорна журба і прокляття ворогу, і гаряча молитва, непохитна віра у нашу Перемогу. 

Біль і смуток від пережитого нашим народом передавали поезія і музика – «Елегія» Мирослави Терещук-Шентюрк «Серце Маріуполя» у виконанні квартету викладачів і учнів Ковельської Школи мистецтв (Альони Власюк, Єлизавети Сельвашук, Анни Октисюк, Злати Марчук) та повстанська пісня від дуету «Перевесло» (Наталки Шуляк і Петра Журавля). Зворушили  й розчулили присутніх ліричні поезії Ніни Горик, які читала Олена Місюра, директор будинку культури с. Доротище.

Пані Ніна поділилася одним дуже промовистим дописом із фейсбуку. Військовослужбовець Сергій Татчин пише: «Книги, книги, і ще раз – книги! Маємо потребу духовну і спрагу душевну. Українське слово, українська книга – це те, чого боїться ворог, з чим бореться, над чим лютує. Це те, за що можна загинути в окупації. Бо воно має силу. Уклінно просимо про літературний донат!» Тож, книга, поезія – також зброя! Їх сила — в здатності пам’ятати і нагадувати.