Історико-патріотична вікторина до Дня Незалежності України

24 серпня українці всього світу відзначать головне державне свято – День Незалежності України! Пропонуємо перевірити свої знання про Україну, доповнити їх цікавими фактами, ставши учасниками  віртуальної вікторини

  “Моя Україна – найкраще місце на землі”

Розширюємо знання про нашу чудову країну разом!

Умови: 

• Ми підготували для вас 25 запитань.
• Відповіді просимо надсилати на Вайбер бібліотеки – 050 709 3005, або на електронну пошту –  library_kovel@ukr.net
• Переможців буде двоє.
• Їх визначимо 22 серпня  шляхом жеребкування серед  учасників, що надали правильні відповіді на усі запитання вікторини. 
• Призи для переможців – 2 чудові КНИГИ, одна з яких – з автографом автора! 

Успіхів у вікторині та зі святом!

ЗАПИТАННЯ ВІКТОРИНИ:

1. Коли вперше відсвяткували День Незалежності в Україні?
2. Які країни першими визнали незалежність України?
3. Перша столиця України?
4. Сучасний Прапор України синьо-жовтого кольору. А хто затвердив жовто-синій Прапор України?
5. Ким був автор музики нашого гімну Михайло Вербицький?
6. З яким українським містом пов’язані перші згадки синьо-жовтого Прапора України?
7. Який з президентів України підписав Указ про святкування Дня Державного Прапора України?
8. У якому американському штаті офіційно відзначається День незалежності України?
9. Коли з’явилася українська незалежна валюта – гривня?
10. У 90-ті рр. в Україні з’явилась мода на …… – один із головних атрибутів гардеробу, що підтверджуав високий статус  його володаря. Що це?
11. Географічний центр України –  ….
12. В якій  області України знаходиться найбільша пустеля Європи?
13. На якому місці українська мова у переліку найкрасивіших мов світу?
14. В якому виді спорту незалежна Україна має найбільше Олімпійських нагород (зокрема і золотих)?
15. Скільки разів Україна вигравала Євробачення?
16. Яка українська пісня лунає час від часу в американському фільмі «Сам удома»?
17. Найстаріший університет України – ….. 
18. Назвіть найкращий танк в світі, виготовлений в Україні. 
19. Найглибша станція метро в світі – ……..  
20. Найкоротша головна вулиця серед всіх столиць світу – ……. 
21. Перший у світі суцільнозварний міст – ……… 
22. Назвіть найглибше озеро України.  
23. Видатний австрійський композитор Людвіг ван Бетховен присвятив дві симфонії українцеві. Ім’я щасливчика, на честь якого було створено два твори – ……. 
24. Перший університет Східної Європи –  ……. 
25. Найдовший у світі музичний інструмент –  …..

У якій книжці знайти розраду під час війни: поради 6 українських письменників

163-й день  минає із дня повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ми опинилися в дуже різних обставинах: хтось у більш безпечному місці,  а хтось, на жаль, ні… У декого з нас є можливість повернутися до довоєнних звичок, зокрема читання, яке має шанси стати своєрідною терапією від стресу.

Пропонуємо вам добірку книжок, із якими можна відволіктися від безперервного гортання новинної стрічки та зануритися в інший світ.  

Які історії обрати дорослим, а які діткам? Своїми порадами поділилися письменники Любко Дереш, Володимир Аренєв, Марина Гримич, Ілларіон Павлюк, Леся Воронина та Андрій Кокотюха.

*** *** *** *** *** *** *** *** *** ***

Правильно підібрана книжка допоможе вберегти крихту нормальності посеред війни. А значить – трохи пришвидшити мить нашої перемоги.

*** *** *** *** *** *** *** *** *** ***

1. Любко Дереш, прозаїк (романи “Культ”, “Трохи пітьми”, “Голова Якова”, “Там, де вітер” та ін.)

Для читання під час війни я б насамперед радив книгу “Довгі часи” Володимира Рафєєнка — відомого українського письменника з Донецька. Книга у багатьох сенсах виявилася профетичною — топос дії роману, в якому легко вгадується окупований Донецьк, пророчо названий автором “містом Z”.

Складна структура реальності, яку пропонує автор, допомагає читачеві зцілити внутрішні розколи від зустрічі з війною. Казка і реалізм міняються в романі місцями і дають сили знайти в собі не лише зовнішню, але й внутрішню опору при зустрічі з дійсністю — опору на віру.

 

Іншою важливою книгою в цей час могла б стати книжка Романи Романишин та Андрія Лесіва “Війна, що змінила Рондо”. Це своєрідна літературно-візуальна терапія не лише для дітей, але й для дорослих.

У її основу покладена історія-притча про війну, що прийшла в затишне місто Рондо, і про переможну боротьбу з нею. Ця книга пропонує м’який, нетравматичний спосіб говорити з дитиною про війну, наводячи на ключову думку: роблячи добре те, що вміємо, ми долаємо безсилля за будь-яких обставин. Виразні, наповнені багатьма шарами сенсів малюнки в книзі від “Аґрафки” стають такою ж важливою частиною історії, як і словесна оповідь.

2. Володимир Аренєв, автор фантастичних і фентезі-романів для дітей та дорослих (“Бісова Душа або Заклятий скарб”, “Порох із драконових кісток”, “Сапієнси” та ін.)

Для багатьох читання зараз в принципі неможливе, давайте в цьому зізнаємося. Складно читати, коли воюєш, сидиш без світла й їжі в підвалі або їдеш навстоячки в потязі багато годин поспіль. І голова забита геть іншим.

Але якщо ви в обставинах, які дозволяють читати, і якщо маєте книжки на вибір, – от дві мої рятівні. Їх однаково можуть читати й діти, і дорослі. Вони про казковий світ, але речі, про які вони говорять, дуже суголосні з тим, що переживає зараз країна. Це “Гобіт” і “Володар перснів” Дж. Р. Р. Толкіна. Я сам зараз серед того невеликого вибору, що маю, взявся за “ВП” англійською, читаю невеликими порціями – і це дуже терапевтичне читання.

Та загалом, якщо у вас є сили відірвати себе від новин і хоч півгодини присвятити читанню, – пробуйте це робити. Це як ліки. 

3. Марина Гримич, авторка понад 20 книжок прози (“Варфоломієва ніч”, “Фріда”, “Клавка”, “Юра” та ін.), науковиця, видавчиня

Пропоную дорослим перечитувати вголос “Енеїду” Котляревського. Чому?

• Читання ритмічного (поетичного) тексту вголос має ефект медитації;
• В “Енеїді” як тексті класичної літератури закладені всі світові сюжети, тобто там завжди знайдуться алюзії, аналогії тощо з сучасністю: війна, зрада, стратегія, тактика, дворушність, любов, відданість, звитяга, вірність, смерть, смерть в бою…. Список можна продовжити;
• У Котляревського все це набирає українських форм;
• У цьому творі немає паніки, соплів (вибачте за слово, але саме воно потрібне тут), “всьо пропало” тощо. Натомість є здоровий оптимізм;
• В “Енеїді” Котляревського та мова, яка, по-перше, співзвучна з лого нинішньої війни “Русский корабль, иди на*уй!”, а з іншого боку – це джерело афоризмів, якими можна збагатити наш сьогоднішній воєнний наратив.

А дітям я пораджу читати українські народні казки. Там завжди світло перемагає хтонь.

4. Іларіон Павлюк, автор містичних та фантастичних романів (“Білий попіл”, “Танець недоумка”, “Я бачу, вас цікавить пітьма”)

Я в ситуації, коли є потреба зняти напругу, читав би щось художнє. Белетристику, яка затягує в інший світ, в альтернативну реальність. Там можна обрати, хто що любить: хтось – щось веселе, хтось – страшне. Головне, щоб легко читалося.

Не можу тут не згадати книжки мого друга Доржа Бату (“Франческа. Повелителька траєкторій”, “Франческа. Володарка офіцерського жетона”, “Моцарт 2.0.”, “Таємниця старого Лами”). Вони чудові, оптимістичні й легкі. Може, для когось саме вони стануть гарною підтримкою.

Можливо, зацікавлять і мої книжки – вони не такі оптимістичні, але багатьох захоплюють.

Важливо, аби будь-яка втеча в інший світ була лише тимчасовим прихистком. Вона не повинна замінити справжнє життя, дії й рішення. Бо головне в цей час не втрачати концентрації і готовності діяти. А це нам зараз усім потрібно робити. Хай книжковий прихисток стане вашим тимчасовим сховищем, а потім – знову в бій!

5. Леся Воронина, дитяча письменниця, авторка понад 20 книжок, ведуча “Радіо Культура”

Дітям, підліткам і дорослим, охочим зануритися у світ, де здійснюються найфантастичніші мрії, добро завжди перемагає, а головне – автори яких мають блискуче почуття гумору і часом іронізують не лише над своїми героями, а й над читачем, такі книжки.

Найменшим дітям – книжки Джулії Дональдсон, найвідомішої в усьому світі британської письменниці, яка пише заримовані пригодницько-гумористично-фантастичні казки. Такі як “Груффало” в перекладі самого Віктора Морозова чи “В‘юрчик. Рибун-балакун” з розкішним перекладом Володимира Чернишенка, “Лікарка Плямка” – заздрю малим і їхнім батькам, які читатимуть їм вголос цю дивовижну, сповнену любові книжку в перекладі неймовірної Катерини Міхаліциної.

Книжкову графіку Катерини Штанко впізнаєш з першого погляду. Це абсолютне відчуття гармонії, поєднане з найвищою майстерністю та глибинним розумінням тексту, який вона ілюструє. Саме її естетські, сповнені світла та радості буття малюнки прищеплюють нашим дітям добрий смак та вміння відрізнити справжнє мистецтво від кічу. Та раптом, здивувавши всіх, пані Катерина взяла й написала фентезійний роман “Дракони, вперед!”, який миттєво став бестселером і переміг у конкурсі “Дитяча Книга року BBC – 2014”! Читати “Драконів” треба невідривно, занурюючись у хитре плетиво сюжету. Аж поки оповідь захопить тебе так, що до пізньої ночі ковтатимеш сторінку за сторінкою, накрившись ковдрою з головою й підсвічуючи собі ліхтариком!

І нарешті згадаю книжку, яку також не оминула премія “Дитяча книга року BBC”. Минулого року лауреатом став Петро Яценко з книжкою “Союз радянських речей”. Відчайдушна і, як виявилося, надзвичайно вдала спроба автора привернути увагу до речей, здавалося б, абсолютно знецінених, трешових, нецікавих, – і перетворити це на захопливий екскурс у життя “радянів” зразка пізньобрежнєвської епохи. Ця книга – універсальна, її з однаковим інтересом читатимуть молодші підлітки, “янгедалти” та їхні батьки, отримуючи ностальгійний кайф від зустрічі зі своїм совковим дитинством…

6. Андрій Кокотюха, автор понад 80 книжок різних жанрів для дітей та дорослих, журналіст

Я намагаюся читати хоча б 20-30 сторінок щодня. До початку прямої російської агресії читав щодня 100 сторінок. Спроба зберегти звичай читати дисциплінує, дозволяє тримати себе в руках.

Універсальної поради щодо читання нема. Але буквально вчора вирішили з одним колегою розпочати перечитувння “Пригод бравого вояка Швейка” Ярослава Гашека. Неодмінно – в українському перекладі авторства Степана Масляка. Дітям радив би щось героїко-пригодницьке. Або будь-яку книжку Сашка Дерманського.

Джерело

Запитуйте про книги у відділі абонементу нашої бібліотеки.

Приємного читання!

Запрошуємо до читання книг Івана Корсака

Громадська організація «Центр Сучасного Українського Мистецтва Корсаків» організовує другий щорічний конкурс відгуків на твори Івана Корсака.

Більше інформації тут: https://www.facebook.com/ChytaiuImena

Умови конкурсу:

Прочитати будь-яку книгу (або роман) Івана Корсака

Написати/зняти відгук на книгу у форматі:

відео – не менше 3,5 хвилин

фото з текстом – не менше 2000 символів

текст – не менше 2000 символів

Розмістити на платформах Фейсбук, Інстаграм, Ютуб, або на веб-сайтах з хештегом #ЧитаюІмена2022 

Терміни: приймаються відгуки опубліковані з 1 липня до 31 серпня 2022 року включно

Подарунки:

1 місце – електронна книга

2 та 3 місце – мистецький вікенд у Луцьку (добове проживання у готелі, безкоштовна екскурсія музеями, в тому числі Музей Сучасного Українського Мистецтва Корсаків та вечеря в ресторані).

Результати: 15 вересня 2022.

Організатор: ГО “Центр Сучасного Українського Мистецтва Корсаків”

1 серпня — день пам’яті Лесі Українки

Цього дня, у 1913 році, в невеличкому гірському курорті Сурамі (Грузія), що неподалік відомого Боржомі, на 42 році життя відійшла у вічність Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка; 1871—1913), видатна українська поетеса, драматург, громадська діячка і наша славетна землячка. 

Остання світлина Лесі Українки. Травень 1913 р.

В Сурамі родина Косачів – мати Олена Пчілка, її менша дочка Ісидора (Дора), вмираюча Леся та її чоловік – Климент Квітка, поселилися на маленькій дачі з балконом. Лесі спочатку трохи покращало, вона виходила за допомогою Дори на балкон, трохи стояла, а потім напівлягала у шезлонг і довгенько лежала, дивлячись на широкий краєвид – гори, вкриті лісом, і долину, куди збігались гірські потоки. Невдовзі їй різко погіршало. Вона не могла вже їсти, ледве змушувала себе щось випити.

«Увесь цей час у мами й у мене, — розповідає сестра поетеси, — надія змінялась відчаєм…Мучило почуття нашої безпорадності – на очах гине рідна, дорога людина, а ми безсилі врятувати. Тим більше, що й сама Леся це розуміла. Вона не втрачала свідомості, думка її була ясна. Ото тільки часом марила вночі».

На світанку 1 серпня 1913 року Леся Українка відійшла у вічність. Тіло покійної потягом доправили до Києва, 8 серпня відбулись похорони.

Поліція остерігалася, щоб похорон не вилився в українську маніфестацію, як попереднього року, коли хоронили Миколу Лисенка.  Заборонила траурній процесії заспівати «Вічну пам’ять», виголошувати промови на Байковому.

«Такого знущання наше громадянство над собою ще не зазнавало. Ховали Грінченка, ховали Лисенка – й промови не заборонялися. Невже тіло слабкої жінки завдало урядові такого страху?», — риторично запитувала львівська газета «Діло».

Джерело: Рідна країна

Тематична розкладка літератури в читальній залі бібліотеки

Класичні портрети Лесі Українки усі пам’ятають зі шкільних лав. Але як переосмислюють образ класика наші сучасники? Ми зібрали деякі зображення-мурали зі свіжим поглядом на Лесю Українку.

Мурал у Луцьку

Мурал у Новограді-Волинському

Мурал у м.Дніпро

Мурали у Києві

Людина – не товар!

У сучасному світі торгівля людьми є одним з найбільш масових порушень прав і свобод людини. Складна економічна ситуація в країні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та правова необізнаність громадян є основними умовами, що сприяють розвитку цього явища.

За даними Міжнародної організації праці, 21 мільйон людей у всьому світі є жертвами примусової праці. Чоловіки, жінки та діти потрапляють до рук торговців людьми як у своїх країнах, так і за кордоном.

З метою підвищення обізнаності населення щодо проблеми торгівлі людьми та ризиків нелегального працевлаштування, в тому числі за кордоном,  КЗ “Публічна бібліотека”  організувала інформаційну розкладку  актуальних матеріалів. Переглянути їх можна в читальній залі книгозбірні. 

Відповідно до законодавства, торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Довідково

У 2013 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 30 липня Всесвітнім днем протидії торгівлі людьми, зазначивши, що в цей день необхідно підвищувати рівень поінформованості громадян стосовно глобальної проблеми торгівлі людьми і привертати увагу до важкого становища жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами цього злочину, а також заохочувати людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.