Рекомендуємо прочитати: Айн Ренд “Ми, живі”

 “Я хотіла написати роман про Людину проти Держави. Хотіла показати, яким цінним є людське життя і як аморально ставитися до людей мов до жертовних тварин і керувати ними за допомогою фізичної сили. Мені це вдалося”.

 Айн Ренд

ТЕМАТИКА КНИГИ: художня література

АНОТАЦІЯ: Головна героїня, волелюбна Кіра Арґунова, щосили намагається вирватися з глейких обіймів системи й порятувати коханого Лео. Але це нестерпно важко у світі, де добро і зло зліпилися в одну почвару, вчорашні борці стали пристосуванцями, а партійні ідеалісти ідуть на ризик — та не на компроміс із совістю. І навіть коли все летить шкереберть, рідні й кохані зраджують, мряка та сірість огортають і місто, і душу, Кіра не здається. До останнього кроку, останнього подиху, останнього зблиску світла вона йде до мети…

ДЛЯ КОГО КНИГА “МИ, ЖИВІ” АЙН РЕНД
Для широкого кола читачів, усіх поціновувачів художньої прози та творчості Айн Ренд.

ЧИ ВАРТО ЧИТАТИ ЦЮ КНИГУ?
Цей роман — маніфест Айн Ренд проти комунізму, автобіографія «в інтелектуальному сенсі», спроба розповісти світові про більшовицьке зло. Вперше виданий у 1936 році.

ПРО АВТОРКУ
Айн Ренд— американська письменниця, сценаристка, авторка світового бестселера «Атлант розправив плечі», основоположниця об’єктивізму. Народилася в Санкт-Петербурзі в єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму. Свої перші сценарії Ренд почала писати у вісім років, пригодницьку прозу — в десять. 1926-го авторка емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голлівуді. Пізніше переїхала до Нью-Йорка, щоб цілком присвятити себе філософії та літературній творчості.

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ
«Джерело» Айн Ренд, «Наш Формат», 2016 рік
«Атлант розправив плечі (комплект з трьох книг у футлярі)» Айн Ренд, «Наш Формат», 2015 рік

ВІДГУК  ПРО КНИГУ “МИ, ЖИВІ”
Роман “Ми, живі” – це маніфест авторки проти комунізму післяреволюційного часу, того Червоного терору, який відбувався на території СРСР. Весь це жах, який відбувався з людьми у той час – це для нас зараз, у сучасності, щось незбагненне. Читати – моторошно, а уявити?..
Ця книжка – розповідь про щоденну боротьбу людей проти тоталітарної Держави. 

Ця книга не закінчується «хеппі ендом», вона заставляє думати. Зринають непрості запитання. На що ти готова заради сімї, коханої людини, Батьківщини? Чи не готова? Що важливіше особисте щастя, чи суспільне благо? Головна героїня книги молода, вродлива дівчина Кіра. Її очима ви зможете побачити ту непросту радянську реальність, яку приховували. Зможете дати відповідь на запитання, чи хотіли б ви повернутися, і жити у такій країні? Багато кому з нас варто подумати над цією темою, задати собі такі питання. Перечитана остання сторінка, а я все ще там, відчуваю дух епохи… Так, книга ставить багато запитань, але і дає відповіді на ваші. Вона не для любителів солоденького, але варто спробувати її смак. 

АКТУАЛЬНА ЦИТАТА З КНИЖКИ:

Запитуйте книгу у відділі абонементу!

30 серпня -100 років від дня народження Павла Глазового

“Якби не міг збирати я
Веселого й смішного,
Давно розпалась би душа
Під тягарем страшного”

Павло Глазовий

Хто не знає вірша Павла Глазового про кухлик із влучною останньою фразою: «бо якраз така біда в моєї корови: має, бідна, язика і не знає мови».  А вірш цей, до речі, було написано ще за часів СРСР! Тоді за таку відверту підтримку української мови можна було отримати клеймо буржуазного націоналіста, а то й потрапити на «дружню співбесіду» до КДБ, чи й гірше. Хто він, цей сміливий дотепник?

30 серпня виповнюється 100 років від дня народження Павла Глазового – українського поета-гумориста, сатирика, лауреата премії імені Остапа Вишні, першого лауреата премій імені Петра Сагайдачного, імені Наталі Забіли, Заслуженого діяч мистецтв України.

Павло Глазовий — найулюбленіший український «сміхотерапевт» останнього півстоліття. Народився  30 серпня 1922 р. у с.Новоскелюватка на Миколаївщині.

Його твори запалюють радісним клекотанням і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового — гірка й прекрасна правда про нас самих. Його буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески роблять людей щасливішими і звільняють їх від страху. 

Павло Глазовий автор збірок сатири та гумору «Великі цяці» (1956), «Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно» (1965), «Щоб вам весело було» (1967), «Мініатюри та гуморески» (1968), «Смійтесь, друзі, на здоров’я» (1973), «Байки та усмішки» (1975) та ін., жартівливої поеми «Куміада» (1969; усі видані у Києві). Загалом за своє творче життя письменник написав 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.

Маловідомі факти про життя Павла Глазового:
— Павло Прокопович писав по 5–7 усмішок у день.
— Пережив Голодомор, на його очах померла голодною смертю молодша сестричка.
— Пройшов Другу світову і повернувся додому з трьома бойовими орденами, які… одразу пороздавав сусідським дітлахам.
— Глазовий пережив нелюбов радянської влади. Партія боялася гострого пера гумориста і тримала його увесь час під ковпаком. Та заборонити Павла Прокоповича не могли. Його усмішки дуже любили у народі.
— Великий гуморист жив у Києві досить скромно. Найбільшим його багатством були книги. Глазовий був не лише гарним співрозмовником, а ще й кулінаром.
— У дитинстві мріяв стати учителем української мови.  

– Глазовий писав тексти для виступів дуже популярних тоді Тарапуньки і Штепселя. 

– Вірш “Кошмарний сон” 2000 року, написаний поетом Павлом Глазовим, назвали пророчим. В рядках йдеться про те, що росіяни називають Севастополь “городом русской славы”, а Крим хочуть анексувати.  Переглянути ВІДЕО ТУТ.

 29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність

Пам’ятний день був встановлений Указом президента Володимира Зеленського у 2019 році задля вшанування героїв, загиблих під час Іловайської трагедії. Воїни віддали свої життя, відстоюючи незалежність України.

«З Україною в серці»: зустріч з поетами Ковельщини

Сьогодні серця українців б’ються в унісон, здається, всі відчувають і думають одне: найбільша цінність – життя і Україна, наш спільний дім, найдорожчий, бо – єдиний.

Коли Росія розпочала проти нас цю страшну криваву війну, виявилося, що саме поезія є мистецтвом для найважчих часів. Вона близька і зрозуміла тисячам людей, втішає і рятує їх у хвилини розпачу і зневіри. Бо, як писала Ліна Костенко, – Як невимовне віршами не скажеш, чи не німою зробиться душа?! 

До головного державного свята – дня Незалежності – була приурочена зустріч з поетами Ковельщини «З Україною в серці».

Свої поезії, у яких бринить синівська тривога за Вітчизну і тверда віра в її завтрашній день, присутнім подарували: Віра Семеній, Галина Зубарєва, Леся Гарбарук, Світлана Пелип, Ірина Ярмолюк, Григорій Шворак, Ігор Вижовець, Віталій Лихобицький, Галина Оліферчук. Вони додали нам оптимістичного настрою, добрих надій, віри, впевненості в Перемозі.

Зустріч з Людмилою Охріменко

18 серпня ковельчани мали надзвичайну приємність спілкуватися з дуже цікавою гостею Публічної бібліотеки – письменником і волонтером Людмилою Охріменко.

Це людина колосальної життєвої енергії і позитивного заряду. Кілька разів вона кардинально змінювала своє життя – рід заняття, професію, місця проживання, щоразу починаючи все з початку. Здобула три вищих освіти, працювала в різних сферах – культурній, економічній, управлінській, податковій, після 2014 стала ще й волонтером і письменником.

Жила в російськомовному середовищі, спілкувалася російською. З початком російської агресії поставила собі запитання: хто я? – українка! –  чому я розмовляю іноземною мовою? І ухвалила рішення спілкуватися виключно рідною! Очолюючи один з відділів податкової служби у Харкові, де української майже не почуєш, домоглася, щоб на роботі підлеглі перейшли на державну мову! Чудовий меседж від пані Людмили: «Українці рідну мову не вчать, вони її згадують!»

Жіночі романи авторства пані Людмили з захоплюючими динамічними сюжетами легко знаходили читача. Згодом в її доробку з’явилися твори на воєнну тематику. Торік саме в цій номінації міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» її роман «Оскар» був визнаний найкращим. Письменниця розповіла надзвичайно цікаву історію його створення. Вона подарувала свої твори бібліотеці, тож згодом з ними можуть познайомитись тут усі читачі. Присутніх підкорило її вміння спілкуватися зі слухачами та оптимістичний настрій. Всі бажаючі змогли придбати її книги і взяти автографи, а всі кошти автор віддає на українське військо. Її життєвий приклад надихає багатьох до активних дій, що наближають нашу Перемогу.