9 листопада – День працівників культури та майстрів народного мистецтваа

За день до  професійного свята – Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва відбулися урочистості у культурно-просвітницькому центрі м.Ковеля. КЗ «Публічна бібліотека» стала співорганізатором свята разом з управлінням культури, молоді, спорту та туризму та Ковельською міською радою.

Методистка бібліотеки  Ангеліна Махнюк, яка готувала сценарій та проводила захід, наголосила на важливому: «Українська культура жива завдяки людям, яким вона не байдужа, які готові її зберігати та поширювати. В суворій сучасності її хочуть знищити та маємо боротися, бо це те, що ідентифікує нас, як націю».

Під час свята пригадували яскраві миті своєї роботи, жартували, говорили про нагальне, проте неодмінно згадували героїв, які захищають нас.

Біблотекар читальної зали Галина Приступа підготувала для культпрацівників тематичну книжкову виставку з цінними  книгами.

З вітальними номерами виступали викладачі та вихованці Ковельської школи мистецтв, а саме:

–  тріо скрипалів у складі Максима Гапонюка, Наталії Лисковець, Аліни Царук виконали твір  Антоніно Вівальді «Концерт «Зима» з циклу «Пори року».  Клас викладача Лілії Корнєвої , концертмейстер Ольга Ярмольська;

– бандуристка Анастасія Шпилюк  – музичний номер  «Цвіте терен», викладач Надія Балака.

– сімейний дует у складі Інни Биги та Олени Артеменко – «В’язанка українських популярних композицій»;

– Кіра Сергієнко  з піснею «Рідна земля» , викладач Ірина Михалевич;

– інструментальний квінтет «Експромт» у складі: Інни Биги, Тетяни Мороз, Єлизавети Сельвашук, Владислава Кушнірчука, Олександра Середи- керівник Олександр Середа. 

 Слова  вітань звучали і від  активної молоді:

• Ангеліни Півень, членкині молодіжної ради (пісня «На небі» Океан Ельзи).
• Олександра Серка, учня 10 класу ліцею імені Олени Пчілки (вірш «Працівники культури – люди особливі»).

За мультимедійним пультом працювали:

Іван Бакай, фахівець роботи з молоддю Молодіжного центру «Місто Ідей»  та Валерія Мелюх, завідувачка відділу комп’ютерних бібліотечних технологій КЗ «Публічна бібліотека».

Вітаємо усіх причетних до розвитку української культури! Бажаємо не втрачати наснаги до праці, створювати потрібний культурно-мистецький «продукт»  та звичайно перемоги!

Книги,подаровані читачами

Осінній  читацький сезон у розпалі. І у нас знову є щось новеньке –  КНИГИ, які нам подарували наші читачі. 

Як відомо, книга – найкращий подарунок. А коли вона подарована бібліотеці, де її прочитає не один десяток користувачів, то це  цінний подарунок! Щиро дякуємо усім нашим дарувальникам! 

Художні, пізнавальні, довідкові…  З повним списком подарованих книг  та фотографіями можна  ознайомитись у розділі сайту НОВІ КНИГИ (натисніть для переходу).

Осінь  навчає нас щедрості.  Найперш дякуймо щедрими донатами ЗСУ за всі можливості, які маємо сьогодні.

Відновлюймо свої фізичні і ментальні ресурси читанням гарної книги, переглядом фільму чи прогулянкою на тлі барвистої осінньої декорації, щоб щодня мати сили вірити і наближати перемогу!

3 листопада – 90-то річчя від дня народження Віктора Лазарука

Віктор Антонович Лазарук народився 3 листопада 1933 року в с. Дубова Ковельського району в родині землероба і музиканта.

Після закінчення філологічного факультет Львівського університету ім. І.Франка, працював у редакції журналу „Жовтень”, в обласній організації Товариства охорони пам’ятників історії та культури, у луцькому Будинку природи. Нині – провідний редактор редакційно-видавничого відділу Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки „Вежа”. Делегат установчого з’їзду народного руху України (1989), на якому був обраний членом Великої Ради. Голова обласної екологічної асоціації „Зелений світ”. Член Спілки письменників України з 1968 року.

Автор книг „Синь озерна” (1963), „Музика верховіть” (1966), „Шацькі озера” (1975) , „Сині очі Волині” (1979), „Озерний дзвін” (1982), „Глаголи Землі” (1987), „Літораль” (1990), „Вікна” (1995), „Світязь” (2001).

Ще в дитинстві Віктор Лазарук захоплювався поезією, любив слово. Творчість цього письменника, справді, перейнята любов’ю до чистого повітря, незайманого лісу, до незабруднених озерних плес і неляканих пташиних співів, словом, до жаданого, та не всюди можливого за бурхливої промислової доби середовища людського життя.

З віршів автора „Озерного дзвону” постають вони яскраво, свіжо, особливо. Якщо в інших поетів тема захисту природи, як правило, периферійна, залежить від соціального за характером морально-ідейного ядра, то у Віктора Лазарука вона – центр його поетичної істоти. Рідна Ковельщина, мати Волинь надає йому не тільки жаги життя, а й глибокої і щирої ліричності.

Тематична розкладка книг у відділі  абонементу 

Два цікавих краєзнавчих нариси „Сині очі Волині” і „Шацькі озера” свідчать про поетичний хист автора. В його поезії ми не відчуваємо „краєзнавчої” замкнутості: маючи волинські та поліські пейзажі, він ставить питання ширші і завжди вміє знаходити зв’язки між своїми і загальнолюдськими сучасними боліннями. В поезії Віктора Лазарука природа виступає як безборонна й довірлива дитина, яку легко обдурити, перемогти, збезчестити.

Можна сказати, що на Волині і навіть в Україні немає такого письменника, який би так болісно переживав за природу рідного Полісся. Скільки перепадало опальному авторові за його питання, які ніяк не хотіли вписуватися в рішення пленумів і авторитетних заяв чинів. Удари під дих видихував не один рік…

Джерело 

Концерт родини Шутків у Ковельській школі мистецтв

Нашим колегам пощастило побувати на благодійному концерті живої класичної музики від Остапа Шутка та його синів  у Ковельській школі мистецтв. Частину зібраних коштів музиканти віддають для потреб ЗСУ. Благородно: культурний тил допомагає фронту! 

Пан Остап – справжній віртуоз, також він  є неперевершеним майстром комунікації та легко знаходить контакт із будь-якою аудиторією. Музикант легко сприймає усі музичні ідеї, жанри і має величезний репертуар: класичні скрипкові твори, сучасну музику (багато композиторів присвятили йому свої твори), популярні твори. Така відкритість допомагає йому постійно розширяти аудиторію, пропагуючи високе мистецтво, навіть серед зовсім не підготовленої публіки. У воєнний час родина Шутків бачить своєю місією популяризацію музичного мистецтва серед учнів музичних шкіл.  Тому вони дають концерти і в невеликих містах, чим мотивують молодь. 

 Такі концерти дуже відрізняються від концертів “академічних” музикантів. Це абсолютно новий неповторний формат саме Остапа Шутка. Тут є все: і віртуозна гра, і контакт з публікою, і гумор, і емоційний інтелект, і особлива домашня атмосфера, коли слухач почуває себе, як найбажаніший гість на сімейному святі. 

Разом з Остапом Шутком на сцені були представники його музичної суперсімейки – син Роман, піаніст та композитор, якого називають «Лістом ХХІ століття» та Назар –  скрипаль,  який  у віртуозності наздоганяє свого батька.  До слова, дружина музиканта – блискуча віолончелістка Ольга Шутко,  наймолодший син Андрій – віолончеліст. 

Отримали неймовірний заряд позитиву на концерті! Переконалися, що класика  – це не лише строго та серйозно, а й легко та весело! Свої емоції переповнена зала генерувала шквалом оплесків та вигуками “Браво!”, “Біс!”

На фото: виступ-експромт з начальником управління культури, молоді, спорту і туризму Андрієм Мигулею.

! Цікаво знати:

Артист Остап Шутко є одним з найвідоміших музикантів нашого часу. Він є лауреатом  міжнародних конкурсів  у Вільнюсі, Ваймарі, Пшемислі, Барселоні, Києві та Відні, а також одержувачем  багатьох стипендій і нагород (зокрема, від Президента України, Академії Мистецтв України, Королеви Іспанії, ЮНЕСКО, Папи Бенедикта XVII, Муніципалітету Мілана, Amnesty International  та ін.). Його диски видані в Україні, Італії та США. З 1999 по 2007 роки викладав у Національній музичній академії України, ставши наймолодшим викладачем за всю її історію. У час пандемії великою популярністю користувались онлайн вебінари Остапа Шутко разом з освітнім середовищем Inscholl Hub та його Шутко Карантин Show.  

1 листопада – день пам’яті Петра Яцика

«Я дійшов висновку, що давати гроші на справи, які я вважав вартісними, так само приємно, як заробляти їх». Ці слова належать видатному українцеві Петру Яцику (7 липня 1921, Синьовидсько Вижнє, Сколівський повіт, Станіславське воєводство — 1 листопада 2001, Торонто, якого воєнне лихоліття, складні життєві обставини змусили залишити батьківську хату і вирушити до Канади, де він став одним з найуспішніших бізнесменів.

Книжка Михайла Слабошпицького  окреслює життя і діяльність Петра Яцика — мецената, що народився в селі на Львівщині й розбагатів у Канаді.

Слабошпицький знав Яцика особисто. Із цього, власне, він і починає книжку: знайомство, гостювання в будинку Яцика, історія про те, як той «придбав» порцеляновий чайник за 15 тисяч доларів, виплативши кредит за підприємство, яке «не пішло». Слабошпицький запитує Яцика: «Можна, я почну свої мемуари з такої фрази: “Мільйонер готував мені вечерю?”». Завдяки авторовим спогадам, діялогам, думкам книжка стає не лише історіографічною працею, а й важливим джерелом. Слабошпицький уводить у текст багато цитат Яцика з інтерв’ю та його саможиттєпису (донині неопублікованого). Рейнолдс, навпаки, актуалізує нормативно-правові акти, періодику, хоч не гребує і мемуарами.  Слабошпицькому багато інформації надала донька Петра Яцика, Надія.

КНИЖКА ЧЕКАЄ НА ВАС У ВІДДІЛІ АБОНЕМЕНТУ!