Квіти – очі моєї землі

   Працівники клубних установ Ковельщини та аматори сцени, що з’їхалися на свою нараду з усіх куточків  району, були приємно вражені, переступивши поріг читальної зали, потрапивши у справжнє царство квітів. Маки, ромашки, волошки, дзвіночки, гвоздики, троянди, півонії, лілії… Здавалось, всі барви і аромати літа злилися в одну чарівну симфонію.

   Маленькі й великі, скромні та пишні букети на кожнім столі, книги, поезії та легенди про квіти, розповідь бібліотекаря про їх роль у народних звичаях створили присутнім сонячний святковий настрій.

«Квіток, квіток, як можна більше квітів!» (Леся Українка)

   26 травня Народний дім «Просвіта» зібрав гостей на чудове дійство – творчий звіт художніх колективів Ковельського району «Україно, тобою живу і тебе величаю», присвячений 25-річчю Незалежності України. Відкривала концерт виставка декоративно-ужиткового мистецтва майстрів Ковельщини, з любов’ю організована колективом Ковельської центральної районної бібліотеки та її керівником і натхненником Галиною Михайлівною Божик, заслуженим працівником культури України. Виставка носила назву «Квітчаємо тебе, наш любий Лесин краю» і була наповнена квітами – живими, вишитими, намальованими, ліпленими… Квіти –це найпрекрасніше з усього, що сотворив Бог на радість людям. Вони розцвітають і на картинах наших художниць –  ковельчанок Віри Журби (Холодової) та Віри  Семеній, Людмили Лук’янчук та Тетяни Шворак із с. Зелена, Любові Василюк із Люблинця

   Гостей свята зворушила чудова композиція – портрет Лесі Українки, заквітчаний старовинними рушниками. Наша геніальна землячка кохалася у квітах, народних піснях та рукомеслах. Прекрасні рушники з колекції Катерини Барчук вишиті майже сто років тому талановитими майстринями села Скулин. Цвітуть, не в’януть на них ружі й лілеї, як найкращі мрії й надії жіночої душі.

   Чудові, неповторні творіння невтомних рук, у них усе – минуле й майбутнє нашого роду, радість творчості, переможна пісня, що народжується в серці.

   Чарівні квіткові композиції доповнила книжкова виставка-інсталяція «Обереги України». Рідна земля, материнська мова, українська пісня, щира молитва,– наші берегині, що віками творять із нас націю. Століттями охороняє нашу душу від темних сил творчий геній народу, народжений від краси, любові та праці. І скрізь, де б не жили українці – на сільському привіллі, у міській квартирі чи навіть у лютому Сибіру, – їх оточують квіти. Бо цвітуть вони в нашій українській душі. Тому й розцвітають на наших прадавніх оберегах – рушниках, ляльках-мотанках, дідухах, писанках. (Автори виробів – Олена Місюра з Доротищ, Валентина Балецька з Дубового, ковельчанка Ольга Бичковська).

Розцвітай у любові й добрі, Україно,

Мій єдиний, з дитинства улюблений краю!

Анна Багряна – наш «посол» на Балканах.

  Травневий сонячний день розцвів конваліями, бузком та усмішками, коли бібліотечну літературну світлицю заповнили гості – ковельчани вітали знану в Україні та за її межами письменницю і координатора культурних проектів, лауреата багатьох українських і закордонних премій Анну Багряну. П. Анна разом із чоловіком, болгарським поетом Димитром Христовим,  пропагує українську культуру і Україну у світі, тож її сміливо можна назвати нашим послом на Балканах.

      Її патріотична творчість відзначена цьогоріч медаллю Івана Мазепи Міжнародної літературно-мистецької Академії України. Година спілкування пролетіла непомітно, збагативши нас новими знаннями і враженнями, залишивши теплі спомини і книги з автографами.

Чорнобиль: трагедія, подвиг, пам’ять

 Сумну, 30-ту річницю Чорнобильської катастрофи відзначили жителі
міста й району на вечорі пам’яті, що відбувся в бібліотеці. Вшанували ліквідаторів аварії, пом’янули померлих, вкотре замислились про відповідальність перед майбутнім.

Творчість, пов’язана з небом.

   Мистецтво писанки належить до заповітних знань і умінь українців, які передавалися з роду в рід. Дітей навчали творити лад і красу, створювати простір благополуччя, щастя і любові для своєї родини, свого будинку, свого роду. У трагічному ХХ столітті традиція писанкарства, як і загалом родинних зв’язків, родового спадку, безбожно нищилася , і лише дивом вціліла. Тож тепер не мами й бабусі відкривають дітям секрети писанки, а навпаки – діти , відвідавши уроки давнього національного мистецтва, залучають їх до співтворчості.

   Цьогоріч бібліотечний урок писанкарства разом із дітьми відвідали: бабуся, три мами і один тато. А головне, маленькі філософи вчаться шукати смисл в усьому, що роблять. Як радісно почути від маленької дівчинки велику премудрість: «Все треба робити з любов’ю».