Методичний день у бібліотеці

4 квітня  2019 року в читальній залі центральної районної бібліотеки відбувся черговий методичний день бібліотечних працівників централізованої бібліотечної системи та бібліотечних працівників ОТГ.

До присутніх звернулась Матяшук Тетяна Іванівна – начальник відділу культури РДА яка окреслила завдання, що стоять перед сучасними публічними бібліотеками.    

Директор ЦБС Божик Галина Михайлівна підвела підсумки роботи за перший квартал 2019 року та наголосила про проблеми що мають місце в бібліотечній галузі.

Заступник директора по роботі з дітьми Шпирук Валентина Григорівна ознайомила присутніх з підсумками обласних конкурсів “Герої серед нас” та ” Казку складаю сам” та ознайомила з умовами обласної літературної вікторини “Душею журавліла до Волині” (Олена Пчілка)

З методичними порадами  по обліку літератури закупленої за державною програмою згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2018р. “Про затвердження переліку книжкової продукції для поповнення бібліотечних фондів ” виступила провідний бібліотекар з питань комплектування та обробки літератури ЦРБ Петрук Катерина Володимирівна.

 Нещодавно районна книгозбірня поповнилась широким асортиментом книг. Це сучасна художня, галузева література, цікаві серії. З огляд нових  надходжень  ознайомила зав відділом обслуговування Ткачук Олена Петрівна.

На закінчення роботи методичного дня привітали колег ювілярів.

«Боже, нам єдність подай!»

За участі духовенства міста й району в бібліотеці відбувся круглий стіл «Православна церква України: історія, канонічність, сучасні реалії», метою якого було залучення громадськості до обговорення цього надважливого, злободенного питання.  

   За свою помісну церкву українці молились і боролися понад триста років. На початку минулого століття цьому рухові завадила більшовицька окупація України. Відновився він у кінці 80-х – на початку 90-х років, внаслідок чого були створені УАПЦ, УПЦ (КП) та УПЦ (МП). Постання помісної, об’єднаної, церкви стало особливо актуальним в останні роки, в умовах російської агресії на Сході України, адже церква є одним з інструментів залежності України від Російської Федерації. Держава – президент і парламент – вирішують це доленосне для країни питання, попри шалений спротив з боку промосковських сил.

Служителі московського патріархату за майже три десятиліття навіяли вірянам думку, що єдиною українською церквою є УПЦ (МП), а всі інші церковні громади – неканонічні й неблагодатні. Ієрархи не хочуть об’єднуватися, тож тепер слово за українцями, які мають згадати, що вони – не тільки парафіяни, а й громадяни. Що кожному народові Бог дав право молитися рідною мовою у своїй церкві. Що перед своїм Хресним стражданням Господь молився за свою Церкву, за нас – «щоб були всі одно».

І ось столітня мрія українців стала дійсністю – з Божою поміччю відродилася Єдина Помісна Православна Церква України. Збулося Шевченкове пророцтво:

«Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!»

Предстоятель і священики помісної церкви закликають усіх православних віруючих долучитись до розбудови її, як «потужного чинника єдності суспільства, утвердження духовності, зміцнення держави».

Нехай наша спільна молитва про мир і благополуччя буде почута Богом!

Зустріч з Олексієм Юріним

Погожого весняного недільного дня до нашої бібліотеки загостив, мандруючи Україною, черкащанин Олексій Юрін – поет, драматург, перекладач (з французької, англійської та німецької). За фахом – учитель іноземних мов та літератури, він працює телеведучим на черкаському обласному телебаченні.

Співпрацює з Черкаськими театрами – музично-драматичним та театром ляльок, де за його творами і з його участю як актора йдуть вистави. Юрій є автором трьох збірок віршів, окремі з яких стали піснями й увійшли до репертуару відомих виконавців. Він представив свої поетичні проекти нашим читачам, яким запам’ятається як цікавий співрозмовник та яскрава творча особистість.

Незабутня Квітка

Змінюються часи й мода на пісні та виконавців, але деякі з них непідвладні часові. До таких особистостей належить американська співачка українського походження Квітка Цісик, чий щемливий і невагомий голос був витканий із найтонших ноток і почуттів, зі щирості, журби і небесної радості. Рідкісне й романтичне ім’я дав своїй доні батько, вроджений музика, уродженець Карпатських гір. Можливо, в пам’ять про далеку кохану Вітчизну. А може, мріяв і вірив, що вона принесе людям радість. Адже квіти – це найпрекрасніше з усього, що сотворив Бог на землі.

Господь обдарував її геніальним голосом, здатним заспівати будь-що – від опери до року – гнучким, чистим і багатим, емоційним, що проникає у серце. Квітка мріяла про оперну сцену. Але – не судилося… Життєва дорога привела її в рекламний бізнес, за допомогою її витонченого співу створювали собі акустичний імідж корпорації «Кока-Кола», Американські авіалінії, «Дельта», ABC, NBC, CBS, «Макдональдз», «Форд Моторз». Публіка не впізнавала її в обличчя, але вся Америка дуже добре знала й любила її голос. Для багатьох своїх співвітчизників вона була втіленням американської мрії – енергійна й успішна, справжня зірка Кейсі. Водночас, мала одну, зовсім не американську, заповітну мрію — віддати данину поваги народові, який виплекав її родовід, землі, де вона ніколи не була, але чий голос змалечку бринів у її серці. Так у шаленому темпі її життя знайшлися час і бажання заспівати для батьківського краю. Українські пісні – сучасні й давні, народні – записані Квіткою Цісик, склали два альбоми прекрасної музики. На обкладинці одного з них читаємо: «Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».  Це сказала людина, яка народилася і все своє життя прожила в Америці. Це був подарунок для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони жили, музика для душі, пам’ять про Батьківщину. В тому числі, і для тих, хто залишився на прабатьківській землі, але майже забув рідну мову і пісню, за які радянська влада убивала – В. Івасюка, В. Стуса, А. Горську та багатьох нескорених. 1983, вперше та востаннє, Квітка відвідала рідний її серцю Львів, але виступити з концертами і навіть пересуватися територією УРСР їй не дозволили, адже вона була дочкою емігрантів, до того ж мала в репертуарі стрілецькі й повстанські пісні.                                                   

Чому спів Квітки Цісик так тривожить серце? Бо, окрім добре поставленого колоратурного сопрано і шедеврального студійного запису, є ще щось дуже важливе. А саме  – душа – нації, що боролася і жила, виховувала і пестила дітей, народжувала титанічних трударів і жертовних дружин та матерів. У її співі заховані український генетичний код, родова пам’ять, виховання традицією.

Пишатися своєю нацією, пам’ятати великих українців, любити свою, найкращу в світі, землю закликали бібліотекарі курсантів Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою у Ковелі, подарувавши їм музичний автограф «Незабутня  Квітка».

“Професії майбутнього”

21 березня центральна районна бібліотека  для учнів 9 класу ЗОШ №1 м. Ковеля  підготувала профорієнтаційну  зустріч  “Професії майбутнього” разом із спеціалістом Ковельського міськрайонного центру зайнятості Людмилою Волчук. Яка проінформувала учнів про послуги служби зайнятості для школярів, можливість комп’ютерного тестування  на вибір професії.

Захід проходив з використанням пізнавальних профорієнтаційних матеріалів та психологічних тестів щодо вибору фаху. Всі гуртом пригадали формулу вибору професії “хочу – можу – треба”.

Діти активно брали участь в профорієнтаційних іграх, вікторинах, а також ознайомилися з професійним гороскопом та пройшли анкетування.

Фахівці центру зайнятості впевнені, що почута інформація буде корисною для дітей.