Запрошення у світ книг та мистецтва

Цікаво і весело пройшло знайомство з нашою книгозбірнею старшокласників ліцею №3. Хлопці й дівчата дізналися про послуги, які надає бібліотека, про залучення до її діяльності активної молоді, про заходи, які організовуються в молодіжному просторі.

Темою нашої зустрічі ми обрали мистецтво, тож учні з цікавістю розглядали прекрасні видання про український театр, архітектуру, живопис, декоративно-прикладне мистецтво та їх талановитих творців.

Бібліовікторина додала веселого настрою і виявила ерудитів класу, а переможниці дістався солодкий приз, який, сподіваємось, був розділений поміж друзями.

Зустріч з поетом Анатолієм Кичинським

Чудового весняного дня повну залу читачів зібрали в нашій залі поети.

Микола Мартинюк – письменник і видавець, журналіст, літературний критик, перекладач, педагог, науковець – вже вкотре привіз до Ковеля цікавого і поважного гостя. Анатолій Кичинський – один з найкращих поетів сучасної України і талановитий художник, лавреат багатьох літературних премій, конкурсів і фестивалів, володар найвищої в Україні творчої відзнаки – Шевченківської премії.

На ліричний лад налаштувала всіх відома пісня на проникливі слова пана Анатолія «Повернення додому». Музику до неї написав народний артист України Павло Дворський, він же її і співав для нас (звичайно, у запису), а вся зала натхненно йому підспівувала. «На відстані сльози», як і побажав наш гість, відбулась і вся подальша розмова, невимушена й щира – поет уміє викликати сльози радості і зворушення. Поетичне слово Майстра сповнене ліризму, світла й тепла, любові до життя. А ще – сонячної усмішки, символізму, афористичної влучності.  

Малярська творчість Кичинського була представлена презентацією його пейзажів, натюрмортів, квіткових композицій. Одна за одною з’являлися на екрані його картини, а присутні дивувалися майстерності художника-самоука, який зумів розвинути в собі Божий дар – відтворювати на полотні красу рідної землі, загадковість буття.

Сповнені гарного настрою, усміхнені, учасники зустрічі фотографувалися на згадку з поетом, просили автограф на його чудовій книзі «Жива і скошена тече в мені трава», яку видав Іван Малкович у серії «Українська поетична антологія».

«Найкрасивіші бібліотеки світу»

Не знаю, чому, ще й досі побутує хибна думка, що бібліотека – це нудно, це – вчорашній день. Спростувати цей стереотип взялися ми з колегами, коли до нас завітали дев’ятикласники ліцею імені Лесі Українки.

Ми розказували про нашу роботу, різноманітні мистецькі акції, неймовірно гарні книги для юнацтва, наш молодіжний простір і події, що відбуваються в ньому. А ще запропонували інтерактивне завдання – створити бібліотечні рилзи – коротесенькі відеоролики з рекламою книги, яке всім сподобалося.

Знайомство з бібліотечною справою продовжила віртуальна мандрівка «Найкрасивіші бібліотеки світу», під час якої ми «побували» у найзнаменитіших книгозбірнях планети.

Сподіваємось, наша екскурсія прислужиться хорошій справі – популяризації книги, читання і нашої бібліотеки – однієї з найкрасивіших у світі!

Помер письменник-шістдесятник Валерій Шевчук

Письменник-шістдесятник та лауреат Шевченківської премії Валерій Шевчук помер 6 травня у віці 85 років.

Валерія Шевчука називають майстром психологічної й готичної прози, одним із фундаторів Житомирської прозової школи. Він також є автором наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, упорядником антологій української поезії та історичної прози, дослідником і перекладачем.

У 70-х роках твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Письменник розповідав, що потрапив у «чорний список» — «тільки десь за кордоном щось виходило».

У творчому доробку Шевчука — понад 150 художніх і наукових книжок. Серед його текстів — «Дім на горі», «Три листки за вікном», «Птахи з невидимого острова».

За мотивами романів Валерія Шевчука зняті стрічки «Повний місяць. Ноктюрн» (1986 рік), «Голос трави» (1992 рік), «Місяцева зозулька» (1993 рік) тощо.

Шевчук відзначений Шевченківською премією, орденом князя Ярослава Мудрого, ювілейною медаллю «25 років незалежності України». Він є лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» тощо.

Його творчість широко представлена в нашій бібліотеці 

«Свято на все життя» зустріч з Андрієм Криштальським

Знову бібліотечна світлиця зібрала нас на розмову з надзвичайно цікавою людиною – письменником, книговидавцем, громадським діячем Андрієм Криштальським.

22 роки він очолює книжкове видавництво «Волинська мистецька агенція «Терен», за цей час видав багато книг українського патріотичного спрямування з  історії, літературознавства, мистецтва, художньої літератури. Чимало  цих книг є в нашій бібліотеці, вони були представлені на виставці «Свято на все життя».

На зустріч прийшли шанувальники його творчості. Багато хто з них прочитав усі його романи – «Чорноморець», «Десятина» ( «Десять гріхів»), «Неситий» – написані живою мовою, з гумором, динамічним сюжетом і багатьма несподіванками. Пан Андрій не тільки пише, а й оповідає дуже цікаво. Він – талановитий майстер красного слова, великий ерудит, знавець історії, адже походить з родини, на якій відбилася вся трагічна історія нашого народу. Від батька, репресованого ОУНівця, він успадкував не тільки сміливість у пошуку істини й справедливості, а й хист художника. Всі обкладинки книг, які виходять в його видавництві, – справа його рук і фантазії, до якої він залучає ще й ШІ.

    Сьогодні Андрій Криштальський привіз до Ковеля свою нову книгу – пригодницький роман «Гаманець митаря Матвія». Представив її, як зазвичай, цікаво. А ще розповідав родинні історії, які аж просяться на сторінки книг. Про Луцьке музичне училище, в якому навчався, і в якому свого часу був ув’язнений його батько, бо це була тюрма НКВС, де в червні 1941-го енкаведисти розстріляли три тисячі своїх політичних бранців. Про те, як у легендарному нині Загорові розчищали завали безпам’ятства і гори банального сміття, яким радянська система глушила спогад про українських повстанців; про виколоті очі святих у руїнах Загорівського монастиря. Про діда, який ненавидів більшовицьку владу і казав онукам: «Побачите, росія ще піде на нас війною!» І ще багато всього цікавого розповів нам наш гість, а ми бажали йому натхнення на нові книги та зустрічі.