Надвечір’я з Лесею Українкою

У переддень Лесиного свята ковельчани, юні і літні, зібралися, щоб вшанувати її життєвий і творчий подвиг. Вона й понині дивує і надихає нас. Поетеса, яка в темні імперські часи свою поезію творила мовою свого народу і дала йому надію на те, що рідна мова відродиться, проб’ється крізь морок заборон і принижень, стане державною і шанованою, що Україна буде вільною!

Ми слухали поезію Лесі Українки у виконанні талановитих декламаторів і бачили її проекцію на день сьогоднішній. Знову з лютої півночі чути ненависне: «Смерть Україні!», знову бряжчать малороси рабськими кайданами страху й зневіри, знов «сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу», і знову поети «гострять зброю іскристу» – меч духовний, слово правди, щоб запалювати серця людей. Їм довірила Леся Українка свої корогви – волю, одвагу, честь і любов.

Наша зустріч стала справжнім святом для душі, для всіх, хто прагне слова потужного й щирого, адже свою високу Поезію нам дарували Любов Проць, поетичний голос Львівщини і волинянка Ніна Горик. Літературні й освітянські посестри, члени Національної спілки письменників України, багато років вони плекали у юних душах любов до рідного слова. У їх віршах – любов до України і біль її утрат, гаряче бажання розтопити лід байдужості й відчуження, збудити з духовного сну, поділитися світлом віри. Незабутні враження справили виступи наших гостей, їх твори. Слухати поезію в авторському виконанні – вишукана насолода!  

Щира подяка усім гостям свята, Любові Проць та Ніні Горик, читцям-декламаторам (Анні Акуловій, Анні Матяшук, Ірині Дейнеці, Катерині Васковець, Соломії Чих, Катерині Cомчинській, Олені Місюрі), музикантам-віртуозам (Олександру Марчуку, Олені Артеменко, Надії Матвійчук, Аллі Мазур). Усім, хто любить українську Україну, працює для неї, б’ється за неї на фронті.

Запрошуємо на зустріч

Міжнародний день рідної мови

Її називали «огнистою квіткою української поезії», «квіткою-ломикаменем», а сама доля до її імен – Лариса Косач, Леся Українка – додала ще одне, у заміжжі, – Квітка. Вона й справді була квіткою, що розцвітає раз на тисячі років лиш на коротку мить, щоб подарувати світові феєрію, мрію, жагу до краси, устремління до правди й істини. Квіти були для неї невичерпним джерелом натхнення, стали героями її поезій, що уособлювали людські чесноти – вірність, сміливість, стійкість, гідність, чуттєвість, скромність і лагідність, довірливість, але і вміння боронитися.

Вечір поезії «Квіток, квіток, як можна більше квітів!», що пройшов у Ковельській Публічній бібліотеці, – запрошення до нев’янучого саду поезій Лесі Українки. Крізь життєві терни пробивалася вона до нас яскравою квіткою надії. Надії на те, що її рідна мова відродиться, проб’ється, як квітка-ломикамінь, крізь морок невігластва, заборон і принижень, стане державною, що Україна буде вільною і шанованою.

Пропонуємо переглянути  літертурно-музичного вечора за творами Лесі Українки  

До Дня Героїв Небесної Сотні

 «До Лесиних джерел»

 Леся Українка, письменник світового масштабу, явила світові національну самобутність нашої літератури, її високі мистецькі ідеали, художню довершеність. У її творчості поєднались глибока ніжність і орлиний лет душі, поетична інтуїція й інтелект. Бог дав їй могутній талант – запалювати словом серця людей. Свій поетичний дар, оту «Божу іскру» вона присвятила служінню ідеалам правди та волі. 

Поетичний вернісаж «До Лесиних джерел» зібрав у бібліотеці членів ковельського літературно-мистецького товариства «Творчий світ» і наших чудових читачів, без яких немає бібліотеки і для яких книга, читання, спілкування з однодумцями – джерело наснаги і гарного настрою.

Ні морози, ні відстані не стали на заваді щирим шанувальникам Лесиного Слова, прийшли не тільки ковельчани, дехто прибув іздалеку – з Любомля, Гредьок, Старої Вижівки, Уховецька, Колодяжна, Люблинця, Вербки. Присутні декламували свої улюблені вірші Лесі Українки. Її життя і поезія досі дивує, хвилює кожне нове покоління українців. Надихає вона на творчість і наших ковельських поетів. Свої твори читали Олена Прадійчук, Віра Семеній, Микола Курилюк, Федір Савлук, Ігор Вижовець, Ніна Шугніло, Ірина Ярмолюк, Григорій Шворак, Наталя Гунчик, Галина Зубарєва.

З Лесиного Колодяжна до нас прибула одна з берегинь Косачівського родинного гнізда Любов Мержвинська, хранителька музейних скарбів і пам’яті про великих українців. Її життєвий шлях пройшов під зіркою Лесі Українки, тож вона може годинами розповідати неймовірно цікаві речі. Цього разу тема розмови була –  Леся, родина Косачів і бібліотеки.

Краєзнавець  Микола Ручкін-Онищенко подарував бібліотеці свою книгу «Слідами Лесі Українки у Бережцях», розповів історію свого дослідження про маловідому сторінку життя письменниці.

Любов Євтушик подарувала приємні миті насолоди чаруючими звуками фортепіано і непроминальних музичних шедеврів!