«І слово вічне, й образ невмирущий»

Два  століття тому з Тараса Шевченка почалося відродження української нації, її нелегкий шлях до державності й незалежності. Нині кожна весна починається для нас Шевченковими святами як мотивацією для відродження, й поступу. Як і колись, посилає поет свої заповіти синам рідної землі, закликає очиститись від недуг, якими донині уражене наше суспільство, – меншовартості, неправди, пристосуванства, злодійства, хабарництва, національного відступництва й розбрату.

І знову потужно, гнівно і пристрасно, звучить його голос. Мешканці нашого міста й району зустрілися в бібліотеці, щоб вшанувати українського генія й пророка. Вічно живий вогонь Кобзаревого слова запалили для гостей свята талановиті читці – студенти медичного коледжу й учні ковельських шкіл, працююча молодь, люди зрілого віку.

Вогонь поетового слова понесли у світ його духовні сини.Один із них, Дмитро Донцов, закликав: „Вивчаймо його Заповіт! Заповіт того, хто карався, мучився, але не каявся! Заповіт старої, героїчної – страшної ворогам – України! Хай слово його лунає кличним дзвоном, щоб почули оглухлі, щоб випростовувалися похилені й горбаті! Щоб знову воскресли тіні славних прадідів! Щоб знову на нашій землі росли, змагались, жили! Щоб обновилась, як орля, юність нації! Щоб, як зерно великих чинів, глибоко запала в наші очищені, ушляхетнені душі його віра безмежна! Його ненависть палаюча! Його гаряча любов!”