На крилах «Лісової пісні»

Нечимне, Колодяжне, міський парк ім. Лесі Українки – така географія чудового мистецько-поетичного свята «Лісова пісня», що вже стало улюбленим, традиційним, а, зважаючи на те, звідки прибули його гості, – всеукраїнським і навіть міжнародним. Завітало воно і до нашої бібліотеки. На жаль, лиш незримо були з нами його засновники й багаторічні організатори – незабутній, світлої пам’яті, Василь Гей та неперевершена Ніна Горик, яка призначила нам зустріч у вересні.

Письменницьке сузір’я, що дарувало нам зблиски Слова, мудрості, радості і натхнення, представила голова Спілки письменників Волині Ольга Ляснюк.

Свої квіти у вінок пам’яті Лесі Українки вплітали метри волинського красного письменства Володимир Лис та Надія Гуменюк, добре знані й шановані нашими читачами.

А от з цікавою молодою письменницею та журналістом, головним редактором пригодницького журналу для дітей «Крилаті» Тетяною Винник з Чернігівщини, з Ніжина, та киянином Олександром Гордоном, директором будинку письменника Національної спілки письменників України, заступником голови спілки, ми  бачились вперше.

«Літагентом Ковельської бібліотеки» жартома назвав себе письменник і книговидавець Микола Мартинюк, завдяки якому читачі нашої книгозбірні познайомилися з багатьма поетами та прозаїками з різних куточків України.

Зачарувало всіх письменницьке подружжя з Мінська: поетка, автор книг для дітей, директор Поетичного театру «Арт.С» Аксана Спринчан та музикант, історик і літератор Яраш Малішевскі, – усміхнені, талановиті, закохані у життя та творчість. Великі патріоти білоруської мови, якою пишуть і спілкуються в сім’ї, і щирі друзі України. Навіть випадково одягнулися в кольори нашого прапора:)

Аксана читала свої чудові поезії-мініатюри, а Яраш дивував нас грою на старовинних народних інструментах – дуді, жалейці, пищику, спариші – забутими мелодіями далеких предків.

Поетичний голос Анни Малігон із Києва творив контраст із її тендітною постаттю.

До Дня Незалежності-2014 її поезію зворушливо читала незрівнянна Ніна Матвієнко.

Радість свята випромінювали на всіх присутніх поезія, музика, чарівні квіткові композиції, що прикрашали залу.

А найкращі, сонячні, квіти нашої любові та шани – для Лесі Українки.