Жіноча магія писанки

  Весняної пори, коли от-от забуяє цвітом уся земля, і все навколо завмирає в очікуванні дива, беруться дівчата за давнє-прадавнє ремесло – писанкарство.

  Розписане древніми знаками яйце – дивовижне послання з правіків від наших пращурів, які втілили в писанці знання про Закони Всесвіту, світоглядну ідею великої і всеосяжної Любові. Її назва походить від слова «писати»: за допомогою магічних знаків-символів на ній записують образи-послання, молитви, що йдуть із глибини серця, тому в народі її називають «листом до Бога». До святості писанки причинялися яйце – символ життя, а також бджолиний віск, вогонь, вода – про чарівну силу цих речей існує багато переказів. Щоб зберегти живу силу, писанки ніколи не варили, ними не гралися, їх не їли. Христосувалися і розговлялись – крашанками, а писанки – дарували рідним, хрещеним, дівчата – хлопцям, зберігали як обереги від лихого ока, від пожежі й напасті.

  Мистецтво писанки від віку – жіноче. Солодко-медово пахне віск, золотиться пломінчик свічки – і здається, всі жінки нашого роду приходять і сідають поруч, щоб спільно творити магічне оберегове писанкове коло для нашої оселі, народу, землі. Все гарне і поетичне, чим живе душа, – добрі надії, мудрі думки, святочний настрій, голос любові і повінь радості раптом чудесним образом  розквітає квітами-зорями на білому полі яйця. Тож коли береш до рук писанку, – дивуєшся, захоплюєшся, усміхаєшся, радієш – бо вона випромінює світло й тепло жіночої душі.