40-річчя створення Української Гельсінської Групи

08.11.2016 о 18:38 | Категорія: Новини

До 40-річчя створення Української Гельсінської Групи, першої за радянських часів правозахисної організації бібліотека підготувала виставку літератури «Нескорені».

9 листопада 1976 р. за ініціативою письменника Миколи Руденка, ґенерала Петра Григоренка, громадської діячки Оксани Мешко, письменника-фантаста Олеся Бердника, юриста Левка Лук’яненка, було створено Українську Гельсінську Групу з прав людини. Гельсінський рух швидко став міжнародним: Гельсінські групи було створено у Москві, в Литві, Грузії та Вірменії, у Чехословаччині. Засадничі принципи їх діяльності: ненасильство, легальність, відкритість, єдність з європейським правозахисним рухом. Учасники УГГ вперше завели мову про універсальність прав нації та прав людини. Вони здійснили революційний переворот у тодішній свідомості: “у поневоленій країні почали поводитися, як вільні люди”. Моральна перевага українських правозахисників над режимом полягала в тому, що вони не стали ані терористами, ані підпільниками. Не вдаючись до жодної конспірації, відкрито проводили свої зібрання, демонстративно підписували власні імена та адреси під кожним зверненням до влади та міжнародних представництв і преси, вони вперше почали розуміти права людини так, як вони записані у законах. Окрім того, Українська Гельсінкська Група в свою чергу нагадала світові про існування поневоленої України і порушила питання про визнання її світовим співтовариством. Після короткого періоду розгубленості перед зухвалою відкритістю українських інакодумців радянський репресивний апарат вдався до випробуваних методів – арештів найактивніших, до позасудових репресій щодо всіх співчуваючих і підозрілих. Кілька разів Групу було майже повністю розгромлено, але щоразу до неї приходили нові люди. До 1980 року 24 учасників Групи було засуджено та ув’язнено. Усі загалом вони відбули у тюрмах, таборах, закритих психіатричних лікарнях, на засланні понад 550 років. Група розплатилися п’ятьма життями: загинули Михайло Мельник, Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко, Василь Стус. Попри шалений тиск, УГГ не самоліквідувалася: із неволі виходили її відозви та протести. Закордонне представництво УГГ видавало бюлетень „Вісник репресій в Україні”, у США діяв Комітет гельсінкських ґарантій для України, Українське видавництво “Смолоскип” ім. В.Симоненка видавало її документи. Уся Україна через шум “глушилок” вслухалася у тексти звернень інакодумців. Світ знову відкрив для себе факт неперервного існування українського визвольного руху. 1988 року Група трансформувалася в Українську Гельсінкську Спілку, яка по суті була першою українською політичною партією, принципово альтернативною до КПРС. Жертовність цих хоробрих чоловіків і жінок свідчить про незламний дух української нації.