Козак серед папуасів
Знай наших: великий українець Микола Миклухо-Маклай
Напевне, немає жодного хлоп’яти, яке б не заздрило Миклусі-Маклаю. Життя серед папуасів, в хатині під склепінням тропічного лісу, на березі теплого, ласкавого океану, де круглий рік сяє сонце, хлюпочуть лагідні хвилі, ростуть тропічні фрукти, а над ними кружляють фантастичного розміру і краси метелики – о, цей чарівний сон дитинства, який сниться усім. Але чи кожен із нас має стільки наполегливості і відваги, щоб здійснити свою мрію? Яким щасливцем здавався нам в підліткові роки Микола Миколайович Миклухо-Маклай!
Насправді доля послала йому чимало випробувань і короткий вік – 42 роки. Молодістю і життям заплатив він за фарби південних морів і блиск тропічного сонця. Кожна сторінка його творів оплачена гнійними виразками і жаром лихоманки, приниженнями перед кредиторами і залежністю від чиновників. Але він ішов на все, щоб повідати людині про Людину. Він хотів довести людям, що у розгалуженої крони людських рас один загальний корінь, який робить безглуздими усі дебати про вищі і нижчі раси, про касти обраних і племена ізгоїв, яким на роду написано бути рабами. І він строго науково довів однакову біологічну повноцінність людей усіх націй і рас. Втім, його заслуги перед наукою і людством надзвичайно різноманітні. Він був одним із зачинателів і творців морської біології та порівняльної анатомії, написав багато робіт із зоології, зоогеографії і фізичної географії, які й досі не втратили своєї цінності. Миклухо-Маклай не лише класик науки – він виклав класичний урок служіння їй. 20 років тривала його Велика Подорож, його Експедиція за Людиною. Микола Миколайович об’їздив Канари і Марокко, Чилі і Єгипет, Англію і Йемен, Швецію і Ефіопію, побував на легендарному острові Пасхи, відвідав Таїті, Самоа, Каролінські і Філіппінські острови, жив в Австралії, обійшов увесь Малайський архіпелаг. Але, звичайно, головна його подорож – Берег Маклая. Першим і, на жаль, останнім з європейців прийшов він сюди без рушниці й корисливих цілей, озброєний лише повагою і доброзичливістю. І в серцях цих людей, що знаходяться по рівню свого розвитку в кам’яному віці, він теж знайшов доброзичливість і повагу. Він вивчає їх устої, звичаї, методи землеробства, промисли, зачатки торгівлі. Він розвінчав міф про “страшних людоїдів”, але розгледів іншу небезпеку: грабуючи, обманюючи, вбиваючи, споюючи, розбещуючи, йде по джунглях страшне чудовисько – колоніалізм. Учений пише меморандуми і відозви прем’єрам і царям, гнівається і волає про допомогу з трибун і газетних смуг…
Об’їхавши всю планету, побачивши всі дива світу, він пам’ятав свою Батьківщину – Україну і пишався нею. Бо хоч поряд з його іменем звично ставлять слова «російський учений», він з діда-прадіда був українцем, про що свідчать рядки з його автобіографії: «Мої предки родом з України, і були запорозькими козаками з Дніпра». Сам мандрівник називав себе не інакше, як нащадком Тараса Бульби. І не безпідставно: його прапрадід Охрім Макуха був курінним отаманом на Запорожжі. За визволення України з-під польської шляхти воювало троє його синів — Омелько, Назар і Хома. Назар закохався у шляхетну панночку, перейшов на бік поляків і сховався в обложеній запорожцями фортеці. Зганьблені брати вирішили викрасти зрадника. Але на зворотному шляху натрапили на варту. Хома загинув у нерівному бою, а Омелькові з бранцем вдалося втекти. Курінний отаман власноруч стратив сина-перевертня… Хто читав Миколу Гоголя, одразу пізнає сюжет. Гоголь, що був другом їх родини, поклав його в Основу свого «Тараса Бульби».
Розповідь про всесвітньо-відомого українського вченого-гуманіста, доповнена слайдопоказом та переглядом літератури, викликала жвавий інтерес у учнів Школи гармонійного розвитку. Є нам ким пишатися і з кого брати приклад! Є в кого вчитися наполегливості та відваги у здійсненні своїх мрій.
