Нащадок Тараса Бульби – Громадянин світу

17 липня 2016 р. виповнилося 170 років від дня народження    Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая.

Ювілей видатного вітчизняного вченого-гуманіста бібліотека відзначила Днем інформації «Шляхетний лицар науки».

Філософ, антрополог, етнограф, анатом, лікар, лінгвіст, зоолог, біолог, географ, письменник, публіцист, художник, навіть метеоролог — і в більшості з цих галузей не аматор, а справжній професіонал, чиї праці не втратили свого значення по сьогоднішній день — таким він залишився у пам’яті людства.
У часи Миклухо-Маклая в наукових і політичних колах панував полігенізм – течія, що, заручившись високим авторитетом дарвінізму, доводила біологічну нерівноцінність рас, вивищуючи білу расу як найрозвинутішу, і успішно використовувалась білими колонізаторами у підкоренні азійських народів. Вирушивши в Нову Гвінею, Маклай прагнув перевірити на об`єктивному матеріалі й довести або наукову слушність, або безпідставність полігенізму. В результаті своїх антропологічних спостережень він науково довів повну неадекватність полігенізму! Особливої уваги заслуговували суспільні відносини папуасів. Вчений встановив, що серед них немає відносин влади, в звичному для нас розумінні, немає розподілу на класи, багатих та бідних і тільки розподіл за статтю та віком визначають специфіку відносин. При цьому суспільне життя тубільців, їх світосприйняття вирізнялися значною складністю та різноманіттям, що спростовувало уявлення про них як про примітивні племена.

Численний табір полігеністів ненавидів Маклая лютою ненавистю. Але, визнавши доказовість його наукових аргументів, найчесніший з них Томас Гекслі написав йому: «Ви один повстали проти цілого легіону полігеністів, і я, що свято вірив у полігенізм, визнаю себе переможеним, Ваші статті з антропології та етнографії папуасів зруйнували все, що я вважав незаперечним. Гірко визнавати себе обеззброєним, але хай живе істина!»

Ще в кінці ХІХ століття вчений-гуманіст складає «Основний кодекс прав людини» і Статут Міжнародної асоціації, яка ці права охороняла б, тобто у нього вперше народжується думка про нинішню організацію Об’єднаних Націй і Загальну декларацію прав людини.

Виступаючи на захист поневолених народів світу, Миклухо-Маклай боронив і права українців. В родинному архіві збереглися відомості про статті, які Микола писав на захист прав України і висилав до Росії, де вони методично нищилися, бо ж України «не було, нема й не може бути».

Впродовж тривалого часу радянська історіографія називала М.М.Миклухо-Маклая не інакше як “выдающимся русским учёным-этнографом и путешественником”. Це було типовим явищем, коли росіянам приписували всі досягнення, що створювалися всіма народами імперії. Та архівні документи спростовують ці упереджені факти.
В одному з інтерв`ю Микола Миколайович стосовно національності зазначив: «Моя особа – то живий приклад того, як благополучно поєдналися три сили, що споконвіку ворогували. Гаряча кров запорожців мирно злилася з кров’ю їх, здавалося б, непримиренних гордовитих ворогів ляхів, розбавленою кров’ю холодних германців». І жодної згадки про російський інгредієнт!

Пращур майбутнього вченого, Охрім Макуха, був курінним отаманом Запорізької Січі і прототипом Тараса Бульби (його реальну життєву історію поклав в основу своєї повісті Микола Гоголь). (Цікаво, що й сьогодні у папуасів Гвінеї є річка з іменем Гоголь – її назвав так колись Миклухо-Маклай). Батько вченого, Микола Ілліч, українець, дворянин із Стародубського повіту на Чернігівщині, після закінчення Петербурзького інженерного інституту очолював одну з ділянок будівництва залізниці Москва – Петербург і Петербурзьку залізничну станцію. За свій зухвалий вчинок – грошовий переказ (150 карбованців) Тарасові Шевченку на заслання, він був звільнений зі служби, і тільки смертельна хвороба врятувала його від суду.

Сьогодні 12 онуків, правнуків, праправнуків Миколи Миклухо-Маклая живуть в Австралії та вважають себе українцями, очолюють Товариство українців Австралії. Старійшина цього роду – диктор австралійського державного телебачення Роберт Миклухо-Маклай, двічі (у 1980 і 1988 рр.) відвідав Україну, де народився його дід-українець, всесвітньо відомий вчений, знавець тринадцяти мов, чиє ім`я носить 300 км узбережжя о. Нова Гвінея – Берег Миклухо-Маклая.

У 1996 р. ЮНЕСКО назвало Миколу Миклухо-Маклая Громадянином світу.

На його честь 17 липня – в день народження великого українця – вже майже півстоліття відзначається День етнографа.