«Що міг – я зробив. Що зможу – ще зроблю. Але без України мені моторошно…»
«Що міг – я зробив. Що зможу – ще зроблю. Але без України мені моторошно…» (Василь Стус) ❤️
4 вересня минуло 39 років від дня загибелі Василя Стуса та 59 років від протесту на премʼєрі фільму «Тіні забутих предків». І саме в цей день, 4 вересня, у стінах бібліотеки ми говорили про життя Василя Стуса, читали його листи та вірші, багато цитували, а деякі моменти грали, щоб глядачі отримали максимальні враження.
8 людей, які вели цей захід, 8 розповідей і ♾️ емоцій! Наш вечір про щирість і простоту. Про вільний простір, де кожен може ділитися важливим. Чи не найціннішим моментом було спілкування з глядачами та «відкритий мікрофон» – чудова рефлексія та обмін думками. Дякуємо усім, за відкритість та зацікавленість!
Василь Стус – це приклад незламності. В усіх сенсах. «Перед вами, судді, не клонюся» – і таки не вклонився. Він безстрашно кидав виклик радянській системі, і ця система боялася його як вогню. Василь Стус – це одне безмежне кохання на все життя і така ж безмежна любов до сина. Василь Стус – це людина незбагненного інтелекту. І ще дуже багато залишається про нього такого, що треба дізнаватися нам, сучасникам.
Над цим вечором працювали: Мар’яна Місяць, Ангеліна Махнюк, Діана Сохацька, Ірина Дейнека, Софія Горчанюк, Олександр Серко, Вадим Пастушок та Данило Саюк. Ми дякуємо кожному за величезну роботу! За сценарій та музичний супровід, за дизайн афіші, організацію простору, за пошук матеріалів, репетиції, акторську гру, ораторську майстерність… І просто за те, що ви – така неймовірна команда!
Дякуємо за відеозйомку Яні Ведмедюк.
За фотографії – Вадиму Пастушку.
І ще раз дякуємо кожному з присутніх! Ви – наше натхнення!..❤️
Автор admin
