Сьогодні, 11 квітня, Всесвітній день обізнаності про его
Свято було створене 2018 року за ініціативи неприбуткової громадської організації Ego Awareness Movement (Рух обізнаності про его). Головна мета цієї цікавої дати — допомогти людям, які страждають через егоїзм. З першого погляду здається, що егоїзм — це просто жити задля себе, робити те, що тобі хочеться і не задумуватися про інших. Але за словами фахівців з душевного здоров’я, егоїстична поведінка не може приносити людині щастя. Навіть якщо вона дає їй задоволення, то лише короткомірне.
ЯК ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ОБІЗНАНОСТІ ПРО ЕГО?
На інтернет сторінці, присвяченій цьому дню, вказано : Справжня причина страждань людини лежить у недостатній обізнаності про її «его» та про те, як воно контролює нашу свідомість. Саме тому дуже важливо, щоб кожен з нас приєднався до святкування цього дня, щоб віднайти его у собі, а також допомогти впоратися з проблемами, викликаними егоїзмом, своїм друзям, близьким та знайомим. Отже, що можна зробити в цей день?
- Забути про всі свої образи щодо інших.
- Зателефонувати до своїх рідних та поцікавитися їхнім самопочуттям, станом справ, тощо.
- Зробити добрий вчинок для знайомих, що потребують допомоги.
- Приготувати щось смачне для членів родини.
- Зробити подарунок для коханої людини.
- В жодному разі не сваритися та не дратуватися.
- Прочитати добру книгу! Якісна література пробудить настільки сильні почуття, що ви захочете змінити світ на краще, зрозуміти його й допомогти навколишнім. Підготували список людяних книг про тих, хто жертвував власним життям заради інших.
«Останній Листок» О’Генрі
Необов’язково штурмувати величезні томи творів зарубіжної та вітчизняної класики, щоб віднайти там важливі життєві уроки або вічні істини. Замість цього, варто звернутися до визнаного майстра новели – О’Генрі.
«Останній листок» – це історія прекрасної й у той самий час руйнівної сили допомоги, бо іноді, рятуючи життя, ми можемо втратити своє.
Молода художниця Джонсі занедужує. Час іде, а самопочуття не покращується. Зневірившись, дівчина вирішує, що вона розпрощається з життям, коли впаде останній листок із плюща, що росте за вікном її кімнати. Дівчина чекає, й із часом на рослині залишається тільки один листок, який наполегливо тримається на гілці. Це змушує Джонсі повірити в свої сили, й дівчина швидко видужує, але у той же час дізнається, що старий художник Берман, який жив по сусідству, помер у лікарні.
Митець знав про обіцянку молодої художниці, тому він у холодну ніч нитками прив’язав намальований листочок до гілки плюща. Саме ця нічна «прогулянка» й підірвала його здоров’я…
«Зелена миля» Стівена Кінга
Історія, як і попередні чотири, застерігає: добро йде поряд із лихом. Головний герой твору Джон Коффі – носій незвичайного дару зцілення. Його намагання допомогти й привели його до камери смертників. Але в читача складається враження, що все мало бути саме так. Джон Коффі готовий допомогти будь-кому: від маленького мишеняти до жінки, хворої на рак, незважаючи на те, що зцілення змушує його пережити людський біль на собі.
Для нас цей герой має стати навіть не прикладом, а символом людяності, недосяжним ідеалом, про який треба пам’ятати. Книга «Зелена миля» отримала премію Букера у 1996 році за великий внесок у жанр хоррору.
“Поліанна” Елеонор Портер
Поліанна – чарівна дівчина, яка підкорює всіх своєю пристрастю до життя і людей, оптимізмом, життєрадісністю… і грою, яку вона практикує і навчає всіх навколо себе. Гра, в якій ніхто не програє, а всі лише виграють. Сонячна вдача дівчинки незабаром починає заражати похмуре містечко, перетворюючи його на все більш приємне місце для життя. Завдяки роману з’явилися нові терміни: «полліаністичний» й «полліанізм», які використовують для опису особистості чи ситуації з невгамовним оптимізмом та бажанням робити добро та допомагати іншим. Роман неодноразово екранізований, головній героїні ставлять пам’ятники, а її образ давно став частиною культурної спадщини людства.
