Шевченко понад часом

 Бібліотечна спільнота вшанувала нашого національного пророка поетичною присвятою. Його вірші талановито виконали курсанти військового ліцею. Ліричний твір «Зоре моя вечірняя» прозвучав у виконанні бандуристки Анастасії Бурчак, учениці Ковельської школи мистецтв (клас Надії Балаки). Поетичний і музичний шедевр на слова Шевченка «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле» подарував присутнім дует «Перевесло» (Наталка Шуляк та Петро Журавель).

Тарас Шевченко перший представив Україні її одвічного ворога, показав правдиве обличчя Московщини, загарбання нею земель вільнолюбних народів. Мрією поета було цілковите від’єднання України від імперії: «В своїй хаті своя правда і сила, і воля». На його творах виросли покоління борців за українську національну ідею – поети й військовики – січові стрільці, лицарі Крут, вояки УПА. З його потужним Словом українці вийшли на Майдан – за гідність і свободу, а сьогодні стоять під московськими кулями, боронячи свою землю і волю. У спадок від тисяч борців і поетів ми отримали власну державу, яку маємо відстояти і передати нащадкам.

Шевченко був першим поетом України, якому помстилася московська імперія. Відтоді вона ув’язнювала українських поетів і убивала їх морально  й фізично – за їх книги, за правду і волелюбність. І сьогодні російські окупанти вбивають цвіт нашої нації. У цій, останній, війні загинули поети Гліб Бабич, Тарас Матвіїв, Ілля Чернілевський, Володимир Вакуленко, Вікторія Амеліна, Юрій Руф, Сергій Скальд, Артем Довгополий,  Максим Кривцов, Олександр Бережний, Олексій Івакін. Поети в Україні – не просто митці, що вміють складати слова в поетичні шедеври, вони наділені даром пророцтв, передбачень, що збуваються дослівно через десятки літ. 9 березня 1991 року свою поезію Тарасу  Шевченку присвятив Дмитро Павличко.

Пророцтво

Коли надійдуть танки й бетеери,

І вдарить по знаменах кулемет, –

Ті вмруть, а ті сховаються в печери.

Та на Майдані лишиться поет.

Він буде сам під кулями стояти

Без наляку й жалю, як Прометей,

І кров стече… Рабів народить мати,

Та він оберне знову їх в людей!

Він знов оберне в Дух скорботне тління,

Знов нагадає хто ми, звідкіля.

І знов на площах закричить каміння,

І вбивці рушать знов з – під стін Кремля.

Знов буде бій! Будуть підступні чвари,

Знов честь укрита буде наяву,

І знову нас клястимуть яничари,

Навколішки вітаючи Москву.

І знов розтануть людських душ мерзлоти,

І знов імперію ошкірить сказ,

І буде так продовжуватись доти,

Допоки правда не прийде до нас.

В століттях буде так! І жодна зміна

Не станеться в перебігу епох,

Допоки не воскресне Україна,

Бо Він так хоче – наш безсмертний Бог.

Вже понад три десятиліття ми маємо свою державу. Але й досі боремося за право жити у своєму власному домі і розмовляти рідною мовою. Тарас Шевченко запалює в наших серцях іскри гніву й радості, будить нашу свідомість, ганьбить байдужість і бездіяльність. Приймімо його щире правдиве слово про нас, про тяжкі уроки історії, щоб стати вільними у своїй державі. Тяжкі випробування посилає нам доля. Маємо дати відсіч московським окупантам, ворогам явним й прихованим, і утвердитися в світі як нація і як держава. Це – заповітна мрія Тараса Шевченка, більшої нагороди він не бажав. Здійснити її допоможуть нам його батьківські заповіти, і найперший із них – «Свою Україну любіть!».