22 грудня – 190 річчя від дня народження Марка Вовчка

“Шевченка і Марка Вовчка я вважаю найбільшими талантами нашої дотеперішньої літератури, найбільшими майстрами нашого слова”( Іван Франко)

Відкритий перегляд книг та друкованих джерел інформації представлено у читальній залі книгозбірні  до  190-літнього ювілею української письменниці, перекладачки, видавниці російського походження 

Цікаві факти з життя  Марка Вовчка (Марії Вілінської):

• Народилася  у родині збіднілих дворян. Коли їй було 6 років, помер батько. Вітчим дівчинки часто знущався з неї у дитинстві, був картярем і п’яницею. Матері довелося піти від нього, а двох дітей виховувала тітка. Життя і там було складним, бо мусила бути за ґувернантку дітей тітки.
•  Марію Вілінську називають «українською Жорж Санд», вважають «фатальною жінкою». 
• Зна­ла близько 10 іноземних мов, се­ред яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші.  Повсякденною мовою в родині Вілінських була французька.
• Повість «Маруся» отрима­ла нагороду Французької академії і була рекомендована для обов’язкового вивчення у французьких школах.
• Чому у Марко Вовчок був такий псевдонім? Є кілька теорій. Перша пояснює, що псевдонім письменниця вигадала сама, за прізвищем першого чоловіка (Маркович). Друга теорія: псевдонім народився з вуст П. Куліша, який поєднав прізвище чоловіка Марії з її «вовчкуватістю» у спілкуванні. Сама ж письменниця свій псевдонім ненавиділа.
• Марія порушувала норми, обов’язкові для «доброчесної» жінки. Наприклад, вона не захотіла погодитися редакторськими правками, внесеними у її тексти самим метром Кулішем!
• Була особисто знайома з Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, І. Тургенєвим, Жулем Верном, Д. Менделеєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим, О. Герценом, Л. Толстим.
•  Марко Вовчок ніколи не заперечувала вигадки про себе і не спростовувала публічно помилки стосовно її біографічних даних. Була впевнена, що біографію людини варто писати тільки після її смерті. Вона ніде не друкувала свого портрета до 1902 року.
• Невичерпним джерелом творчості для Марка Вовчка був Шевченків “Кобзар”. Вона вважала Шевченка літературним батьком, ідейним спільником.
  “Яке величне, прекрасне створіння ця жінка.”, – писав про неї Тарас Шевченко, а ще називав “кротким пророком та донею”.
•  
  Марко Вовчок прожила 73 роки, виглядала досить молодо, як на свій вік. 
• Останні роки життя провела на Кавказі. Померла на Північному Кавказі в передмісті м.Нальчик, де й похована.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел