18 грудня – 90-річчя від дня народження Олександра Богачука
Олександр Богачук народився 18 грудня 1933 року в селі Сокіл Рожищенського району Волинської області в сім’ї коваля. Закінчивши Луцьку середню школу робітничої молоді, вступив на історико-філологічний факультет Луцького інституту ім. Лесі Українки. Саме тут він почав виявляти свої літературні здібності та почав публікувати свої вірші в обласних і республіканських періодичних виданнях.
У 1958 році Олександр Богачук закінчив навчання в інституті. В цьому ж році вийшла його перша поетична збірка «Незабутнє», а вже через рік вийшла і друга – «Вересневий грім».
Після закінчення інституту Олександр Богачук кілька років працював у районній і обласній газетах. Пізніше, будучи старшим редактором обласного управління у справах преси, письменник видав третю невеличку за обсягом, але вагому за змістом поетичну збірку під назвою «Ні». З 1969 році Олександр Богачук вступив до Спілки письменників України. Багато пише, поповнює свій літературний доробок книгами «Вересневий грім», «Зелене руно», «Крик попелу», «На лісовому озері», «Стогін землі», «Цвіт роси», «Горно», «Прощай, Волинь».
У грудні 1985 року Олександр Богачук переїхав на роботу до Рівного, де очолив новостворену обласну організацію Спілки письменників УРСР (1985-1989 рр.). Тут митець створив багато поетичних творів, тут минули і останні роки його напруженої письменницької праці, а в 1988 році вийшла його остання прижиттєва збірка – «Цвіт роси». Останні роки життя Олександр Богачук працював відповідальним секретарем Рівненської письменницької організації.
18 травня 1994 року Олександр Теофілович помер. Похований на місцевому кладовищі у Луцьку. У 2003 році його дружина Неоніла Богачук видала посмертну збірку віршів письменника «А час не жде».
Тематична розкладка книг у відділі абонементу
Олександр Богачук залишив багату літературну спадщину з широким жанрово-тематичним діапазоном: вірші-роздуми, вірші-спогади, філософські мініатюри, вірші-реквієми, публіцистичні поезії, пісні-думи, ніжні ліричні акварелі, бризки-імпровізації, вірші-перестороги, гумористичні вірші, вірші-заповіти, поеми. Він є автором і двох п’єс («На заході сонце сходить», «Брат із шатра»), які з успіхом йшли на сцені Волинського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
Десятки мелодій на слова Олександра Богачука створили відомі композитори Г.І. Майборода, А.А. Горчинський, В.М. Верменич, А.М. Пашкевич, Георгій Мірецький, Климентій Домінчен, Віталій Кирейко, Іван Сльота.
Такі пісні, як «Тиша навкруги», «Троянди на пероні», «Іду я росами», «Димить туман», «Тихо падає цвіт», «Щедрик», «Журавлі», «Моя родина – Україна», «Заспівай мені, мамо моя» та багато інших апробовані широким загалом виконавців. Він є автором не лише вірша, а й музики до пісні «Тиша навкруги», вона стала своєрідною візитівкою відомого тріо Мареничів. Інша пісня – «Троянди на пероні» (музика Анатолія Горчинського) – облетіла весь світ. Її визнано «Шлягером XX століття», а поета нагороджено дипломом на підтвердження всенародного визнання цієї пісні.
