Провідна зоря Віри Вовк
Минулого літа, 16 липня, наш світ залишила надзвичайна особистість – українська письменниця з Бразилії Віра Вовк. 2 січня, у її 97-й день народження бібліотека вшанувала її пам’ять літературною годиною «Я завжди залишалася українкою».
Хто ця жінка, яку Василь Барка і Василь Стус у листах називали сестрою, творчим ентузіазмом якої захоплювалися колеги з Нью-Йоркської групи поетів-емігрантів з України, а ерудиції і силі її духу дивувались вже ми, сучасники? «Легенда» вітчизняної літератури, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008), поетеса й прозаїк, драматург, перекладач, митець, науковець – усе це – Віра Вовк.
Донька січового стрільця, хрещениця митрополита Андрея Шептицького, ще в дитинстві вона змушена була розлучитися з рідним краєм, рятуючись від репресій радянської влади. Понад 70 років письменниця, доктор філософії, професор, почесний громадянин Ріо-де-Жанейро жила в Бразилії. Та Україна була любов’ю і змістом всього її життя. Їй присвятила свою діяльність і свою творчість. Виступала з літературними доповідями, лекціями й авторськими вечорами у багатьох країнах і всюди розповідала про Україну, активно пропагувала українську культуру, мову, перекладала українську літературу на португальську й німецьку мови, знайомлячи світ зі своєю Вітчизною, робила все, щоб зростав престиж України у світі.
Навіть через «залізну завісу» вона підтримувала зв’язок українською творчою інтелігенцією, шістдесятниками. «Активно листувалася з Василем Стусом. Навіть коли він сидів у в’язниці й мав дозвіл раз на місяць написати, здається, два листи, то один з них адресував мені. Я йому правила за вікно в західний світ, від якого тоді Україна була ізольована. Не знаю, де мої листи, мабуть, не збереглися або десь у закутках КДБ. А його листи маю всі». Коли Україна здобула незалежність, вона прилітала сюди щороку. Востаннє – у травні 2018, у віці 92 років.
Віра Вовк є автором 65 оригінальних творів і 53 збірок перекладів. Це – твори для дітей і дорослих, ошатно оформлені витинанками авторки та її малюнками, поезія, проза, драматургія, спогади про друзів, знайомих, мандри світом. Ці книги, зі своїми автографами, вона подарувала нашій бібліотеці. Про свої поезії вона казала: «То не вірші, то щоденна молитва». Наша літературна година була подячною молитвою за її світлу душу.
