Життя в ім’я України
«Ніхто не збудує нам держави, якщо ми її не збудуємо…»
Ці слова належать історику, історіософу, соціологу, публіцисту, теоретику українського консерватизму В’ячеславу Липинському. Як і багато років тому, вони надзвичайно актуальні для українців і сьогодні…
Народився В’ячеслав Казимирович 5 квітня 1882 року на Волині (с. Затурці, Володимир-Волинський повіт, Волинська губернія) в родині багатого землевласника. Початкову освіту здобув у Луцьку, а середню — у Києві. Вирішальна подія у житті молодого чоловіка сталася на останньому році навчання в гімназії, коли він запропонував польській студентській організації, до якої належав і сам, об’єднатися з українською студентською громадою. Коли його колеги відкинули цю ідею, Липинський покинув польську організацію і став членом української громади, оголосивши себе національно свідомим українцем. Ця подія спонукала його до написання брошури «Шляхта на Україні», яка закликала польське суспільство на українських теренах визначитися зі ставленням до українського національного відродження та зробити вибір у дилемі: або знову очолити народну боротьбу, як у добу Хмельницького, або лишитися осторонь і в результаті зійти з історичної арени.
Основним пунктом українського державного будівництва Липинський вважав встановлення правової монархії у традиційній формі гетьманату. Липинський вбачав необхідним відродження українського консерватизму, постійна відсутність якого спричинила поразку всіх українських державних творень і прагнень. Консерватизм за Липинським — це утвердження всередині українського громадянства організованих сил авторитету, дисципліни, правопорядку, політичної культури, здатних стати в майбутньому носіями української державної влади.
Помер В’ячеслав Липинський 14 червня 1931 року. Поховали його в родинному склепі Липинських на Волині. За наказом радянської влади всі могили на польському кладовищі, в тому числі й склеп Липинських, були знищені. У перші роки Незалежності рухівці розчистили цвинтар і встановили пам’ятник над символічною могилою великого сина України.
Досі залишаються злободенними його слова: «Ніхто за нас не збудує державу, якщо ми самі її собі не збудуємо. Ніхто за нас не створить націю, якщо ми самі нею не станемо. Не гроші нам перш за все потрібні, а тверда віра, тверда мораль і великий порив та велика активність, випливаюча з цієї нашої внутрішньої моралі».
