КОВЕЛЬ: отримання Магдебурзького права
24 грудня 1518 року у Бересті, своєю грамотою польський король Сигізмунд І дозволив князю Василю Сангушку утворити з села Ковле місто з наданням йому магдебурзького права. Він також дозволив улаштовувати там дві ярмарки щороку — на свято Воздвиження Хреста Господня та на четвертий день Різдва Христова.
Першим безсумнівним документом (згідно джерел: М. Батюшков, М. Теодорович, О.Компан, П.Сас, сучасних досліджень Т.Садовнік, О.Бірюліної, А. Силюка, В. Гики) є привілей місту Ковелю на Магдебургію у 1518 році, підписаний польським королем Сигізмундом I Старим 24 грудня. Цей документ і право бути містом надбав для свого села князь Василь Михайлович Сангушко, онук Сангушка Федьковича. Його слід вважати актом, що засвідчив появу нового волостного центру – Ковеля на відміну від Кошера ( сьогодні село Старі Кошари). До цього саме Кошер був центром для усіх навколишніх сіл волості. Не виключено, що в той самий час існував як сільське поселення і Ковель. Однак, у відомих на сьогодні історичних відомостях воно не фігурує.
У Ковельському історичному музеї є копія документа про надання Ковелю Магдебурзького права ( Брест, 24 грудня 1518 року) із книги ,, Архів Князів Сангушків у Славуті” (том.III за 1432-1534 рр.), виданій у Львові в 1890 році. Тут також є дані про розподіл острівної землі між Ковелем і Каменем-Каширським, за яку йшла тривала боротьба. У 1519 році 16 січня князем Василем Федоровичем Четвертинським від імені короля Сигізмунда ця земля була поділена між князями Василем Михайловичем Ковельським та Андрієм Михайловичем Каширським.
У книзі Ковельського магістрату, № 1477, рік 1646-1770, лист 13 зберігаються документи :
– Грамота короля Сигізмунда III, що відновлює місту Ковель Магдебурзьке право, встановлює відносини магістрату до старости і визначає міські прибутки. 1611. Листопада 28.
– Підтвердження попередньої грамоти королем Яном-Казимиром. 1650. Липня 14.
–Грамота короля Владислава IV, що підтверджує місту Ковель всі права і привілеї, пожалувані його попередниками. 1635. Березня 22.
– Грамота короля Михайла, що підтверджує всі попередні і встановлює у Ковелі дві нові ярмарки. 1670. Грудня 16.
– Грамота короля Яна III, що підтверджує всі попередні, забороняє судити ковельських міщан у гродських судах і помножує статті міського прибутку. 1681. Квітня 30.
В експозиції Волинського краєзнавчого музею зберігається «Привілей місту Ковелю», виданий королем Яном Собеським, 1689 р. ( інв.№ КДФ -564, оригінал). Він писаний старопольською мовою на пергаменті, з підписом польського короля Яна Собеського і скріплений двома королівськими печатками. Цим документом Ян Собеський підтверджує надане місту Ковелю в 1518 році право – на самоуправління з бургомістром і радою, ярмарки, об’єднання ремісників у цехи.
Отож, із зміною королів Речі Посполитої ковельські старости і бургомістри, а також міщани, домагалися для розвитку міста нових привілеїв, разом з тим добиваючись підтвердження попередніх.
На сьогодні першим достовірним документом про волинське місто Ковель є привілей на Магдебургію 1518 року.
1518 рік довгий час вважався першою писемною згадкою про місто. Згодом було віднайдено запис, датований 1310 роком про народження польського короля Казимира Великого. А в 2004 році з’ясувалося, що ця дата належить іншому місту, що має схожу історичну долю. Це польське місто Коваль, Влоцлавського повіту. Саме тут, а не у Ковелі, народився польський король Казимир III Великий. Підтвердженням цього історичного факту стали матеріали, привезені краєзнавцем Анатолієм Суліком з міста Коваля. Понад 100 років ковельчани вважали своєю історію іншого міста.
Вперше дата 1310 рік, як перша писемна згадка про Ковель, зустрічається у шостому томі «Энциклопедического словаря» видання Карла Крайя (Санкт-Петербург) у 1847 р., редактором якого був Альберт Старчевський. Цю історичну помилку, яка, на жаль, була продубльована у виданні 1897 року «Живописная Россия» (Санкт-Петербург), можна пояснити співзвучністю назв обох міст (давня назва Коваля — Ковалє, а Ковеля — Ковлє), а також схожістю географічних та історичних даних.
