Презентація книги Олега Романчука «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи «Публіцистика воєнного часу. Вибрані тексти 2014–2019: статті, есе»
Подолавши змору надзвичайно спекотного липневого дня, чимало ковельчан прибули до бібліотеки на зустріч з одним із воїнів ідеологічного фронту сучасності. Олег Романчук – відомий журналіст і публіцист, науковець, член Спілки офіцерів України, доцент львівського державного університету ім. Івана Франка, випускник ковельських шкіл №8 та №3. Він привіз свою нову книгу «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи «Публіцистика воєнного часу. Вибрані тексти 2014–2019: статті, есе». Вона надзвичайно актуальна і соціально важлива.
У ній – ретельний аналіз причин наших перемог і поразок, успіхів і невдач. Автор, як новітній літописець, крок за кроком подає читачеві не лише факти з новітньої історії України, а відшукує глибинні причини того, що діється в нашій державі і суспільстві. Разом із ним книгу представили присутнім Микола Кучерепа, професор Волинського національного університету ім. Лесі Українки, Анатолій Семенюк, краєзнавець і журналіст, Андрій Броїло, заступник голови Ковельської районної ради.
Понад чверть століття працює на духовному й інформаційному полі України часопис «Універсум», який заснував і видає Олег Романчук. Він постійно звертається до питань духовності нашого суспільства – освіти, культури, віри, мови, боротьби за історичну пам’ять.
Свіжий випуск часопису піднімає одну з найбільших наших проблем – явище малоросійства. На жаль, новітня Україна залишилась за духом постсовєтською, постколоніальною країною. Значна частина громадян на тридцятому році незалежності не розуміє важливості такої інституції, як власна держава. Їх нічому не навчила історія: плата за відсутність власної держави – голодомор і репресії.
Україна мусить виграти внутрішній духовний фронт, а затим – відстояти свою незалежність, бо на сторожі насущних принципів нації стоять такі її захисники, як Олег Романчук, і боронять її проти фальші, підлості та безідейності.
Наша зустріч відбулася у день народження нашого гостя, який він відзначив у місті свого дитинства і юності, що дуже символічно і романтично. З 70-річним ювілеєм його вітала наша бібліотечна, читацька спільнота. Святковий, родинний настрій творили теплі слова, зичення, квіти й запашний коровай. Особливо хвилюючим було поздоровлення від однокласників, з якими колись, понад півстоліття, виходив на широку життєву дорогу.
Многих літ плідної праці для України Вам, пане Олеже! До нових зустрічей!