Високе світло імені і слова

      Вона прийшла у цей світ напровесні, коли лютували морози і застеляли обрій сніги. У похмурі, безпросвітні часи, коли «хтось непоборимий… волав ворожо: «Смерть Україні!» Прийшла, і вигадала це слово: «напровесні», щоб гарячим серцем змагатися з морозами і снігами і наближати весну для України. Щоб народжувати нові слова, нові сенси, щоб будити оспалі серця до національного самоусвідомлення, – таку місію обрала собі Леся Українка. Літературне ім’я, яке вона прибрала собі, стало викликом імперії, що відмовляла Україні у праві на існування. Була вона українкою у найповнішому значенні цього слова. Одна з найяскравіших постатей, що вели наш народ до свободи і незалежності.

       «Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно». «Сором і жаль за мою країну просто гризе мене», – писала Леся Українка в листах. Її поезії – протест проти пасивності громадянства, проти духовного рабства, до якого відчувала огиду. Українців, розділених кордонами імперій, вона консолідувала своїм словом у політичну націю, робила справжніми європейцями у прагненнях і цінностях.

       І сьогодні ми, як живильної води, потребуємо її одержимого слова. Тож, частіше відкриваймо збірки її творів – щоб насолодитися, причаститися, дивуватися, захоплюватись, щоразу відкривати для себе таку рідну і водночас незвідану Лесю Українку.  

           Сторінки поетичного альбому «Високе світло імені і слова» перегорнули учасники й гості центральної бібліотеки. Непроминальної  краси поезію читали і співали ковельчанка Марія Дятел, Анастасія Шпак з Доротища, фольклорний гурт «Перевесло» з Білина, квартет «Лелія» з Дубового, студенти ковельського медичного коледжу.