23 СЕРПНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ СТАЛІНІЗМУ ТА НАЦИЗМУ

В липні 2009 р. Парламентська асамблея Організації з безпеки та співробітництва в Європі ухвалила Резолюцію, яка прирівняла сталінізм до нацизму і закликала до рішучого засудження на світовому рівні злочинів проти людства, скоєних тоталітарними режимами. «Жертвам неважливо, який режим позбавив їх волі, піддавав катуванням або вбивав їх. Без правди та пам’яті не може бути примирення», – наголошується у Резолюції.

А майже 75 років тому письменник Іван Багряний, перший серед східноєвропейських громадсько-політичних діячів, аргументовано прирівняв більшовизм (сталінізм) до нацизму. У своєму памфлеті «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» він писав: «Сталін нищив Україну в парі з Гітлером. Сталін є союзником Гітлера з 1939 року… Я вернусь до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут, у Європі, і там, по сибірських концтаборах, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська. Коли НКВС піде вслід за гестапо, коли червоний російський фашизм щезне так, як щез фашизм німецький». Тоді йому не повірили. Був 1946 рік. У Нюрнберзі тривав судовий процес над нацистськими воєнними злочинцями, а в Радянському Союзі концтабори поповнював новий контингент жертв: радянські громадяни – колишні військовополонені, остарбайтери, втікачі та депортовані із Західної України та Балтійських республік, населення, що пережило війну на окупованих нацистами територіях. А для мільйонів людей у Центральній та Східній Європі 1945 року гітлерівська окупація була заміщена окупацією сталінською.

Лише через два десятиліття після розвалу комуністичної імперії СРСР західний світ нарешті визнав на офіційному рівні, що сталінізм, підвалини якого заклав ще Ленін, заслуговує на таке ж засудження, як німецький нацизм та італійський фашизм.

Нацистський окупаційний режим в Україні, один з найжорстокіших в світі, крім українців, знищив 1,5 млн українських євреїв та 20 тис. ромів. Злочини комуністичного режиму набагато масштабніші й жахливіші. Найбільш відомими з них є Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – «чорної піхоти», депортації українців та інших народів.

Резолюції Європейського парламенту і ОБСЄ 2009 року підтримали всі інституції Євросоюзу, країни Європи, США, Канада. Вони викликали різку критику тільки з боку Росії, в якій фактично відроджено культ Сталіна. Виповнилося 75 років після завершення Другої Світової війни, Європа є іншою, в ній немає більше Радянського Союзу, але залишається його агресивна спадщина: 6 років тому Путін розпочав війну проти України, яка все ще триває. Сьогодні військовими силами він «наводить лад» у Білорусі.

Навесні 2020 в центрі Севастополя розмістили банер з портретом Йосипа Сталіна. Кримчани забули про етнічну чистку, влаштовану ним у Криму. У серпні 1941 року з Криму були депортовані німці, в лютому 1942-го – італійці, в червні 1944-го – вірмени, болгари і греки, в травні 1944 року – кримськотатарський народ. Протягом трьох днів понад 190 тис. кримських татар були депортовані в поїздах для великої рогатої худоби в Азію, багато хто загинув у дорозі.

Неймовірно, але факт – в наші дні відбувається реванш сталінізму – уособлення людиноненависництва, холоднокровного знищення величезної кількості людей, які сприймалися як біомаса. Неосталінізм – стара кривава пісня на новий лад. На прихильників культу Сталіна не діють згадки про геноцид, репресії, голодомори, депортації, військові злочини, масове фізичне знищення людей. За висновком історика Анатолія Берштейна, «Сталінізм – це психологія недогромадян, це викривлення уявлень про життя й смерть, про людину, про сенс буття».   

Страшні злочини двох кровожерних режимів пам’ятає і ковельська земля. Про них нагадують пам’ятники – розстріляним в червні 1941 р. в’язням ковельської тюрми, жертвам Другої світової війни, меморіальна стела «Хрест пам’яті жертв більшовицького терору», меморіальний комплекс Голокосту євреїв облизу села Бахів Ковельського району.

Книжкова виставка «Час сказати правду», розміщена в читальній залі бібліотеки, нагадує, звинувачує, застерігає.