«Я була малою горда, – щоб не плакать, я сміялась»

Цьогоріч виповнюється 145 років

з дня народження неперевершеної поетеси

Світочі України – зазвичай шанобливо називаємо так людей, які є носіями істини, правди, волі, освіти. У пам’яті народу живуть імена тих, хто у важкі для України часи горів, як свічка у темряві, зігрівав і запалював інших, був світлом віри, надії й любові, жертовно віддавав життя на вівтар служіння Вітчизні. Вони залишили нам у спадок нетлінні духовні скарби. Саме тому ми пам’ятаємо їх і будемо пам’ятати завжди. Такою була і є для нас Леся Українка – поетеса зі світовим ім’ям.

Вже кілька років поспіль наша бібліотека долучається до курсу «Світочі нації», який слухають учні Школи гармонійного розвитку при Ковельській філії Союзу українок. І щоразу день народження нашої геніальної землячки ми відзначаємо цікавим заходом. Нині їй була присвячена літературно-музична година «Я була малою горда, – щоб не плакать, я сміялась».

Подібно до машини часу, світлини, музика і поезія перенесли нас у Колодяжне часів Лесі Українки, в її дитинство. Адже саме з нього бере початок  усе. Станемо добрими чи злими, успішними чи невдахами, веселими й товариськими чи понурими і самотніми, будемо любити людей і Україну – чи станемо байдужими і холодними, наче слизькі медузи – все залежить від умов, в яких ми зростаємо і людей, які формують наш світогляд.  І все, що полюбимо у дитинстві, будемо палко любити усе життя. А тому нам так цікаво знати – якою ж була маленька Леся, перш ніж стати одним із титанів духу, що підпирають українське небо.

 Читаймо твори Лесі Українки. Вона писала їх для нас, щоб навчити нас любити, щоб передати нам часточку своєї сили, мужності, оптимізму і віри.