Виставка однієї книги: “Полліанна” Елінор Портер
«Людина дихає також, коли спить, але це не життя. Під життям я розумію — робити, що тобі хочеться: бавитися надворі, читати книжки, видиратися на гори, розмовляти з містером Томом у садку і з Ненсі, дізнаватися про людей та їхні домівки, і про всі-всі дивовижні речі на цих мальовничих вулицях, якими я вчора проїжджала. Оце я називаю життям, тітонько Поллі. А просто дихати — це ще не означає жити»
«Собаки і кішки чомусь розбираються в людях краще за самих людей»
«Іноді дурна суперечка щодо глибини річки або розмірів будинку призводить до страшних конфліктів. Тим більше, коли йдеться про закоханих. Напевно, все почалося з якоїсь нісенітниці, а скінчилося роками нещасливого і неприкаяного життя»
«Хочеш ляльку, а тобі дають милиці. Порадійте з того, що ці милиці… вам не потрібні»
«Думаю, мені варто радіти, що маю ноги, щоб бігати»
«Найпрекрасніше у світі — просто ходити»
«Коли ти в чорному, набагато важче радіти»
«Здебільшого є чого радіти, якщо наполегливо шукаєш причіпку»
«Життю не можна навчатися — треба просто жити»
«Коли Бог здав собі клопіт вісімсот разів закликати нас радіти й звеселятися, то, напевне, Він дуже хотів, аби ми це колись робили»
«Не треба гудити людей за їхні вади — радше вкажіть їм на їхні чесноти»
«Люди випромінюють те, що у них в думках і на серці»
«Треба в будь-якій ситуації знайти щось таке, з чого можна порадіти»
