20 січня – 120 років від дня народження Назима Хікмета

 Назим Хікмет- (20 листопада 1901, Салоніки — 3 червня 1963, Москва) —  турецький поет, прозаїк,    драматург і громадський діяч.

Засновник сучасної турецької поезії, першим у Туреччині почав практикувати верлібр. Отримав прізвисько «ясноликий поет». Твори Назима Хікмета перекладені більш ніж на 50 мов світу. Був комуністом, через що зазнавав переслідувань на батьківщині і більшу частину життя провів у тюрмах та вигнанні.

Позбавлений турецького громадянства, Назим Хікмет ще за життя став на батьківщині  легендою. На його вірші складені пісні — на різних мовах, в різних країнах світу.  Його п’єси йдуть у багатьох театрах світу. Твори поета перевидаються на батьківщині, переводяться на багато мов. Про його життя написано томи спогадів, незліченна кількість статей, дисертації і навіть романи.

Він був навдивовижу гарний. Високий, рудий, блакитноокий, з орлиним носом і карбованими рисами обличчя. Він був товариський, хлібосол, веселий і органічно талановитий у вмінні доставляти людям гарний настрій.

Назим Хікмет народився 20 січня 1902 року в Салоніках, в аристократичній родині. Рано почав писати вірші. Перші публікації були вже в 1917 році. У 1922-1924 роках Назим навчався в СРСР, в Комуністичному університеті трудящих Сходу на факультеті «Економіка і суспільне життя».

Симпатизуючи комуністам, поет став заручником політичної ситуації в рідній країні. Режим Мустафи Кемаля Ататюрка вів політику європеїзації, світської держави і поєднував незалежність з націоналізмом. Ставлення до СРСР у Туреччині тих часів було настороженим, а до комуністів — різко ворожим.

За свої публікації Хікмет кілька разів був засуджений. У цілому він провів в турецьких в’язницях 17 років. А потім сталося щось цікаве. Незадовго до кінця терміну Хікмета перевели у в’язницю міста Трабзон на чорноморському узбережжі. Звідки він у 1950 році, ледь вийшовши на волю, нібито втік на весловому човні в СРСР. Уявіть як людина із хворим серцем пройшла сотню кілометрів на веслах, вночі, без компаса і орієнтирів … Швидше за все, Хікмету дали можливість безперешкодно піти в еміграцію, щоб не загострювати і без того погані відносини з могутнім сусідом.

В СРСР Хікмет став неодмінним членом Всесвітньої ради миру. Вивчив російську мову, багато писав, виступав, їздив. Радянську дійсність оцінював об’єктивно, проте не вважав можливим хулити хазяйські пироги — був відвертий лише з тими, кому довіряв. 

Цитата: “Ведь если я гореть не буду, если ты гореть не будешь, если мы гореть не будем, так кто же здесь рассеет тьму?” Джерело: “Как Керем» (1930) пер. Л. Мартынова, Назым Хикмет. Избранное в 2 т. – М., 1987, т. 1, с. 75.

Назим Хікмет жив у Радянському Союзі з 1951 по 1963 роки і помер в Москві 3 червня 1963 від серцевого нападу. За значущістю творчості його називають «турецьким Пушкіним».