Смолоскип у темряві

Цьогоріч сповнилося 170 років з дня народження української письменниці, видавчині, громадської діячки і зачинательки жіночого руху в Галичині, чи, як би тепер написали, – засновниці українського фемінізму – Наталії КОБРИНСЬКОЇ.

Майбутня письменниця народилася в селі Белелуї Снятинського району на Прикарпатті в освіченій священичій родині Озаркевичів, що була відома своєю культурно-просвітницькою діяльністю. 

Освіту дівчинка здобувала вдома, спочатку мала вчительку, а потім її навчав батько. Окрім загальних наук і української мови, вона мала уроки малярства та гри на фортепіано, а також вивчала польську, російську, німецьку та французьку мови. У багатій домашній бібліотеці були твори провідних філософів, економістів, ідеологів того часу, які Наталія прочитала з особливим інтересом. І саме тут вона вперше взяла в руки книжку про боротьбу за права жінок.

1874 року Наталія виходить заміж у Снятині за теолога Теофіла Кобринського, шляхетного чоловіка з ніжною душею, чудового співака та композитора, який цікавився етнографією, записував народні пісні, колядки та перекази, заснував міську читальню і хор. В його особі Наталія знайшла щирого друга й однодумця. Це мало бути довге, щасливе і дуже плідне життя на благо людей.

На жаль, подружнє щастя тривало декілька років. 1882 року о. Теофіл Кобринський несподівано помирає, у 27 років Наталія стає вдовою, і в день поховання вона відрізала свої довгі коси й поклала коханому в домовину – на знак вічної вірності. Потім молода вдова покидає Снятин і повертається до батьківського дому. Немає меж її тузі і відчаю, життя здається порожнім. Щоб розвіяти скорботу дочки, батько везе її до Відня, вводить в Товариство українських студентів «Січ». Тут Наталія починає оживати, вона подорожує Європою, знайомиться з багатьма відомими людьми, зокрема і з літераторами, серед яких є досить українських.

Найбільший вплив на неї справив друг Івана Франка, публіцист і літературознавець Остап Терлецький, який переконав її взятися за перо. Саме у Відні 1883 року Наталія Кобринська пише своє перше оповідання «Пані Шумінська» (пізніша назва — «Дух часу») про роздуми багатодітної матері, діти якої не слідують традиціям і звичаям, а обирають власні життєві шляхи. Твір отримав загальне схвалення і саме з цього оповідання починається Наталія Кобринська як письменниця. Вона пов’язує свою долю з письменством, яке нерозривно поєднує з активною громадською діяльністю, спрямованою на звільнення галицької жінки від усталеної жіночої ролі, на здобуття нею власного голосу і власних громадянських прав, зокрема на здобуття вищої освіти.

Наприкінці 1984 року в Станиславові вона засновує перше «Товариство руських жінок»: 8 грудня відбуваються перші загальні збори товариства і цю дату можна вважати днем народження українського фемінізму…

Більше про Наталю Кобринську дізнаєтесь за посиланням.