Олена Мокроусова
Олена Мокроусова – автор 6 поетичних збірок: «Прислухаюсь до неба й землі» (2013 р.), «Признание в любви» (2013 р.), «Моя колиска – батьківський мій дім» (2015 р.), «Журавлі» (2016 р.), «Седьмое небо» (2016 р.), «Відлуння» (2017 р.).
Українською мовою написано багато поезій, романсів і пісень, віршована драма «Брати», поеми «Дзвін», «Северин Наливайко», «Легенда про Ковель», «Посвята Петру Кални- шевському – останньому кошовому отаману Запорізької Січі».
Російською мовою написано теж багато віршів, пісень і романсів, поеми «Царь», «Колокол», «Китеж-град», цикли «Разрыв», «Шагал», «Восточное наследие», «Памяти Николая Рубцова», «Слово о Винсенте ван Гоге», «Посвящение Анне Ахматовой», «Марине Цветаевой…»
3 2013 року – член ЛМТК «Творчий світ».
Тікає літо…
Тікає літо з теплої стежини
У зарості солодкої ожини,
А далі через буйні верболози
Туди, де верби ронять в річку сльози,
Туди, де буслик тихо в лузі бродить,
Де перший лист кленовий облетів,
Де вже туман цілує темні води
Осінніх прохолодних вечорів.
Тікає літо…
05.07.2015
Вернулась
Волинська ніч замріяна, висока і прозора.
Опівночі, а видно… Розлита світла мла.
І ліс шумить густий, немов зелене море.
В озерах темних відблиск небесного чола.
Мій потяг стишить хід на станції маленькій
І пропливе за вікнами – ліхтар, вокзал, перон.
І відчуття в душі: вернулась я до неньки,
А все, що за плечима, – то тільки довгий сон.
Немає вже кому стрічати на пероні.
Відлуння моїх кроків дощ тихо перетне.
Лиш клен старий зустріне, багряне листя
зронить,
Ще світлофор на розі зеленим підморгне.
Та все одно я – вдома! Б’є тепла хвиля
в груди,
І пізній перехожий, як найрідніший брат…
Де б в світі не блукали, додому серце нудить.
Немов птахи із вирію, вертаємо назад.
24.06.2015
****
Бджола росу спиває з мальви,
Цілує спраглі їй вуста.
А літо в розпалі буяє.
Синіє неба висота.
І пахне кріп духмяно й п’янко,
І пахне медом тихий сад.
По стежці до самого ганку
Червоних яблук зорепад.
Хатина мов причепурилась.
Така у вікнах голубінь!
І над садком лелека білий
Летить в ясну небесну синь.
06.08.2014
****
Наш український цвинтар – Соловки.
Там цвіт весь України спочиває.
Дощі осінні миють їх кістки
І чужина «за упокій» співає.
Там все просякло болем їхніх душ,
Сльозами, кров’ю. Братська то могила.
Сивіють ранки. Тиша. Сива глуш.
Навіть каміння з смутку посивіло.
І ворон кряче – смерті чорний птах –
Над українцями, що тут лягли навіки
За істину, розп’яту на хрестах,
Оту святу, єдину і велику.
17.09.2015
Спасенне слово
А віск сльозою скапує з свічі
І Божа Матір дивиться у вічі.
Тривожить рима знов мене вночі
І виливати душу словом кличе.
Благає світ йому допомогти,
Бо тут – війна, там – повінь й катастрофа,
Мігранти, голод, кулі, смерть, хрести…
Така буремна і страшна епоха!
Куди подітись людям від біди?
Не знаю я, один лиш Бог це знає.
І тільки Слово може ще спасти,
Коли світ на самісінькому краї.
І я надію в кожен вірш тулю,
Запалюю зірки і сію квіти
І Господа лиш про одне молю,
Щоб слово дав мені цей світ зігріти.
08.09.2015
Література про життя і творчість
Вільчинська Т. Мандруючі вірші Олени Мокроусової / Т.Вільчинська //Ковель сьогодні. – 2013. – 19 верес. (№ 31). – С. 6.
Мокроусова Олена Георгіївна //Коли душі торкнеться слово…: збірник літературно-мистецьких творів. – Ковель, 2017. – С. 160-169.
Остапчук В. «Прислухаюсь до неба й землі» /В.Остапчук //Вісті Ковельщини. – 2014. – 27 берез. (№ 23). – С. 14.
Окремі видання
Мокроусова О. Відлуння: вірші / О.Мокроусова. – Ковель, 2017. – 184 с.
Книгу «Відлуння» автор присвятила світлій пам’яті відомого українського поета Євгена Плужника, який був несправедливо звинувачений і кинутий НКВС у заслання на Соловки, де помер в 1936 році у віці 38 років.
Мокроусова О. Довга дорога життя: художньо-публіцистична повість / О.Мокроусова. – Ковель, 2018. – 312 с.
Це розповідь про останнього кошового Запорізької Січі – Петра Калнишевського. Цьому козацькому отаманові судилось особливе місце в історії українського козацтва, історії Січі, а отже – й України.
Мокроусова О. Журавлі: вірші / О.Мокроусова. – Луцьк: Ред.-вид. відділ ЛНТУ, 2016. – 136 с.
Книга присвячена воїнам, які захищають Україну, і полеглим у війні…
Мокроусова О. Згадаю все… / О.Мокроусова //Вісті Ковельщини. – 2013. – 9 трав. (№ 37). – С. 5.
Вірш до Дня Матері.
Мокроусова О. Легенда про Ковель: поема / О.Мокроусова // Вісті Ковельщини. – 2014. – 3 лип. (№ 48). – С. 9.
Мокроусова О. Моя колиска – батьківський мій дім: вірші / О.Мокроусова. – Ковель, 2015. – 184 с.
Це – лірична сповідь, освідчення в любові до свого рідного волинського краю, до села, в якому народилась авторка, до міста, де вона нині мешкає (поема «Легенда про Ковель»), до прекрасного світу природи, що оточує всіх нас і який вона тонко відчуває.
Мокроусова Е. Обыкновенное чудо / Е.Мокроусова. – Тула, 2012. – 136 с.
Мокроусова Е. Признание в любви / Е. Мокроусова. – Чернигов, 2013. – 168 с.
У книзі опубліковані поетичні твори, присвячені місту Чернігову і чернігівській землі, пронизані світлим почуттям любові до природи цього краю, його краси, до історичного минулого чернігівської землі за часів Київської Русі.
Мокроусова О. Страта осавула: уривок з книги «Довга ріка життя», присвяченої останньому кошовому отаману Запорізької Січі Петру Калнишевському / О.Мокроусова // Вісті Ковельщини. – 2016. – 13 серп. (№ 60). – С. 9; 23 серп. (№ 61-62). – С.4.
