25-ті роковини від дня загибелі В’ячеслава Чорновола




Народознавиця Гарафіна Маковій колись роздумувала: «В чому особливість нашого народу, що він такий співучий? В тому, що його душа походить із неба. Він виніс звідти, з небес, велику пісенну красу… Здається, що в Україні кожна гілочка має свого поета. І кожна травиночка, кожен листочок викликали зачудування – була потреба поклонитися їхній красі.»

Краса рідної землі, красива людська душа, величні й трагічні події нашої історії й сьогодення знайшли відображення в поезіях Ніни Горик, яка приїхала в рідний Ковель з новою книгою – «Лінії оборони». На її презентацію зійшлося багато щирих шанувальників її творчості, серед яких – колишні учні, колеги-вчителі, читачі нашої бібліотеки і навіть міський голова Ігор Чайка.
Сьогодні Україна переживає трагічний час. Здавалось би, тепер нам не до лірики. Та виявилося, що тисячі людей шукають розради саме в поезії, що це мистецтво для найважчих часів. Коли не можеш читати нічого окрім новин, коли театри стають прихистками для біженців, коли немає сил або можливості слухати музику – є вірші… Вони і сумують разом із нами, і втішають, і заряджають енергією, і додають оптимізму. Бо це дуже важливо, особливо в годину смутку, – не втрачати надію і вірити в завтрашній день.
Натхненно читала Ніна Горик свої вірші – про націю, яка прокинулась, про народ, який «прагне правди й свобод і Бога у свідки кличе», про Україну, яка засвітилась для світу «як спалах невідомої зорі». В її поезіях про сьогодення – нестримне ридання, чорна журба і прокляття ворогу, і гаряча молитва, непохитна віра у нашу Перемогу.


Біль і смуток від пережитого нашим народом передавали поезія і музика – «Елегія» Мирослави Терещук-Шентюрк «Серце Маріуполя» у виконанні квартету викладачів і учнів Ковельської Школи мистецтв (Альони Власюк, Єлизавети Сельвашук, Анни Октисюк, Злати Марчук) та повстанська пісня від дуету «Перевесло» (Наталки Шуляк і Петра Журавля). Зворушили й розчулили присутніх ліричні поезії Ніни Горик, які читала Олена Місюра, директор будинку культури с. Доротище.


Пані Ніна поділилася одним дуже промовистим дописом із фейсбуку. Військовослужбовець Сергій Татчин пише: «Книги, книги, і ще раз – книги! Маємо потребу духовну і спрагу душевну. Українське слово, українська книга – це те, чого боїться ворог, з чим бореться, над чим лютує. Це те, за що можна загинути в окупації. Бо воно має силу. Уклінно просимо про літературний донат!» Тож, книга, поезія – також зброя! Їх сила — в здатності пам’ятати і нагадувати.
19 березня, у день народження Ліни, бібліотека зібрала шанувальників поетичного слова на ще один затишний вечір.

Ведучі події: Марʼяна Місяць, Діана Сохацька та Ангеліна Махнюк у форматі вільного діалогу розповідали про дитинство, навчання, захоплення та кохання, дітей, навчання, дисидентство і творчість нашої геніальної сучасниці. Запевняємо, комунікація із залом була живою, щирою, з непідробними емоціями та жартами.

Оригінальним подарунком присутнім від Ковельського аматорського театру-студії «10 ряд 10 місце» стало відтворення сцени суду з поетичного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай». Аплодисменти лунали для пані Ольги Пірожик (роль Бобренчихи, мами Гриця) та пані Марії Богданович (роль мами Марусі).



У мистецьки декорованому холі бібліотеки (за це подяка пані Тетяні Ведмедюк та творчій команді) лунали вірші Ліни Костенко у щирому виконанні гостей, які також ділилися особистими емоційними моментами, що пов’язані з поезією Ліни.


Наприкінці багатоголоссям прочитали вірш «Життя іде і все без коректур». Це було неперевершено за емоційною шкалою!






Дякуємо усім за ліричну атмосферу, за зацікавлені очі, за любов до творчості Ліни Костенко.
Дякуємо за ідею і співорганізаторство Марʼяні Місяць. За фото дякуємо Владу Куцевичу.

Цінуймо поетичне слово!
«Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!»
Ліна Костенко




