Отримали подарунок від «Українського інституту книги» – 54 книги!

Дивіться, обирайте, приходьте, читайте!

 

 

Надвечір’я з Лесею Українкою

У переддень Лесиного свята ковельчани, юні і літні, зібралися, щоб вшанувати її життєвий і творчий подвиг. Вона й понині дивує і надихає нас. Поетеса, яка в темні імперські часи свою поезію творила мовою свого народу і дала йому надію на те, що рідна мова відродиться, проб’ється крізь морок заборон і принижень, стане державною і шанованою, що Україна буде вільною!

Ми слухали поезію Лесі Українки у виконанні талановитих декламаторів і бачили її проекцію на день сьогоднішній. Знову з лютої півночі чути ненависне: «Смерть Україні!», знову бряжчать малороси рабськими кайданами страху й зневіри, знов «сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу», і знову поети «гострять зброю іскристу» – меч духовний, слово правди, щоб запалювати серця людей. Їм довірила Леся Українка свої корогви – волю, одвагу, честь і любов.

Наша зустріч стала справжнім святом для душі, для всіх, хто прагне слова потужного й щирого, адже свою високу Поезію нам дарували Любов Проць, поетичний голос Львівщини і волинянка Ніна Горик. Літературні й освітянські посестри, члени Національної спілки письменників України, багато років вони плекали у юних душах любов до рідного слова. У їх віршах – любов до України і біль її утрат, гаряче бажання розтопити лід байдужості й відчуження, збудити з духовного сну, поділитися світлом віри. Незабутні враження справили виступи наших гостей, їх твори. Слухати поезію в авторському виконанні – вишукана насолода!  

Щира подяка усім гостям свята, Любові Проць та Ніні Горик, читцям-декламаторам (Анні Акуловій, Анні Матяшук, Ірині Дейнеці, Катерині Васковець, Соломії Чих, Катерині Cомчинській, Олені Місюрі), музикантам-віртуозам (Олександру Марчуку, Олені Артеменко, Надії Матвійчук, Аллі Мазур). Усім, хто любить українську Україну, працює для неї, б’ється за неї на фронті.

Запрошуємо на зустріч

Міжнародний день рідної мови

Її називали «огнистою квіткою української поезії», «квіткою-ломикаменем», а сама доля до її імен – Лариса Косач, Леся Українка – додала ще одне, у заміжжі, – Квітка. Вона й справді була квіткою, що розцвітає раз на тисячі років лиш на коротку мить, щоб подарувати світові феєрію, мрію, жагу до краси, устремління до правди й істини. Квіти були для неї невичерпним джерелом натхнення, стали героями її поезій, що уособлювали людські чесноти – вірність, сміливість, стійкість, гідність, чуттєвість, скромність і лагідність, довірливість, але і вміння боронитися.

Вечір поезії «Квіток, квіток, як можна більше квітів!», що пройшов у Ковельській Публічній бібліотеці, – запрошення до нев’янучого саду поезій Лесі Українки. Крізь життєві терни пробивалася вона до нас яскравою квіткою надії. Надії на те, що її рідна мова відродиться, проб’ється, як квітка-ломикамінь, крізь морок невігластва, заборон і принижень, стане державною, що Україна буде вільною і шанованою.

Пропонуємо переглянути  літертурно-музичного вечора за творами Лесі Українки  

До Дня Героїв Небесної Сотні