18 лютого – 120 років від дня народження Оксани Петрусенко

 Оксана Петрусенко (18 лютого 1900, Балаклія, нині Харківська область — 15 липня 1940, Київ) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано). Одна з найкращих виконавиць українських народних пісень і романсів. Заслужена артистка УРСР. Кавалер ордена «Знак Пошани» (1936). Народна артистка УРСР (1939). Голос Оксани Андріївни є голосом-символом України її часу.

До уваги користувачів – виставка літератури про життя і творчість Оксани Петрусенко (читальна зала бібліотеки).

Цікавий  факт

Саме Оксана Петрусенко дала поштовх до визнання найвідомішої художниці України Катерини Білокур. Навесні 1940 року невідома нікому художниця-самоучка Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Почувши її, Катерині здалося, що то саме про неї пісня. Вона написала листа, разом з листом поклала в конверт кілька малюнків і відіслала в Київ Оксані Петрусенко. До листа додає малюнок калини на шматкові полотна. Малюнок вразив співачку. Порадившись із друзями — Василем Касіяном і Павлом Тичиною — вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами. До Катерини Білокур приїхали фахівці, і у неї почалося нове життя.

Розпочалося навчання з цифрової грамотності за проєктом “Дія. Цифрова освіта”

В Ковельській центральній районній бібліотеці розпочалось навчання для бібліотекарів та користувачів з цифрової грамотності за проєктом  “Дія. Цифрова освіта”. 

Всі зацікавлені особи можуть пройти онлайн-курс безкоштовно в дні роботи бібліотеки.

Працівники Інтернет-центру бібліотеки проводять консультації щодо реєстрації та дотримання умов навчання на онлайн-платформі за посиланням: http//osvita.diia.gov.ua/.

 ДОВІДКОВО:

21 січня 2020 року Міністерством цифрової трансформації України запущено національну онлайн-платформу з цифрової грамотності, яка в мережі інтернет доступна за посиланням: https://osvita.diia.gov.ua/.

Українська бібліотечна асоціація 11 січня 2020 року оголосила про співпрацю з Міністерством у сприянні розвитку цифрової грамотності, підписавши відповідний Меморандум. Таким чином, близько 6 000 бібліотек по всій країні долучаться до національної кампанії з цифрової грамотності «Будь на часі» та популяризуватимуть інформацію про проєкт «Дія. Цифрова освіта». Ці ж бібліотеки стануть першими хабами проєкту і нададуть всім охочим доступ до безкоштовного навчання на онлайн-платформі з цифрової грамотності.

Слідкуйте за інформаційними матеріалами в нашій  установі  та на онлайн-ресурсах бібліотеки (натисніть: наш сайт, сторінка в мережі Facebook).

Ковельська ЦРБ – сучасна комп’ютеризована бібліотека (має 7 робочих ПК в Інтернет-центрі та читальній залі). Це забезпечує громадянам комфортні можливості проходження навчання на онлайн-платформі у зручний час.

Завжди раді бачити Вас у залах бібліотеки!

День безпечного Інтернету (Safer Internet Day)

11 лютого 2020 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом «Разом для найкращого Інтернету».

День безпечного Інтернету (SID/ДБІ) запровадили мережі Insafe та INHOPE за підтримки Європейської комісії для просування безпечного та позитивного використання цифрових технологій, особливо, дітьми й молоддю. Центр кращого Інтернету представляє Національний комітет Дня безпечного Інтернету в Україні.

День безпечного Інтернету відзначають щороку. Мільйони людей об’єднуються, щоб надихнутися для позитивних змін онлайн, підвищити освіченість з питань безпеки онлайн та взяти участь у заходах, що проходять у всьому світі. День безпечного Інтернету націлений на створення безпечного та найкращого Інтернету, де кожний та кожна можуть використовувати технології відповідально, у дусі поваги, критично та творчо.

День безпечного Інтернету має на меті долучити до співпраці дітей і молодь, батьків і вихователів, освітян, педагогів і соціальних працівників, представників індустрії та політиків, надихаючи їх відігравати свою роль у створенні найкращого Інтернету.

Тема Дня безпечного Інтернету „Разом для найкращого Інтернету” надихає всіх приєднуватися до руху та використовувати найкращий потенціал Інтернету для об’єднання людей. Є багато шляхів зробити це:

• Діти й молодь можуть допомогти покращити Інтернет, поводячись в онлайні позитивно та ввічливо, захищаючи онлайнову репутацію як власну, так і інших, використовуючи позитивні можливості створення, залучення та поширення контенту онлайн.
• Батьки й вихователі відіграють важливу роль у натхненні та підтримці дітей і молоді використовувати технології відповідально, у дусі поваги, критично та творчо шляхом забезпечення відкритого діалогу з дітьми, навчання їх використовувати безпечні й позитивні технології, а також подаючи приклад поведінки.
• Представники і представниці освітянської спільноти та соціальної сфери можуть допомогти покращити Інтернет через формування в учнів та учениць навичок цифрової грамотності шляхом розвитку критичного мислення, що дозволить їм гарно орієнтуватися в онлайновому світі. Вони можуть демонструвати власні приклади онлайнової поведінки учням і студентам.
• Індустрія може допомогти покращити Інтернет через створення та просування позитивного контенту й безпечних сервісів онлайн.
• Владні структури й політики мають забезпечити середовище та культуру, у яких усе зазначене може функціонувати й розвиватися.
• Кожний і кожна відповідальні за створення позитивного різноманіття онлайн. Ми всі можемо просувати позитив, коректно спілкуючись онлайн та демонструючи повагу до інших, шукаючи позитивні можливості творити та спілкуватись. Ми всі можемо відповідати на онлайновий негатив, повідомляючи про неприйнятний або нелегальний контент.

«Душа потребує дива»

Цікаву зустріч у літературній світлиці нам призначив отець Іван з Колодяжного – настоятель храму святителя Миколая Чудотворця, автор чудових поетичних рядків. В його арсеналі вже кілька віршованих збірок – «Життя і досі спрагле любові», «Фундаментальна потреба», «Душпастир».

Нині ми вітали о.Івана з виходом нової книжки – «Душа потребує дива». Тільки-но прочитавши її назву, починаєш розуміти: вона – про нас, таких заклопотаних щоденними справами, та все ж – спраглих чогось високого, мрії, поезії. Серед сірих буднів наша душа пориває нас у вищі сфери, де відкриваються справжні дива, в які багато хто вже й перестав вірити – любов, краса, радість. І «одне з найбільших див, – нагадує нам о. Іван, – це дар віри». Де є віра, де є Господь, немає місця для зневіри і відчаю! Треба відчути, усвідомити цю істину, бути впевненими в силі добра, тоді самі дістанемо силу, щоб руйнувати плани зла, вдосконалювати світ.

Уже багато літ о. Іван зустрічає на порозі храму тих, хто шукає стежку до Бога. Служить людям, яких ввірив йому Господь, добрим, правдивим, мудрим, влучним, суворим і лагідним, і навіть поетичним рідним Словом.

Перегортаючи сторінки історії української церкви, пересвідчуємося, що у Божому полі працювало багато подвижників, що українські священники завжди були духовними провідниками народу, просвітителями і патріотами. І сьогодні ми маємо змогу спілкуватися з такими людьми, завдяки яким ми духовно зростаємо. Незабутнє враження справив на присутніх о. Василь з с. Мощена своїм пісенним подарунком.

На наше свято прибули гості з Горохівщини, з села Чаруків, співочий гурт «Джерело» – отець Михайло, матінка Галина та їх донька Уляна, яким вірші отця Івана так припали до душі, що вони їх заспівали. Дякуємо Богові, що між нами живуть такі люди, з якими ми відчуваємо радість духовного єднання.

Вірші о. Івана зворушили нас, зачепили в серці живу струну, а, отже, нестимуть людям свою добру місію – когось розважать, утішать, застережуть.

Завершили свято теплі слова від шанувальників та побажання нових зустрічей і приємних хвилин духовного спілкування.

До 140-річчя від дня народження Климента Васильовича Квітки

21 січня за ст. ст.  (4 лютого за н. ст.) 1880 року в селі Хмелів (теперішньої Сумської області) народився Климент Квітка, фольклорист, музикознавець, правознавець, зібрав понад 6000 народних пісень; заклав теоретичні підвалини етномузичної соціології та історико-порівняльного вивчення фольклору етноспоріднених народів.

 У листопаді 1898 року Леся Українка читала своє оповідання «Над морем» у літературно-артистичному гуртку Київського університету. На тих читаннях був і студент-першокурсник Климент Квітка. Він іще з 16 років захоплювався збиранням народних пісень. Леся тоді запропонувала йому записати від неї пісні, які знала. Співала до останніх днів свого життя.

Незабаром вони вирішили одружитися. Климент Васильович був молодший від Лесі на 9 років.  Вони повінчалися в київському Вознесенському храмі на Деміївці. Разом перебували в Криму, на Кавказі, в Єгипті, підтримуючи одне одного. У Тифлісі Квітка працював помічником мирового судді Телавського відділу Тифліського суду.

Листи Лариси Петрівни до чоловіка, які увійшли в зібрання творів поетеси, розповідають про останні роки Лесиного життя, свідчать про її щиру турботу про Климента. Климент Васильович був прекрасним видавцем творів своєї дружини. У 1923 році редагував четвертий том її семитомника, давав чернетки, рукописи, власником яких він був.

Подружжя жило спочатку в Ялті (1907), потім у Тифлісі (1908), Телаві (1909), Кутаїсі (1910), Хоні (1911), знов у Кутаїсі (1912—1913), що пов’язано з новими службовими призначеннями Климента Квітки.

Леся Українка померла в 1913 році. Климент Васильович пережив дружину на 40 років.

Після смерті дружини Климент Васильович продовжує музичну та етнографічну діяльність. У 1917 році він видав фотоскопічним способом двотомник «Мелодії з голосу Лесі Українки».

У 1930-ті роки перебував в неофиційних стосунках з філологом Оленою Курило, яка поїхала за ним у заслання в Казахстан.