Зустрічі з цим неординарним чоловіком – українським поетом, істориком, прозаїком, публіцистом, громадським та державним діячем Володимиром Федоровичем Шовкошитним, завжди бажані та цікаві нашій читацькій аудиторії. Вже кілька разів мали приємність спілкуватись із паном Володимиром в нашій бібліотеці і з нетерпінням чекаємо нових зустрічей.
Митця, що майстерно володіє пером, чудову людину вітаємо з днем народження! Бажаємо невичерпного потоку натхнення і невгамовної спраги створювати нові приголомшливі твори. Хай живеться щасливо та гарно, хай працюється легко, із задоволенням!
Володимир Шовкошитний один з тих українців, які завжди на вістрі історії України, живуть та творять заради майбутнього нації та народу. Його життя сповнене надзвичайних подій, що співпадають по значенню з основними віхами в житті України: керівник групи ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, організатор і учасник перепоховання борців за волю України Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина, народний депутат України першого скликання. Він – співавтор Декларації про Суверенітет України, Акту проголошення незалежності України та Конституції України.
На сьогодні, як керівник видавництва «Український приорітет», Володимир Федорович робить дуже важливу справу: торує шлях до читача для багатьох відомих і початкуючих авторів, презентує нові книги на зустрічах з читачами у бібліотеках.
Престижне київське видавництво «Український пріоритет» видає книги прози, поезії, публіцистики, наукової літератури. Серед авторів сім лауреатів Шевченківської премії та сім номінантів на неї. Письменники «Українського пріоритету» представляють всю Україну від Ужгорода до Каховки, від Чернігова до Одеси, від Львова до Харкова. Також у видавництві друкуються автори з Канади, США, Іспанії та Швеції.
Відділ комп’ютерних бібліотечних технологій представляє користувачам відео-презентацію нових книг Володимира Шовкошитного:
До уваги читачів – тематична розкладка книг у відділі абонементу.
Коментарі Вимкнено до Ювілей: 16 липня Володимиру Шовкошитному – 65 років! | Автор admin
Життя вимірюється не кількістю прожитих років, а тим, що встиг зробити, який слід залишив на землі, скільки добра подарував людям.
Валентин Чемерис
В. Чемерис – один із тих прозаїків, які не забувають про читача. Усі його твори позначені інтригою, насичені «цікавинками», несподіваним ходом сюжету тощо.
Віктор Савченко
Майстер, він урізноманітнює прийоми, дошукується свого, пише гостро-актуально, образно-дотепно. Якщо використовує відомі сюжети (чи героїв), повертає їх по-своєму, інтерпретує свіжо й винахідливо-іронічно.
Павло Глазовий
Валентин Лукич Чемерис (1936 — 2016 рр.) — відомий український письменник, автор культових історичних та фантастичних романів, лауреат багатьох літературних премій.
Валентин Чемерис – перший в Україні, хто наважився написати роман на скіфську тему.
Надзвичайно захоплюючий сюжет, пригодницький жанр, у якому написаний роман, вигадливо побудована фабула зробили книжку дуже цікавою, і тому вона блискавично розійшлася серед читачів.
І сьогодні погляд на скіфський період історії неможливий без “Ольвії” В. Чемериса.
Біографічна довідка:
Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 року в с. Заїченці на Полтавщині.
Сорок років (з 1953 року) жив і працював у Дніпропетровську, де й розпочався його творчий шлях. 1971 року закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького. Працював у радгоспі, на ряді підприємств Придніпров’я, в редакціях обласних газет, видавництві “Промінь”. У 1989 — 1993 роках був головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України. Працював в адміністрації Президента України, в редакції газети “Літературна Україна”заступником головного редактора й завідуючим відділом сатири „Вишняк”.
Прозаїк. Видається з 1962 року, в тому числі й іноземними мовами. Автор 28 книг, серед яких історичні романи: з життя Давнього Риму “Скандал в імператорському сімействі” та Скіфії — “Ольвія” (видання 1983, 1985, 1990 та 1993 років), “Смерть Атея” (1990 рік, літературна премія імені Д. І. Яворницького); фантастичні — “Білий король детективу”, “Приречені на щастя” та інші.
Валентин Чемерис також автор низки гумористичних творів (збірок “Хто на току, а хто на боку”, “Урок виховання”, “Коли спокушає диявол”, “Сватання по телефону”, “Гуморески”, “Вуса №3”, “Операція “Земфіра”; роману “Родина Гордія Залізняка”; лірико-гумористичної повісті “В понеділок після вибуху”). За збірку “Еліксир для чоловіків” у 1990 році йому присуджено республіканську премію в галузі сатири та гумору імені Остапа Вишні.
Коментарі Вимкнено до До 85-річчя від дня народження Валентина Чемериса | Автор admin
Пропонуємо читацькому загалу розповідь про нашого земляка, великого українця, громадського діяча, визначного бізнесмена і щедрого мецената – Петра Яцика (7 липня 1921, Синьовидсько Вижнє, Сколівський повіт, Станіславське воєводство — 1 листопада 2001, Торонто).
Йому в житті пощастило досягти вершин, здобути перемогу над несприятливими обставинами і донести до світу, сказати зрозумілою йому мовою, хто ми такі і що маємо усі – політичні, юридичні та історичні права на власну державу – Україну.
Яцик, як людина глибоко духовна, абсолютно чесна у справах бізнесових, сповідує непорушність моральних цінностей. Великий скептик, він умів практично подивитися на людські пристрасті і переоцінити ті речі, які видавалися непорушними. Простий юнак з України виріс у Канаді до рівня видатного громадського діяча, який виразно бачить українські національні пріоритети і безкомпромісно відстоює їх і словом, і ділом. Хто б міг передбачити, що з-під солом’яної стріхи бойківської хати у широкий світ вийде людина з такою величчю душі?
Первісток селянської родини Дмитра та Марії Яциків народився 7 липня 1921 року у селі Верхнє Синьовидне, що на Львівщині. Тут навчався у місцевій школі, а потім на сільськогосподарських курсах. Жадібно прагнув знань, освіти. Розуміючи, що в сільський побут входить техніка, відчуваючи її велике майбутнє, хлопець активно цікавиться механікою, успішно закінчує в 1939 році шестимісячні залізничні курси і починає працювати помічником машиніста. В часи Другої Світової війни переживає всю трагедію українського народу – окупацію, повстанський рух і в той же час мусить дбати про родину, якій став опорою після смерті батька.
Улітку 1944 року, коли багато українців тікали на захід від «більшовицького раю», вирушив з ними і молодий Петро. В Німеччині одразу вступив до Українського технічно-господарського інституту, завзято вивчав англійську, німецьку та іспанську мови.
1947 року виїхав до Канади, і, як сам розповідав, вийшов у Монреалі з літака з «сімома долярами у кишені». Не цурався жодної роботи, працював у ресторані, мив посуд, збирав цент до цента. І в 1950 році разом з партнерами відкрив українську книгарню «Арка» в Торонто. Через два роки відкрив меблевий магазин, а потім увійшов співвласником у будівельну фірму, яка стала справою його життя і принесла йому мільйонні статки. З часом став найбагатшою людиною Канади, найбагатшим українцем світу в ті роки.
Нам Петро Яцик цікавий тим, що є найбільшим українським жертводавцем другої половини ХХ століття. Ще з кінця 50-х років почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових і культурних проектів української діаспори.
Освіта, наука, культура – ось пріоритети Яцика-мецената. З ними він пов’язує сподівання на піднесення нашої ролі в світі й благополуччя в усьому українському домі. Старанно дбає про видання українських книг, словників, енциклопедій – для того, щоб ми не вчилися з чужих підручників, де Україна трактувалася як колонія Росії, а її народ – як гілка російського. Так визріла ідея відновленого українськими вченими в Західній Європі наукового товариства імені Шевченка укласти і видати «Енциклопедію українознавства». На це видання він пожертвував великі кошти, а потім роками платив своєрідний податок, якого від нього не вимагало жодне законодавство. Впродовж доброго десятка літ ходив колядувати і всі наколядовані гроші передавав в фонд «Енциклопедії українознавства».
Мав дар іти до істини навпростець. Розуміючи, що світ не знає української мови, організував працю перекладачів творів українських істориків англійською. Розумів – це піднесе в світі саме ім’я України, поставить нас у ряд народів із глибинною, багатовіковою історією – і тому дав мільйони доларів на заснування Центру досліджень історії України і на видання «Історії України-Руси» Михайла Грушевського англійською мовою. Це стало ще одним кроком до визнання повноцінності нашого народу.
Яцик добре знав, як в Україні нищилося все українське, тому активно підтримував масштабні українські проекти, скажімо, його кафедра в Українському інституті при Гарвардському університеті, Центр досліджень історії України при Канадському інституті українських студій в Альбертському університеті, український відділ при інституті Гаррімана у Колумбійському університеті, український лекторій у Лондонському університеті, освітньо-наукові центри в кількох інших престижних університетах Заходу.
Заснував Лігу українських меценатів, під егідою якої організував міжнародний конкурс знавців української мови. Конкурс, який тепер носить його ім’я, став масовим і залучив до вивчення нашої мови українців всього світу.
Бізнес, політика, історія, спосіб життя і особливості мислення – все це Яцик узагальнює і зводить до знаменника української ментальності, пояснюючи нею багато того, що з нами відбувалося і відбувається сьогодні. Він говорить про нас, українців, без жодного пієтету, з зухвалістю проголошуючи присуди, які, здавалося, набагато природніше звучали б з уст наших ворогів. Називає своїх земляків лінивими, невігласами, нецілеспрямованими. Справедливі чи огульні такі звинувачення – то матеріал для серйозних і затяжних історико-політичних дискусій, відповіді в яких навряд чи будуть однозначними. Тут ідеться про інше. Про вміння тверезо і критично глянути на себе. Ніякого патріотичного засліплення. Ніяких ілюзій про винятковість нашої нації. Скоріше, навпаки – нещадне шмагання тих місць української ментальності, які, на його тверде переконання, не дають нам стати в рівень із авторитетними народами світу.
Життя Петро Яцика – це яскравий приклад для всіх тих, хто вважає себе національною елітою. І в теперішній час, коли Україну обезкровлює війна, коли олігархічна держава величає фальшивих політиків, живий Яцик був би великою допомогою в утвердженні справжніх цінностей, допоміг би протистояти хамократії та облуді.
Вислови Петра ЯЦИКА:
Бізнес – справа чесних людей.
Найкоротший шлях здобути гроші? Пограбуйте банк. То відразу матимете їх. Нічого йти в бізнесмени, якщо маєте в душі тільки мрію про багатство. Потрібні ще совість, знання і порядність. Хочеш бути бізнесменом – то ставай добрим бізнесменом.
Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших. І це також моя приємність – платити бідним чи слабшим, що я сильніший.
Убогий духом не може бути багатим, незважаючи на те, скільки грошей він має.
Все залежить від совісті людини, а не від її становища в суспільстві.
Найважливіша цінність одиниці й держави – це сила, яку дають освіта, гроші й армія. Освітлюють красу, але рахуються тільки з силою. А ми ці ділянки занедбували багато-багато років.
Зізнаймося чесно, хоча б раз у житті кожен уявляв себе письменником. Вигадував інше завершення улюбленого твору, фантазував, як склалися долі героїв, і хотів би побачити своє ім’я на обкладинці. Цього року завдяки проєкту “Ти — автор” від Visa у кожного є можливість відчути те, що відчуває письменник.
Проєкт “Ти — автор” доступний усім на сайтіtyavtor.com.ua
Загалом організатори проєкту передбачили 48 фіналів трьох оповідань — щоб прочитати їх усі, знадобиться цілий день.
Можна створити свою історію з Любком Дерешем, літератором, лектором, посланцем толерантності ПРООН в Україні, із Сашком Лірником, найвідомішим казкарем України, письменником і сценаристом фільмів, та Іреною Карпою, письменницею, солісткою гурту QARPA, ексдипломаткою, інфлюенсеркою.
Автори поділилися порадами для початківців, що борються зі страхом чистої сторінки і лише наважуються написати свою першу книжку. Читайте письменницькі поради тут.
